Справа № 2540/2988/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
08 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.
за участю секретаря: Рагімової Т.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати відмову відповідача від 30.05.2018 року № 40/05/П-11 щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.10.2017 року, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. №796 XII (далі Закон №796 - XII);
- зобов'язати відповідача провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратно розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону №796 - XII, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просив скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.05.1986 року по 06.06.1986 року працював у Щорському міжколгоспному підприємстві по виробництву яєць і м'яса птиці.
Згідно норм чинного законодавства станом на 1986 рік дійсну строкову службу проходили громадяни, яким виповнилось 18 років, тому дійсну строкову службу позивач проходив з 16.11.1967 року по 06.12.1969 року, що не заперечується позивачем та підтверджується військовим квитком, який видано 15.11.1967 року.
Відповідно до довідки Сновського районного військового комісаріату № 51 від 11.06.2018 року ОСОБА_1 був призваний для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01.05.1986 року по 06.06.1986 року.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, відповідно до Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 має правовий статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.
Позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, як ліквідатору Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Листом від 30.05.2018 року за вих. № 40/05/П-11 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, відповідно до вимог частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я регламентовано Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - “Закон №796-XII”).
Частиною 3 статті 59 Закону №796-XII, у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05 жовтня 2006 року № 231-V, було передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і, внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону №796-XII було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і, внаслідок чого, стали інвалідами.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни у названу статтю Закону №796-XII.
Відповідно до цих змін, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Тобто, лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (Пз/9901/33/18).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був призваний Щорським районним військовим комісаріатом для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.05.1986 року по 06.06.1986 року, будучи в званні - рядовий.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період роботи в Щорському міжколгоспному підприємстві по виробництву яєць і м'яса птиці, тобто не під час проходження строкової військової служби.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на перерахунок пенсії, відповідно до ст.59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поза межами проходження дійсної строкової служби, а тому він не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Ісаєнко Ю.А.
Суддя Файдюк В.В.
Повний текст постанови складено - 08.04.2019 р.