Іменем України
Київ
09 квітня 2019 року
справа №2340/4021/18
адміністративне провадження №К/9901/5609/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у складі судді Кульчицького С.О.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у складі суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., Губської О.А.
у справі №2340/4021/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштан - Плюс»
до Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Каштан - Плюс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2018 року № 0006101401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 166 489 грн 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 164 029 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 460 грн 00 коп.; № 0006121401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186 208 грн 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 148 966 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 37242 грн 00 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
11 грудня 2018 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності відповідачем складу податкових правопорушень, які за висновком податкового органу полягають у придбанні Товариством м'ясної продукції від невстановленого суб'єкта господарювання, що обумовило неприйняття відповідачем наданих Товариством первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, як таких, що дають право на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
27 лютого 2019 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог статей 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 292 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року по справі № 761/7736/17, якою встановлено що ОСОБА_1 в грудні 2014 року, перебуваючи в м. Києві по бул. Т. Шевченка, біля станції метро «Університетсьва», отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім'я) Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез-Профіт» за грошову винагороду. ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства. Відповідач доводить, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагентів платника податків, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.
28 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з справу № 2340/4021/18 з суду 18 березня 2019 року справа № 2340/4021/18 надійшла до Верховного Суду.
19 березня 2019 року Товариством подано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у травні 2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 04 червня 2018 року № 225/23-00-14-0107/36860996 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, п.7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 1999 року за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 164029 гривень;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 162974 гривень, в тому числі за квітень 2015 року на суму 14008 грн, травень 2015 року на суму 21661 грн, червень 2015 року на суму 20678 грн, липень 2015 року на суму 3565 грн, серпень 2015 року на суму 25746 грн, вересень 2015 року на суму 23446 грн, жовтень 2015 року на суму 26888 грн, листопад 2015 року на суму 5788 грн, грудень 2015 року на суму 10259 грн., січень 2016 року на суму 10935 грн
20 червня 2018 року на підставі висновків акта перевірки керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення - рішення № 0006101401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 166 489 грн 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 164 029 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 460 грн 00 коп.; № 0006121401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186 208 грн 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 148 966 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 37242 грн 00 коп.
Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом висновком про здійснення Товариством нереальних господарських операцій з придбання у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез-Профіт» м'ясо виробів (придбання від невстановленого перевіркою суб'єкта господарювання з посиланням на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року по справі № 761/7736/17), дефектністю первинних бухгалтерських документів, які не дають Товариству право на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відповідач актом перевірки доводить, що за результатами цих господарських операцій Товариством безоплатно отримано в 2015 році 17,7 тон м'ясопродуктів вартістю 856 598 грн та в І кварталі 2016 року 1,2 т. м'ясопродуктів вартістю 54674,42 грн, при цьому вартість безоплатно отриманих м'ясопродуктів Товариством не включено до складу інших операційних доходів.
Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Аналіз положень статей 198, 201 Податкового кодексу України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Верховний Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштан-Плюс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез Профіт" (постачальник) укладено договір поставки №45 від 02 січня 2015 року, відповідно до умов якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначаються у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Доставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DAP, Інкотермс в редакції 2010 року.
На виконання умов вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтез Профіт" поставлено позивачу товар - м'ясну продукцію на загальну суму 1093890,24 грн, в тому числі податок на додану вартість на суму 182315,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкових накладних, видаткових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, деклараціями виробника, деклараціями про якість.
Аналізуючи положення частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ, та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентом та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.
Суди попередніх інстанцій здійснили висновок, що прибуток позивача при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року розрахований відповідно до пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №2 90, з урахуванням витрат понесених у зв'язку з придбанням товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез Профіт".
Реальність операцій з придбання м'ясопродуктів досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено та підтверджено факт подальшого використання придбаної продукції у власній господарській діяльності Товариства шляхом їх реалізації покупцям.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV.
Безпідставними є посилання податкового органу в касаційній скарзі, які також спростовані судами попередніх інстанцій, на те, що Товариство безоплатно отримало товар (м'ясну продукцію) від невстановленого перевіркою суб'єкта господарювання, оскільки, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані господарські операції мали реальний товарний характер.
Обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі №761/7736/17 у кримінальному провадженні № 32016100100000113 від 20 грудня 2016 року, відповідно до якої засновника ТОВ "Синтез Профіт" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, оскільки сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Судами попередніх інстанцій проаналізовані дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником, якими підтверджено факт того, що єдиною особою, яка мала право на підписання договорів та первинних документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез Профіт", в період взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Каштан-Плюс" та по теперішній час є директор Перевалов Сергій Вікторович, який і вказаний підписантом всіх необхідних договірних та первинних документів від імені контрагента, що давало право Товариству відображати їх по податковому обліку, формувати податковий кредит та враховувати у витратах.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, а основним видом діяльності контрагента визначено - виробництво м'ясних продуктів.
Суд погоджується з судами попередніх інстанцій про безпідставність посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 липня 2017 року у справі №761/7736/17, з огляду на наявність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які спростовують факт перебування ОСОБА_1 на посаді директора на час спірних господарських операцій, та які є достовірними в розумінні частини другої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідач в касаційній скарзі вказує на те, що податкові накладні підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності контрагента, що є неприйнятним, оскільки спростовується самим актом перевірки податкового органу, в якому встановлено, що податкові накладні складені та підписані директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез-Профіт» Переваловим С.В., а доказів того, що ця особа заперечує свою участь у діяльності підприємства контрагента відповідачем не надано.
Доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.
Відтак, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильне застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі №2340/4021/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер