Іменем України
Київ
09 квітня 2019 року
справа №815/4475/15
адміністративне провадження №К/9901/27445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у складі суддів Федусік А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.
у справі № 815/4475/15
за позовом Приватного підприємства «Маллаті»
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2015 року Приватне підприємство «Маллаті» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Постановою від 15 жовтня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що отримана від митних органів Індії інформація не підтверджує відомості, заявлені позивачем, зокрема щодо вартості оцінюваного товару та умов його поставки.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою частково задовольнив позов, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000142207 від 29 липня 2015 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000142207 від 29 липня 2015 року є протиправним, оскільки винесено поза межами строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.
У травні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірну правову оцінку обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, викладені в рішенні суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка дотримання Підприємством законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2015 року №21/15-32-22-07-13/32642097.
Перевіркою на підставі співставлення документів, поданих Підприємством до митного оформлення, і наданих пізніше Державній фіскальній службі України митними органами Індії, встановлено, що відомості, заявлені у товаросупровідних документах та митної декларації Південної митниці від 23 травня 2012 року №500060006/2012/000952, поданих митним органам України, не відповідають даним, зазначеним в документації, отриманій у подальшому від уповноваженого органу іноземної держави.
Згідно з інформацією, заявленою до митного оформлення поставка товару «ядра арахісу...» здійснювалась на підставі прямого контракту між DIVYA CORPORATION (Індія) та позивачем у контейнерах MEDU 1409819, MEDU 1693710, MEDU 2101414, на умовах поставки CIF Одеса, при цьому, згідно поданого інвойсу від 10 квітня 2012 року № DC/POC/014, вартість товару складає 76 780 дол. США.
За результатами порівняльного аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення товару «ядра арахісу...» та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованих позивачем товарів, відомостям, що містяться у інвойсі від 10 квітня 2012 року № DC/POC/014 та коносаменті від 21 квітня 2012 року № MSCUM8524029, наданих митними органами Індії. При цьому, відповідно до документів, надісланих митними органами Індії, поставка здійснювалась між DIVYA CORPORATION (Індія) та Підприємством, у тих же контейнерах, за тим же коносаментом, проте на умовах поставки FOB Mundra India, та вартість товару при цьому складає - 109 200 дол. США.
Отримана від митних органів Індії інформація не підтверджує відомості, заявлені Підприємством, зокрема щодо вартості оцінюваного товару, податковим органом з урахуванням фактичних відомостей прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості товару відповідно до положень частини 1 статті 55 та пункту 4 частини 6 статі 54 Митного кодексу України та визначено базу оподаткування - митну вартість товару, на підставі документально підтвердженої інформації, отриманої від митних органів Індії, щодо фактурної вартості переміщеного на митну територію України товару «ядра арахісу...».
Оскільки заявлені під час митного оформлення недостовірні дані щодо вартості товару призвели до заниження бази його оподаткування, у позивача виникло податкове зобов'язання, сума якого була самостійно визначена податковим органом за результатами документальної невиїзної перевірки на підставі відомостей, отриманих від уповноваженого органу іноземної держави
Таким чином перевіркою встановлено порушення позивачем вимог положень статей 81, 259, 260, 264, 267 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 51791,40 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2015 року № 0000102207.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Підприємство звернулось із скаргою до ДФС України із проханням скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0000102207.
При розгляді скарги Підприємства ДФС України звернуло увагу на те, що податковим органом при здійсненні коригування митної вартості імпортованого Підприємством товару «ядра арахісу...», не були включені витрати на його транспортування до порту ввезення на митну територію України.
Згідно з інформацією, зазначеною в надісланих митними органами Індії документах (експортний інвойс від 10 квітня 2012 року № DC/POC/014, декларація експортера SDF (SDF declaration) та рахунок доставки для експорту (Shipping Bill for Export) SB № 8445976/12/04/2012), товар «ядра арахісу...» експортувався до України на умовах поставки FOB «Франко-борт».
Договір про перевезення вантажу у контейнерах MEDU 1409819, MEDU 1693710, MEDU 2101414 за коносаментом MSCUM 8524029 на адресу Підприємства з лінійним агентом ТОВ «МШК Україна» (акт надання послуг від 14 травня 2012 року № IMINP/08439/2012-MSU) укладений компанією Wendell Business від свого імені, що не суперечило чинному законодавству на момент митного оформлення вантажу, але призвело до ненадання митному органу інформації щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України.
Таким чином, до митної вартості імпортованого Підприємством товару «ядра арахісу...», визначеної податковим органом, необхідно включити витрати на його транспортування до порту ввезення на митну територію України.
Враховуючи викладене, ДФС України дійшла висновку, що сума грошового зобов'язання Підприємства, визначена у податковому повідомленні-рішенні податкового органу від 14 травня 2015 року № 0000102207, підлягає збільшенню.
На підставі рішення про результати розгляду скарги від 24 липня 2015 року № 15572/16/99-99-10-01-06-25, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення на суму збільшення грошового зобов'язання від 29 липня 2015 року №0000142207.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно до частини першої статті 263 Митного кодексу України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставки цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що датою перетину кордону вантажем є 18 травня 2012 року, згідно частини першої статті 263 Митного кодексу України кінцевою датою подання декларації митному органу є 28 травня 2012 року.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що контролюючий орган мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань позивача не пізніше 28 травня 2015 року, в той час, як спірне податкове повідомлення-рішення №0000142207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання, винесене 29 липня 2015 року, тобто з пропуском 1095 денного строку, встановленого підпунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України.
Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За приписами пункту 60.6. статті 60 податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається)
Спірне податкове повідомлення-рішення № 0000142207 від 29 липня 2015 року прийнято на підставі акта перевірки № 21/15-32-00-07-13/32642097 від 23 квітня 2015 року та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 24 липня 2015 року №15572/6/99-99-10-01-06-25, про що зазначено в самому податковому повідомленні-рішенні та не є спірним між сторонами.
За таких обставин, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган при визначенні суми грошового зобов'язання та винесення внаслідок адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0000142207 не порушувало строк (1095 днів), визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2016 року відповідачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи ціну позову та ставки судового збору за подання касаційної скарги, передбачені Законом України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1787 грн.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі № 815/4475/15 скасувати.
Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі № 815/4475/15.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) суму судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім гривень) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер