10 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2021/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 88204,73 грн,-
головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути податковий борг в розмірі 88 204,73 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 88 204 грн 73 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В апеляціінй скарзі зазначає, що 01 серпня 2007 року між Городенківською міською радою (Орендодавець) в особі міського голови - ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 (Орендар) з другого боку, укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 02 серпня 2007 року під номером 040730200025. Відповідно до умов цього договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування худобозабійного пункту та котельні за кодом 1.11.6, загальною площею 0,7941 га, яка розташована за адресою: м.Городенка, вул. Б.Рибчука, 46. Відповідно до п.8 Договору, він укладений на 25 років.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
Згідно п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 236562,39 грн. Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Згідно п. 9 умов Договору, розмір річної орендної плати складає 4731,25 грн, що становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В силу приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 36 Договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007, «зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. Орендодавець немає права розірвати договір без згоди орендаря. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв'язується в судовому порядку».
Враховуючи зазначену умову договору, у січні місяці 2012 року орендодавець та орендар земельної ділянки, додатковою угодою внесли зміни до договору оренди землі № 040730200025 від 01.08.2007. Відповідно до додаткової угоди, розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою орендарем складає 5500,58 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Інших додаткових угод про зміну умов Договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007 між сторонами не укладалось. Однак Івано-Франківський окружний адміністративний суд, при постановленій рішення у справі, не дає належної оцінки тому факту, що згідно додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою в м.Городенка по вул. Б.Рибчука, 46, належної до сплати ОСОБА_2 має становити 5500,58 грн і він є істотною умовою договору оренди земеільної ділянки.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Натомість, згідно рішення суду, головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податковим повідомленням-рішенням №30451-17 від 30.06.2016 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 28270,75 грн; податковим повідомленням-рішенням №1963-13 від 13.05.2017 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 29966,99 грн; податковим повідомленням-рішенням №2487604-5402-0913 від 16.04,2018 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 29966,99 грн протиправно, з одностороннім порушенням умов договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007, нараховано ОСОБА_2 податковий борг в сумі 88204,73 грн, що становить ціну позову.
Судом в оскаржуваному рішенні, помилково зазначається, що податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем та не оскаржені, а відповідно вважаються узгодженими, що дає суду підстави для задоволення позову. Хоча про наявність належних і допустимих доказів вручення відповідачу вище перелічених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги форми «Ф» за № 20549-17/904 від 20.10.2017, як і самої ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі не міститься, а отже ОСОБА_2 був позбавлений права на адміністративне оскарження податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги ДФС в цілому і тому вони не можуть вважатися узгодженими.
Таким чином, Івано-Франківським окружним адміністративним судом при постановленій рішення по справі № 0940/1971/18 від 11.12.2018 фактично не враховано, що головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області при прийнятті податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги, які наявні в матеріалах адміністративної справи, фактично в односторонньому порядку змінено умови Договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007 в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, чим самим позивач втручається у відносини між орендодавцем та орендарем, що в свою чергу є порушенням умов договору оренди та норм матеріального права, зокрема ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі № 813/3819/17 від 20.06.2018 року.
Крім того, 18.12.2018 ОСОБА_2 направлено до Городенківської міської ради листа про уточнення розміру заборгованості по орендній платі по Договору оренди № 040730200025 від 01.08.2007. Листом № 668 від 20.12.2018, Городенківська міська рада надала йому відповідь, якою підтвердила відсутність додаткових угод в частині збільшення орендної плати до договору оренди земельної ділянки. Цим же листом орендодавець підтвердив, що розмір заборгованості по орендній платі у ОСОБА_2 станом на 31.12.2018 становить 37453,60 грн, що суттєво відрізняється від заборгованості нарахованої ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Також, при постановленні оскаржуваного рішення, судом не враховано, що згідно Договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007 року ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 0,7941 га за рахунок земель запасу Городенківської міської ради. Рішенням сесії №2535 від 12.11.2009 Городенківська міська рада вилучила з користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки по вул.Рибчука, 46 в м.Городенка площею 0,3564 га. Таким чином, фактичний розмір земельної ділянки належної до використання ОСОБА_2 становить 0,7941га - 0,3564га = 0,4377 га. Однак, як Городенківська міська рада так і ГУ ДФС в Івано-Франківській області продовжують протиправно нараховувати ОСОБА_2 орендну плату на весь розмір земельної ділянки, хоча вилучена в апелянта земельна ділянка вже давно перебуває в чужій приватній власності.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється 3-місячний строк, який обчислюється, якщо не встановлено інше, з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Надсилання податкової вимоги платнику податку має процесуальне значення, оскільки з моменту її надсилання платнику розпочинається строк відліку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Отже, в контролюючого органу виникає право на звернення до суду з відповідним позовом лише після спливу 60 календарних днів з дня надіслання платнику податків податкової вимоги.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено плату за землю (пункт 9.1.10).
Згідно пункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ)
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пункт 16.1.4).
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно пункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є землекористувачі.
Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5).
Згідно пункту 288.7 статті 288 цього ж Кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно положень підпунктів 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 ПК України).
Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Судом першої інстанції в даній спірній ситуації встановлено, що відповідач є користувачем земельної ділянки для обслуговування худобо-забійного пункту та котельні, яка знаходиться по вул. Б. Рибчука, 46 в м. Городенка на підставі договору оренди землі, укладеного 01.08.2007 між ОСОБА_2 (орендар) та Городенківською міською радою в особі міського голови - ОСОБА_3 (орендодавець) строком на 25 років (а.с. 11-13). Також між вказаними сторонами договору оренди землі від 01.08.2007 укладено в січні 2011 року та в січні 2012 року додаткові угоди щодо змін розміру орендної плати (а.с. 14, 15).
Оскільки відповідач орендну плату не здійснював, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення з сплати орендної плати з фізичних осіб:
- податкове повідомлення-рішення №30451-17 від 30.06.2016 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 28 270,75 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №1963-13 від 13.05.2017 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 29 966,99 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №2487604-5402-0913 від 16.04.2018 на суму податкового зобов'язань в розмірі - 29 966,99 грн.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 56.17.1. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
Згідно положень підпункту 56.17.5. пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вказані податкові повідомлення-рішення на загальну суму податкового боргу 88 204,73 грн направлені контролюючим органом відповідачу, який їх отримав та не оскаржував, а відтак такі, у відповідності до норм Податкового кодексу України, вважаються узгодженими, таким чином, заборгованість ОСОБА_2 з орендної плати з фізичних осіб становить 88 204,73 грн.
Проте, постановляючи рішення суд першої інстнії, поза увагою залишив ту обставину, що податкове повідомлення-рішення №30451-17 від 30.06.2016 на суму податкового зобов'язання в розмірі 28 270,75 грн скеровувалось відповідачу за адресою м. Городенка вул. Богуна, 33, щодо податкового повідомлення-рішення №1963-13 від 13.05.2017 на суму податкового зобов'язання в розмірі - 29 966,99 грн, то позивачем взагалі не надано доказів скерування такого відповідачу та нам отримання, а податкове повідомлення-рішення №2487604-5402-0913 від 16.04.2018 на суму податкового зобов'язань в розмірі - 29 966,99 грн направлялось відповідачу за адресою АДРЕСА_1, і таке відповідачу не вручено (а.с. 16-19), хоча згідно матерівалів справи (а.с. 20)відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що дані податкові повідомлення -рішення не є узгодженими, бо позивачем не дотримано вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Крім того, суд першої істанції вважав, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу форми «Ф» за №20549-17/904 від 20.10.2017 (а.с. 10), яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив. При цьому, суд знову ж таки залишив поза увагою та кобтсавину, що така вимога направлялась за невірною адресою АДРЕСА_1.
Також поза увагою суду залишено ту обставину, що згідно Договору оренди земельної ділянки № 040730200025 від 01.08.2007 ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 0,7941 га за рахунок земель запасу Городенківської міської ради, а рішенням сесії №2535 від 12.11.2009 Городенківська міська рада вилучила з користування ОСОБА_2 частину земельної ділянки по вул.Рибчука, 46 в м.Городенка площею 0,3564 га, а отже розмір земельної ділянки належної до використання ОСОБА_2 становить 0,4377 га.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно листа Городенківської міської ради №668 від 20.12.2018, що доданий до апеляційної скарги, заборгованість по договору оренди землі становить 37453, 6 грн.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно досліджено докази у справі, висноки суду не відповідають обставинам справи, а відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року по справі № 0940/1971/18 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 88 204,73 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.М. Судова-Хомюк