Справа № 373/377/19 Головуючий у І інстанції - Залеська А.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
09 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення неправомірною, скасування її та закриття провадження у справі,-
ОСОБА_3 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича, в якому просив визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАВ № 931229 від 19.02.2019 року щодо застосування до ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. - протиправною, скасувати її повністю та закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що інспектор патрульної поліції виніс постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього штрафу, оформивши таку постанову у формі та на бланку, що не відповідає вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, при тому, що водій не погодився з порушенням та просив розглядати справу в присутності адвоката, що не було забезпечено поліцейським. Також, неправомірність постанови Позивач обґрунтував тим, що для вимірювання швидкості руху поліцейський застосував прилад, який не включений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та бездоказово наклав на позивача стягнення за порушення п. 12.4 ПДР, а саме: перевищення встановленої швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 33 км/год.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення Серії ЕАВ № 931229 від 19.02.2019 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрито справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Поліцейський Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержант поліції Дудіков Максим Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема Відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на те, що Відповідачем не надано жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Оскільки, додатком до постанови є знімок з лазерного вимірювання швидкості руху ТЗ TruCam LTI 20/20 номер ТСО 000737, на якому зафіксовано номерний знак транспортного засобу Позивача та швидкість, з якою він рухався.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича від 19 лютого 2019 року серія ЕАВ № 931229 ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення в сумі 255 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції погодився з аргументи Позивача, що поліцейський Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області, сержант поліції Дудіков Максим Володимирович, складаючи постанову про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладання на нього штрафу на місці події, безпідставно не взяв до уваги заперечення водія щодо вчиненого правопорушення, не забезпечив його право на захист та інші права, не склав протокол про адміністративне правопорушення, як того вимагали обставини справи та закон. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимірювання швидкості руху за допомогою лазерного приладу LTI 20/20 TruCAM, серійний номер 000722, поліцейським Дудіковим М.В. не відповідає вимогам закону, встановленим нормам та правилам, з цих підстав, доказ отриманий з використанням цього пристрою є недопустимим.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями; далі - ПДР).
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З постанови серія ЕАВ № 931229 вбачається, що Позивач 19 лютого 2019 року, о 17:20 в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 142 водій автомобіля Volkswagen Passat, держаний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, рухався зі швидкістю 83 км/год, при цьому перевищив обмеження швидкості в населеному пункті на 33 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР., тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем Трукан Елті, номер 000722 (а.с. 10-11).
При цьому, на підтвердження вчиненого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення Відповідачем у відзиві на адміністративний позов надано суду першої інстанції фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCAM із зображенням автомобіля Volkswagen Passat д.н. НОМЕР_1 та зазначено швидкість 83 км/год (а.с. 38).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дає підстави для висновку, що їх дія поширюється:
1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;
2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, в тому числі, передбаченого статтею 122 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною другою статті 122 КУпАП.
Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 522/6111/16-а (№ К/9901/11751/18).
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що Відповідач безпідставно не склав протокол про адміністративне правопорушення, як того вимагали обставини справи та не взяв до уваги заперечення водія щодо вчинення правопорушення, не забезпечив його право на захист та інші права, як того вимагали обставини справи та закон.
При цьому, відповідно до пункту 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Тобто, оскаржувана постанова серії ЕАВ № 931229 від 19.02.2019 року за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Щодо правових підстав застосування Відповідачем лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №000722, колегія суддів зазначає наступне.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 (а.с. 41).
Наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 року за № 222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.
Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
При цьому, колегія суддів вважає, що виключення з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 типу засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 не встановлює неможливість його використовувати.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11933, виданого ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 25.09.2019 (а.с. 42).
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявним в матеріалах справи, виданим державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, експертним висновком від 27.09.2018 року № 04/02/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Термін дії висновку до 27.09.2021 року (а.с. 43).
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 може засвідчувати порушення Позивачем швидкісного режиму, а тому може бути належним доказом по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах, надав належні і допустимі докази правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що керування ОСОБА_3 транспортним засобом зі швидкістю 83 км/год., та як наслідок порушення ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджено належними та допустимими доказами.
З урахуванням вищенаведеного та те, що Відповідач діяв виключно на підставах в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкції, колегія суддів дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 931229 від 19.02.2019 року є правомірною та скасуванню не підлягає.
Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича викладені в апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 229, 238, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Поліцейського Батальйону патрульної поліції м. Борисполя Управління патрульної поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Дудікова Максима Володимировича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення неправомірною, скасування її та закриття провадження у справі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький