08 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2303/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 26.12.2018) по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень №0026275113, №0026455113 від 21.09.2018, -
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до головного управління ДФС в Івано-Франківській області в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення №0026275113, №0026455113 від 21.09.2018.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0026275113 та №0026455113 від 21.09.2018 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що Калуським управлінням ГУ ДФС в Івано-Франківській області винесено рішення №0026455113 від 21 вересня 2018 року за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2070,87 грн та пеню у розмірі 518,88 грн на підставі ч. 10 п.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення №0026275113 від 21 вересня 2018 року за яким до платника застосовано штраф у розмірі 18785,98 грн та нараховано пеню в розмірі 2878,58 грн.
Так, згідно із ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 2 ч. 11 цієї статті орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Апелянт зазначає що ряд долучених виписок по банківському рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в якому зазначається особовий рахунок НОМЕР_2, ОСОБА_1, код валюти UАК (980), згідно витягів з рєстру по банківських рахунках інформаційно аналітичної системи «АІС» Податковий Блок (долучаються до матеріалів справи), особовий рахунок НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 ( ПН НОМЕР_1).
Платником ЄСВ особисто ОСОБА_1 не виступав.
Відповідно до п.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом, (п.7 ст.87 ПК України).
Згідно виписки по особовому рахунку наданого позивачем, відповідні суми по сплаті єдиного внеску були оплачені та перераховані до ГУ ДКСУ в Івано- Франківській області у Рогатинському районі, однак зі зворотнього боку облікової картки платника податків ОСОБА_3 - суми які наведені у розрахунку наданому позивачем та у виписці по рахунку збігаються по датах та сумах нарахування в ОКПП ОСОБА_3, причиною цього слугувало саме порушення п.7 ст. 87 ПК України, так як оплата проводилась із особового рахунку НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3.
Оскільки платежі проходили із особового рахунку ОСОБА_3, вони систематично поступали на рахунок сплати Єдиного соціального внеску саме ОСОБА_3 відповідно до чого в обліковій картці платника податків формувалась переплата по вищевказаному платежу. За заявою ОСОБА_3 кошти із переплати перераховувались до облікової карти позивача, однак дані заяви і операції за внутрішніми висновками по перерахунку здійснювались значно пізніше ніж операція із фактичної проплати, результатом цього слугувала автоматизована система у якій неможливо перерахувати кошти із особової карти платника податків до іншої особової карти за минулі звітні періоди.
Так за заявою ОСОБА_3 кошти перераховувались на особову карту позивача із значною різницею у часі фактичної проплати та зарахування на особову карту в результаті порушення п.7 ст. 87 Податкового кодексу України.
Результатом сплати єдиного соціального внеску із одного особового банківського рахунку двома платниками, стало формування недоїмки по особовій карті ОСОБА_1, про, що позивач повідомлявся відділом погашення боргу Калуської ОДПІ у Рогатинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, однак повідомлення за адресою вул. Шеремета 38, м. Рогатин поверталось за закінченням строку зберігання із довідкою форми ф.20.
Пеня та штраф за несвоєчасну сплату ЄСВ нараховувались за рахунок несвоєчасної сплати (перерахування) недоїмки про яку платник повідомлявся. Відповідно до ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків, або його представнику.
Так, згідно із пунктом 4 статті 45 у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Калуським управлінням головного управління ДФС в Івано-Франківській області за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено рішення №0026455113 від 21.09.2018 за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 2070,87 грн та пеню у розмірі 518,88 грн та рішення №0026275113 від 21.09.2018, за яким до платника застосовано штраф у розмірі 18785,98 грн та нараховано пеню у розмірі 2878,58 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивачем 04.10.2018 року подано до головного управління ДФС в Івано-Франківській області скаргу, за результатами розгляду якої скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч. 2 ст. 8 цього Закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 1 ст.4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (п. 1 ч. 2 ст. 6, п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно із ч. 10 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини 11 цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Судом першої інстанції також з'ясовано, що позивачем перераховано суму єдиного соціального внеску за період з 2014 року по 2018 рік в розмірі 160 360, 77 грн. Єдиною підставою для винесення оскаржуваних рішень слугувало несвоєчасна сплата позивачем сум єдиного внеску протягом 2014-2018 років, оскільки сплачені позивачем кошти не могли бути зараховані у сплату зобов'язань по єдиному внеску, так як поступали з рахунку №26006326032, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
Також судом з'ясовано, рахунок №26006326032 належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, відкрито 04.03.2011 та закрито 19.07.2017, що підтверджено довідкою виданою начальником Рогатинського відділення Івано-Франківської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» №Д5/В68/42/2-60 від 13.12.2018 та додатковою угодою до Договору банківського рахунку від 04.03.2011. Саме з вказаного рахунку позивачем проводилась оплата зобов'язань з єдиного внеску за період з 2014-2017.
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не було встановлено правильність та своєчасність сплати позивачем єдиного внеску, що призвело до безпідставного застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року по справі № 0940/2038/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.М. Судова-Хомюк
повний текст складено 10.04.2019