Справа № 810/676/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
09 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Мєзєнцева Є.І.,
Чаку Є.В.,
При секретарі Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинення дій, -
ОСОБА_4 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєвої А.М. про нікчемність трансакції щодо перерахування на користь ОСОБА_4 грошової суми з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку» на суму 148 932,00 грн., дата вчинення трансакції 09 липня 2015 року;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» Савельєву А.М. включити ОСОБА_4 до переліку вкладників ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року даний адміністративний позов - задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав щодо не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом. Позивач в розумінні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не набув статусу вкладника, а тому гарантії, встановлені цим Законом на нього не поширюються.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Між ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 09 липня 2015 року укладено Договір банківського рахунку №18409/П-1-980, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок у національній валюті.
Позивач 09 липня 2015 року здійснив поповнення рахунку власними коштами на суму 148 932,00 грн., що підтверджується квитанцією № 12349. Внесення коштів та зарахування їх на рахунок підтверджується випискою по особовим рахункам ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» за 09 липня 2015 року, відповідно до якої на рахунок зараховано грошові кошти загальною сумою 148 932,00 грн.
09 липня 2015 року, постановою Правління Національного банку України №452/БТ ПАТ «Радикал Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 липня 2015 року №130 з 10 липня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Радикал Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Радикал Банк».
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року №769 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Радикал Банк».
На підставі вказаної постанови Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09 листопада 2015 року №203 про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк", призначено уповноважену особу Фонду - Савельєву Анну Миколаївну, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Радикал Банк», визначені статтями 37, 38 47-51 Закону України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на два роки з 10 листопада 2015 року до 09 листопада 2017 року включно.
На виконання вимог статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою приведення у відповідність обліку АБС-Б2 та з метою застосування наслідків нікчемності правочинів по розміщенню коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси Банку 09 липня 2015 року поза межами робочого часу та/або операційного дня, уповноваженою особою Фонду видано наказ від 09 листопада 2015 року № 204 «Про визнання правочинів нікчемними», додатком №1 до якого затверджено перелік правочинів, які є нікчемними.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 13 листопада 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Радикал Банк; для отримання коштів вкладники ПАТ «Радикал Банк» з 13 листопада 2015 року до 24 грудня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
ОСОБА_4, дізнавшись про відсутність її у Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою, у якій просила включити її до реєстру на виплату гарантованої суми.
Уповноважена особа у повідомленні від 19 листопада 2015 року №3865/15 повідомила, що відповідно до положень ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) банком з позивачем, а саме трансакція ПАТ «Радикал Банк» щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_4 грошової суми з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку» на суму 148 932,00 грн., дата вчинення трансакції 09 липня 2015 року.
Вважаючи протиправними зазначені дії відповідача та рішення щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Згідно ч. 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 статті 1 та ч.3 статті 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Наведене свідчить, що до виключної компетенції виконавчої дирекції ФГВФО, яка є колегіальним органом, належить повноваження щодо прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
В той же час, ч.2 статті 26 Закону та п.8 р.І Положення №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, шо підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийнятій рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 статті 26 цього Закону.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку иравочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 4452-VI; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Колегія суддів зауважує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Уповноваженою особою визначено, що трансакцію щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_4 на суму 148 932,00 грн. визнано нікчемною, оскільки правочини (у тому числі договори), вчинені через каси банку, що мають одночасну реєстрацію в системі АБС Б-2 за одним й тим самим часом проведення трансакції в одній касі одним і тим же касиром, свідчать про протиправне внесення інформації до АБС Б-2 з метою виведення активів банку та надання одному кредитору переваги над іншими, тобто правочини (у тому числі договори) є нікчемними з підстав, встановлених п.п. 1, 2, 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, посилання відповідача на п.п. 1, 2, 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підстави нікчемності трансакції є необґрунтованим.
Так, колегією суддів встановлено, що згідно трансакції банком не здійснювалось безоплатно відчуження майна на користь позивача, банк не відмовлявся від власних майнових вимог, а прийняті зобов'язання виникли на підставі договору банківського рахунку після внесення коштів позивачем на рахунок в банку. У позивача є квитанція (дійсність якої не спростована відповідачем), яка згідно пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Таким чином п.1 ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не підлягає застосуванню.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що підтверджують те, що внаслідок вчиненої позивачем трансакції банк став неплатоспроможним або виконання грошових зобов'язань банку перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що виключає ознаки нікчемності, визначені п. 2 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів також зазначає, що договір банківського рахунку № 18409/П-1-980 від 09 липпя 2015 року не передбачає жодних пільг (переваг) для ОСОБА_4, які б не були передбачені законодавством чи внутрішніми документами банку. Це є цілком стандартний масовий договір банку з клієнтом. При цьому, колегія суддів враховує, що право на отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів передбачене ст. 26, ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для всіх вкладників банків фізичних осіб, а тому неможливо стверджувати, що це є пільгою (перевагою), наданою окремому кредитору.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що метою п.7 ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування п.7 ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15, які відповідно до вимог ч.5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, колегія суддів вказує, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в ч.1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді як застосовуючи ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень ч.2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду адміністративної справи № 823/5408/15 про що вказано у постанові від 27 листопада 2018 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що п.7 ч.3 статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору банківського рахунку № 18409/П-1-980 від 09 липня 2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Радикал Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення трансакції ПАТ «Радикал Банк» щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
При цьому, проведення трансакції поза межами робочого часу та/або операційного дня не є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки така підстава не передбачена ч.3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а може мати відповідні правові наслідки лише для осіб, що здійснюють операційне супроводження клієнтів. Посилання уповноваженої особи на ймовірно протиправні дії співробітників банку та відкриття з цього приводу кримінального провадження не може вважатися належним доказом протиправності дій позивача. Позивач як вкладник банку не має нести відповідальність за дії інших осіб - співробітників банку. Уповноважена особа наділена повноваженнями щодо стягнення грошових коштів зі співробітників банку у разі визнання таких осіб винними у вчиненні злочину судовим рішенням.
Отже, під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів наявності підстав, які наведені у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для визнання нікчемної транзакції (правочину) у випадку, який розглядається.
При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
З огляду на викладене, право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій (бездіяльності) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_4, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. про нікчемність трансакції щодо перерахування на користь ОСОБА_4 грошової суми з призначенням платежу «Поповнення поточного рахунку» на суму 148 932,00 грн., задоволенню не підлягає.
Водночас, з метою належного та достатнього захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої А.М. щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення до нього ОСОБА_4
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Приписами пунктів 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За таких обставин, беручи до уваги факт перебування ПАТ «Радикал Банк» на стадії ліквідації, а діями відповідача були порушені гарантовані ч.1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права позивача на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на суму встановлену законом гарантованого відшкодування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції спростували лише в частині та надали підстави для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи в цій частині неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» Савельєвої Анни Миколаївни щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині невключення до нього ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1).
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Радикал Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського рахунку № 18409/П-1-980 від 09 липня 2015 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених пп.2 ч.5 статті 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку