Справа № 826/24233/15 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.
09 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника відповідача: - Геращенко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У жовтні 2015 року позивач - Дочірнє підприємство «Строй-Маркет Груп» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просив:
- скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.06.2015 року № 0002822202/2 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 76 876,25 грн. та від 23.06.2015 року № 0002832202/2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі 75 209 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року без змін, у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 р. у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.06.2015 р. № 0002822202/2 у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 47033,00 грн. за основним платежем та на 11758,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 року залишено без змін.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того що Дочірнім підприємством «Строй-Маркет Груп» правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ 47033,00 грн. та, як наслідок, відповідачем неправомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року №0002822202/2 у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 47033,00 грн. за основним платежем та на 11758,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), так як позивачем надано необхідну кількість первинної документації для підтвердження боспорських правовідносин з ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна група», надано підтвердження використання отриманої продукції у власній господарській діяльності.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ДП «Строй-Маркет Груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.12.2014 року №7175/26-56-22-01-03/33104229, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті встановлено завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у загальному розмірі 3 149 637,00 грн., а також п.46.1, ст.46, п.188.1 ст.188, абз. «а» пп.195.1.1., п.195.1. ст.195, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 676 722,00 грн.
На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС України у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.01.2015 р. №0000172201, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по «податку на додану вартість» на 676722 грн. за основним платежем та на 169180,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №00001822201, відповідно до якого ДП «Строй-Маркет Груп» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 3149637 грн.
У зв'язку із виявленням в ході розгляду первинної скарги платника податків обставин, що не були досліджені під час проведення перевірки, ГУ ДФС у м. Києві листом від 05.03.2015 року №5269/7/26-15-10-05-32 зобов'язано ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, провести документальну позапланову перевірку ДП «Строй-Маркет Груп» з питань, що стали предметом оскарження.
На виконання зазначеного контрольного завдання, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Строй-Маркет Груп», за результатами проведення якої складено Акт перевірки від 08.04.2015 року №1559/26-56-22-02-03/33104229.
Вказаною позаплановою перевіркою не підтвердилися всі порушення, що були встановлені плановою перевіркою.
Зокрема, проведеною додатковою перевіркою ДП «Строй-Маркет Груп» встановлено порушення вимог: пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті встановлено завищення підприємством від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 75 209 грн., а також п.46.1, ст.46, п.188.1 ст.188, абз. «а» пп.195.1.1., п.195.1. ст.195, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 61 501 грн., у т.ч. за липень 2012 року - 47033 грн., за грудень 2012 року - 4117 грн., за січень 2013 року - 4000 грн., за травень 2013 року - 5234 грн. та за червень 2013 року - 1117 грн.
Враховуючи наведене, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 10.06.2015 року №12055/6/99-99-10-01-01-75 скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 17.01.2015 р., а саме: №0000172201 в частині основного платежу по ПДВ у розмірі 615 221грн. та в частині штрафних санкцій у сумі 153 805,25грн., №00001822201, в частині 3 074 428грн. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі вказаного рішення ДФС України про результати розгляду скарги ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 року №0002822202/2, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по «податку на додану вартість» на 61 501 грн. за основним платежем та на 15 375,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0002832202/2, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства у розмірі 75 209 грн.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Варто наголосити, що вищевказані рішення контролюючого органу переглядаються апеляційним судом з урахуванням постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року, винесеної у даній справі, тобто в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.06.2015 р. № 0002822202/2 у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 47033,00 грн. за основним платежем та на 11758,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2015 року № 0002822202/2 у частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 47033,00 грн. за основним платежем та на суму 11758,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача з ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія», мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» (виконавець) укладено договір №16-17/04-12 від 16 квітня 2012 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці містобудівного розрахунку по об'єкту: «Будівництво багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі р. Десенка у Дніпровському районі міста Києва». Згідно додатку №2 до договору позивачем передано ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» документи та матеріали, необхідні для виконання робіт.
Додатком №1 «Протокол погодження договірної ціни» визначено вартість робіт з Будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі р. Десенка у Дніпровському районі міста Києва у розмірі 235166,67 грн., крім того ПДВ - 47033,33 грн., разом 282200,00 грн.
Роботи з будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі р. Десенка у Дніпровському районі міста Києва передані позивачу ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» актом здачі-прийняття робіт до договору 16-17/04-12 від 16 квітня 2012 року.
На підтвердження факту виконання робіт позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур №7 від 02 червня 2012 року, №5 від 23 квітня 2012 року, листа ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» від 14 серпня 2012 року №14/08-12 з проханням провести остаточний розрахунок у зв'язку з виконанням робіт за договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» виписало на адресу позивача податкові накладні від 11 травня 2012 року №1 та від 02 липня 2012 року №2.
Розрахунки з ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» проводилися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію банківської виписки (т.3, а.с.96-104).
Згідно з пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04 липня 2013 року № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено фактом, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові цього суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Так, колегією суддів встановлено, що в межах взаємовідносин позивача із ТОВ «Проектно - інвестиційна сервісна компанія» останнє зобов'язувалося на користь позивача виконати розробку містобудівного розрахунку по об'єкту «Будівництво багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки р. Десенка у Дніпровському р-ні м. Києва.
Містобудівний розрахунок - це розрахунок гранично допустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою при дотриманні діючих нормативних документів. Тобто, розроблення містобудівного розрахунку передбачає наявність у осіб, що здійснюють такий розрахунок, відповідних спеціальних знань та кваліфікації у сфері будівництва, техніко-економічних знань тощо.
Організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури встановлено Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженими Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. №47 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 06 жовтня 2010 року №392), зареєстовано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 року за № 226/16242 (чинними на момент виникнення спірних відносин) (далі по тексту - Ліцензійні умови).
Згідно п.1.2 Ліцензійних умов господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за такими видами: 1) вишукувальні роботи для будівництва; 2) розроблення містобудівної документації; 3) проектування об'єктів архітектури; 4) будівельні та монтажні роботи; 5) монтаж інженерних мереж; 6) будівництво транспортних споруд.
Пунктом 2.2 Ліцензійних умов визначено, що господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, здійснюють суб'єкти господарської діяльності за дотримання таких умов:
Організаційних: наявність затвердженої організаційної структури підприємства відповідно до Переліку робіт, що заявляються; наявність у організаційній структурі підприємства підрозділів та/або спеціалістів, які забезпечать виконання адміністративно-керівних, виробничо-технічних, планово-договірних, виробничих, юридичних і допоміжних функцій та функцій з контролю якості, промислової безпеки та охорони праці, ведення та збереження нормативної та виконавчої документації; наявність затверджених положень про відповідні структурні підрозділи та посадових інструкцій працівників згідно з розподілом обов'язків, повноважень та відповідальності осіб, штатного розпису; укомплектованість підприємства інженерно-технічними працівниками і робітниками необхідних професій та кваліфікацій відповідно до організаційної структури підприємства, положень Класифікатора професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.04.2010 № 327 (далі - КП), та вимог Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 64), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.99 № 249; дотримання установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України (укладання трудового договору з найманим працівником); при наявності у підприємства відокремлених структурних підрозділів дані надаються з урахуванням їх можливості виконувати роботи, що заявляються; наявність державних стандартів, інших нормативних документів та нормативно-правових актів; виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами; наявність документа, що підтверджує впровадження системи управління якістю продукції суб'єкта господарської діяльності
Кваліфікаційних: керівники та виконавці робіт залежно від видів виконуваних робіт повинні мати відповідні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні; кваліфікаційний склад повинен відповідати організаційній структурі підприємства та мати одного з керівників (коди КП - 121, 1313), професіоналів (коди КП - 122, 123), фахівців (коди КП - 122, 123, 214, 2114.2) згідно з вимогами розділу 4 КП; керівник підприємства або його заступник (коди КП - 121, 1313) повинні мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст, бакалавр). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра або спеціаліста - не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років; головний інженер (код КП - 122) повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років; начальник виробничо-технічного відділу, технічного відділу (код КП - 122) повинен мати повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією - не менше 2 років; керівники підприємства (коди КП - 121, 1313) і керівники виконавчих та функціональних підрозділів (коди КП - 122, 123) повинні працювати у суб'єкта господарської діяльності за основним місцем роботи відповідно до класів об'єктів або споруд: класу СС1 - не менше 30%, класу СС2 - не менше 50%, класу СС3 - не менше 80% відповідно до штатного розпису; керівники, професіонали та фахівці повинні своєчасно проходити спеціальне навчання, зокрема для територій з підвищеною сейсмічністю та із складними інженерно-геологічними умовами, з періодичністю та термінами, визначеними в програмах навчання; спеціалізація фахівців може бути поширена на фахівців іншої освітньої спеціалізації у разі відповідності навчальних програм учбових закладів. На посади, що визначено вище, можуть бути призначені фахівці із неповною вищою освітою (молодшого спеціаліста), які мають відповідний досвід роботи;
Технологічних: наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів відповідно до технологічних вимог виконання робіт за умов дотримання вимог ДБН Г.1-5-96 "Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем"; виконання робіт здійснюється згідно з нормативно-технічними документами (ДБН, СНиП, ГОСТ, ДСТУ); дотримання вимог із забезпечення промислової безпеки та охорони праці.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» станом на час виникнення спірних відносин мала ліцензію серії АВ №515219, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України зі строком дії з 18 травня 2010 року по 18 травня 2013 року.
Згідно додатку до ліцензії «Перелік робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури» контрагент позивача ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» мало право на надання послуг згідно договору №16-17/04-12 від 16 квітня 2012 року.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження анулювання вказаної ліцензії на період виникнення спірних відносин, з чого слід зробити висновок, що станом на момент надання послуг позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» в межах укладеного договору з позивачем відповідало ліцензійним умовам, а отже у нього були наявні фахівці у сфері проектування та будівництва та відповідна техніка для виконання містобудівного розрахунку для позивача.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» в межах укладеного договору №16-17/04-12 від 16 квітня 2012 року містобудівний розрахунок «Будівництво багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки р. Десенка у Дніпровському районі м. Києва» (т.3, а.с.17-75), підписаний директором ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія».
Доводи відповідача щодо не доведення ДП «Строй-Маркет Груп» розумними економічними чи іншими причинами господарських операцій з ТОВ «Проектно-інвестиційна сервісна компанія» по розробці містобудівного розрахунку по об'єкту «Будівництво багатофункціонального готельного та торгівельно-розважального центру в районі затоки р. Десенка у Дніпровському районі м. Києва» не може братися судом до уваги, так як підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Суб'єкт господарювання в силу приписів вищевказаних статей самостійно здійснює господарську діяльність, на власний ризик і самостійно визначає розумну економічну причину (ділова мета) власних господарських операцій.
На переконання суду, позивачем надано достатню кількість первинної документації (відповідачем жодного разу не обґрунтовувалось наявність дефектів форми чи змісту останньої), надано докази використання отриманої інформації - містобудівного розрахунку у власній господарській діяльності (містобудівне обґрунтування, розроблено на підставі розпорядження КМДА від 17.04.2007 року № 449 «Про затвердження результатів конкурсу із залученням інвесторів для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки Десенки у Дніпровському районі», яким визначено ДП «Строй - Маркет Груп» переможцем інвестиційного конкурсу на будівництво вказаного центру та згоди Київського міського голови від 18.07.2007 року № Д-3064 на розроблення документації із землеустрою для відведення земельної ділянки площею 22,3 га для будівництва зазначеного багатофункціонального центру).
Колегія суддів також наголошує, що обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на не підтвердження ДП «Строй-Маркет Груп» господарської операції з ТОВ «Аксіома Бізнесу», заниження позивачем інших доходів, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (щодо отримання поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Серчан»), які не були предметом дослідження в межах оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: О.М.Кузьмишина
А.Г.Степанюк
Повний текст виготовлено 09 квітня 2019 року.