Справа № 826/20129/16
09 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року, суддя Амельохін В.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2016 року № 0019761306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 751 617, 26 грн. та № 0019781306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 56 428, 38 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2016 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ № 7376 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», відповідно до якого наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3) з тривалістю 5 робочих днів, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.
16.11.2016 року на підставі вказаного наказу та повідомлення від 21.10.2016 року ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_3) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено Акт № 6350/26-56-13-06-05/НОМЕР_3.
При цьому, судом встановлено, що вказані вище наказ та повідомлення було надіслано на адресу позивача та отримано ним 24.10.2016 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення:
- п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст.164, п. 176.1. ст.176 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 167.1. ст.167 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, та не сплачено податок на суму 601 293, 81 грн.;
- п.16 1 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено, що ФО ОСОБА_2 не сплачено військовий збір на суму 45 142, 71 грн.
Вказаний акт перевірки позивачем було отримано 18.11.2016 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
24.11.2016 року ОСОБА_2 подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 16.11.2016 року № № 6350/26-56-13-06-05/НОМЕР_3, за результатами розгляду яких податковим органом позивача відповіддю від 01.12.2016 року № 7068/П/26-16-18-06-30, висновки акта перевірки залишено без змін.
На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2016 року:
- № 0019761306, яким на підставі пп. 54.3.1, 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 751 617, 26 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 601 293, 81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 150 323, 45 грн.;
- № 0019781306, яким на підставі пп. 54.3.1, 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у загальному розмірі 56 428, 38 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 45 142, 71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11 285, 67 грн.
Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2722-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Як убачається з матеріалів справи, 30 липня 2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11378257000, за умовами якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 175 000, 00 США, що еквівалентно 847 840, 00 грн. зі сплатою 15 процентів річних, в термін до 30 липня 2018 року.
16.06.2009 року АКІБ «УкрСиббанк», у зв'язку з невиконанням позивачем умов Договору про надання споживчого кредиту № 11378257000 від 30.07.2008 року, останньому надіслано вимогу № 135-22-20/1615, згідно якої розмір заборгованості Позичальника по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом становить: прострочена заборгованість 10 517 (десять тисяч п'ятсот сімнадцять) доларів США 24 цнт.; залишок по основному боргу 164 196(сто шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто шість) долара США 41. цнт.
Також вказаною вимогою повідомлялося, що приймаючи до уваги значний строк невиконання позивачем своїх зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту №11378257000 від 30.07.2008 року АКІБ «УкрСиббаик» вимагає усунення порушень відповідного Кредитного договору протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги.
У подальшому, 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу №2, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» передало ТОВ «Кей-Колект» права вимоги, зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30.07.2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2
25.11.2015 року ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_2 направлено повідомлення про анулювання боргу (вих. № 736185/И_4391), а саме за договором про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30.07.2008 року у розмірі 142 981, 83 доларів США, що станом на 29.05.2015 за курсом НБУ становило 3 009 514, 07 грн., а саме: 59 002, 87 Доларів США, що на 29.05.2015 за курсом НБУ становить 1 241 905, 86 грн. (Один мільйон двісті сорок одна тисяча дев'ятсот п'ять гривень 86 копійок) - заборгованість по основній сумі кредиту; 83 978 ,96 Доларів США, що на 29.05.2015 за курсом НБУ становить 1 767 608, 21 грн. (Один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч шістсот вісім гривень 21 копійка) - заборгованість по відсоткам.
Таким чином, позивачеві було прощено борг за договором про надання споживчого кредиту № 113782570000 від 30.07.2008 року у розмірі 142 981, 83 доларів США, що станом на 29.05.2015 за курсом НБУ становило 3 009 514, 07 грн.
Крім того, ТОВ «Кей-Колект», як кредитором, було повідомлено ОСОБА_2, що анульована сума заборгованості є доходом отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
У відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо.
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року по справі № 805/2788/17-а (номер провадження № К/9901/31145/18).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 травня 2018 року у справі № 820/7182/16 зазначено, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, анульована заборгованість з процентів, комісії, пені не підлягає оподаткуванню.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 рорку, справа №813/330/16.
В ході апеляційного розгляду справи представник податкового органу повідомив, що розрахунок суми, з якої складається податкове зобов'язання за оскаржуваними ППР, не проводився і такого розрахунку податковий орган до суду надати не може.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення, податковий орган керувався тими даними про суму прощеного боргу, які поступили від ТОВ «Кей-Колект».
Із наданих до суду розрахунків ТОВ «Кей-Колект», зокрема із довідки-розрахунку від 11 березня 2018 року, вбачається, що залишок прощеного боргу складається із: заборгованості за основним боргом, в т.ч. строкової та простроченої; заборгованості за відсотками, у т.ч. строкова і прострочена; заборгованості за комісією, в т.ч. строкової та простроченої, а всього заборгованість 180 082,60 дол. США, що в перерахунку на гривну становить 3 790 419,52 грн.
Як пояснив представник відповідача, саме з даного розміру прощеного боргу було розраховано податкові зобов'язання позивача відповідно до податкових повідомлень-рішень. Крім того, представник відповідача не заперечував, що до даної суми прощеного боргу було включено відсотки за користування кредитом, тіло кредиту, пеня, штрафи.
Незважаючи на неодноразові намагання суду апеляційної інстанції витребувати від ТОВ «Кей Колект» даних про те, з чого складається прощений борг, а від податкового органу детальний розрахунок податкового зобов'язання, останні розрахунків не надали, проте не оспорювати, що до суми прощеного боргу увійшли не лише сума тіла кредиту, а й відсотки, пеня, штрафи, тощо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв не на підставі та у спосіб, визначений законом, та як наслідок невірно застосував норми чинного податкового законодавства України, а отже такі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Крім того, судова колегія зазначає, що проведення самостійно розрахунків обчислення грошового зобов'язання не входить до компетенції суду, оскільки таке обчислення відноситься до компетенції податкового органу, а суд лише має перевірити правильність таких розрахунків.
Оскільки податковим органом взагалі не надано розрахунку з якого він виходив, приймаючи податкові повідомлення-рішення, в т.ч. числі не надав даних про те, чи включено до суми доходу позивача, штраф, пеня, відсотки, тощо, колегія суддів вважає, що оскаржувані ППР підлягають скасуванню у повному обсязі.
Також, колегія суддів бере до уваги наступне.
Договір про надання споживчого кредиту між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк» укладено 30 липня 2008 року.
Згідно вимоги ПАТ «Укрсиббанк» №135-22-20/1615 від 16.06.2009 року, направленої на ім'я ОСОБА_2, банк вимагав від останнього виконання умов споживчого договору, сплати боргу протягом 30 днів, в противному разі буде вимагати дострокового виконання позивачем зобов'язань за договором та звертатись до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів вважає, що зазначена вимога не є змінами умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ухвали суду від 10 квітня 2012 року у справі №2-644/11 позов залишено без розгляду (а.с.124).
Договір факторингу №2 укладено між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» відповідно до якого АТ «Кей-Колект» передано права вимоги за вищезазначеним договором, 13.02.2012 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що право вимоги ТОВ «Кей Колект» до позивача за договором факторингу не закінчився.
Позивач фактично не оспорив договір факторингу, укладеного між банком та ТОВ «Кей Колект», як не спорив рішення ТОВ «Кей Колект» про прощення боргу.
У даному спорі предметом спору є податкові повідомлення-рішення, а не прощений борг, а тому доводи представника позивача про те, що прощення боргу здійснене за межами строків позовної давності, колегія суддів не бере до уваги.
Суд першої інстанції вірно вказав в оскаржуваному рішенні, що виходячи з вимог абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, дана норма не має відношення до строку позовної давності за договором споживчого кредиту від 30.07.2008 року, так як регламентує процедуру включення анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду та сплати його боржниками.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права та прийнято помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процессуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 552,00 грн., що підтверджується квитанцією № 44 від 17.12.2016 року та у сумі 6338,00, що підтверджується квитанцією № 55 від 10.04.2017 року, а при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено 10335,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 63 від 14.12.2018 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 17225,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року скасувати та прийняти у справі нове рішення наступного змісту.
Адміністративним позовом ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року № 0019761306 та № 0019781306.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Турівська, 12, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39467012) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 17 225,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті двадцять п'ять гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Мельничук В.П.
Повний текст виготовлено: 10 квітня 2019 року.