01 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2020/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.,
з участю представників:
від апелянта: Мітлицької О.О.,
від позивача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (суддя- Григорук О.Б., ухвалене в м. Івано-Франківськ о 12:36, повний текст складено 24.12.2018р.) у справі № 0940/1743/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 762043,68 грн.,-
26.09.2018р. ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 762043,68 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позов задоволено частково; стягнуто з Служби зовнішньої розвідки України на користь ОСОБА_3 частину середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2009 по 13.11.2018 включно в сумі 499715 грн. 26 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду Служба зовнішньої розвідки України оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, вказує на відсутність вини в діях відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю при звільненні з служби. Також вказує на відсутність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові в повному обсязі з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; зобов'язано Службу зовнішньої розвідки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів, що призначені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
ОСОБА_3, вважаючи протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів в передбачені Кодексом законів про працю України строки, звернувся з даним позовом в суд.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не доведено відсутності його вини в нездійсненні виплат позивачу, а Верховним Судом визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, та оскільки в період з 29.01.2009 по 13.11.2018 залишалась невиплаченою частина одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю в розмірі 248844,96 грн., що становить 95,03% від загальної суми такої допомоги, то за вказаний період слід стягнути з відповідача 95,03% середнього заробітку позивача за весь період затримки повного розрахунку в сумі 525849,61 грн., відповідно до відсоткового відношення розмір невиплачених сум, становить 499715,26 грн.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про розвідувальні органи України" співробітниками розвідувальних органів України є військовослужбовці та службовці кадрового складу розвідувальних органів України, а також військовослужбовці, службовці та працівники, які не належать до кадрового складу цих органів. На військовослужбовців розвідувальних органів, у тому числі тих, які не належать до кадрового складу розвідувальних органів, поширюється дія законодавства України про проходження військової служби з урахуванням особливостей, що обумовлені специфікою завдань, які виконуються зазначеними військовослужбовцями. Особливості проходження військової служби в розвідувальних органах України визначаються Президентом України. Порядок проходження військової служби та присвоєння військових звань особам, які мають спеціальні звання (класні чини) та направляються (приймаються) для подальшого проходження військової служби в розвідувальних органах України, визначається Президентом України. На службовців та працівників розвідувальних органів поширюється дія законодавства України про працю.
Положеннями статті 21 Закону України "Про розвідувальні органи України" передбачено, що соціальний захист співробітників розвідувальних органів України та членів їх сімей, а також цивільних працівників, які уклали трудовий договір з розвідувальними органами України, гарантується законом. Заходи соціального захисту, грошове забезпечення (оплата праці) є уніфікованими для співробітників усіх розвідувальних органів України. Порядок, умови і розміри грошового забезпечення (оплати праці) співробітників розвідувальних органів України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Майнові збитки, завдані співробітнику кадрового складу розвідувального органу України та членам його сім'ї у зв'язку із здійсненням розвідувальної діяльності, відшкодовуються розвідувальним органом за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному цивільним законодавством України. Положення, передбачені цією статтею, поширюються також на колишніх співробітників розвідувальних органів України і підрозділів, на які покладалося здійснення розвідувальної діяльності до набрання чинності цим Законом, та які потребують такого захисту в зв'язку з їхньою попередньою діяльністю. Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітника кадрового складу розвідувального органу України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а вказав на необхідність застосування до правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 та Службою зовнішньої розвідки України, вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам II групи, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач 23.07.2008 прийняв наказ №338-ОС "Про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю", згідно якого зобов'язано виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі 13020,00 грн., та відповідно до копії платіжного доручення №54 від 20.01.2009 Служба зовнішньої розвідки України виплатила позивачу вищевказану одноразову грошову допомоги у зв'язку з інвалідністю у розмірі 13020,00 грн.
ОСОБА_3 вважаючи наведений розмір одноразової грошової допомоги недостатнім, оскільки розрахунок такої суми одноразової допомоги суперечить вимогам статті 21 Закону України "Про розвідувальні органи України" звернувся в суд з відповідним позовом, та за результатом розгляду наведеного адміністративного позову як зазначалось вище Верховний Суд постановою від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а задовольнив позов ОСОБА_3: визнав протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3; зобов'язав Службу зовнішньої розвідки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 42-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених коштів, що призначені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Судом встановлено, що на підставі вказаної постанови Верховного Суду від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а відповідач 13.11.2018 перерахував на рахунок ОСОБА_3 кошти у розмірі 248844,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №7123 від 13.11.2018.
Відтак ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ні Законом України "Про розвідувальні органи України", ні Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з розвідувальних органів України.
Статтею 16 Закону України "Про розвідувальні органи України" передбачено, що на службовців та працівників розвідувальних органів поширюється дія законодавства України про працю.
Згідно статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином стаття 117 Кодексу законів про працю України, передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з ОСОБА_3 відповідачем не проведено повного розрахунку сум, які мали бути йому виплачені.
Апелянтом не доведено відсутності його вини в нездійсненні виплат позивачу, а постановою Верховного Суду від 03.05.2018 в справі №344/16666/13-а визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність вини відповідача в нездійсненні виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, яка виплачена ОСОБА_3 становить 261864,96 грн. При цьому, частина вказаної одноразової допомоги, а саме 13020,00 грн., що становить 4,97% від загальної суми 261864,96 грн., була виплачена позивачу 20.01.2009. Решта 248844,96 грн., що становить 95,03% від загальної суми 261864,96 грн., виплачена ОСОБА_3 відповідачем 13.11.2018 після рішення Верховного Суду.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна кількість робочих днів з 29.01.2009 (дати виплати першої частини одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю в розмірі 13020,00 грн.) по 13.11.2018 (дати виплати решти одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю в розмірі 248844,96 грн.) становить 2453 дні.
Згідно з довідкою Фінансово - економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 16.11.2018 №202 середньомісячне грошове забезпечення позивача в жовтні - листопаді 2007 року (два календарні місяці перед звільненням) складало 6538,38 грн., а середньоденне грошове забезпечення - 214,37 грн. (а.с.58).
Таким чином судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку складає 525849,61 грн (2453 робочих днів* 214,37 грн).
Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що зважаючи на те, що в період з 29.01.2009 по 13.11.2018 залишалась невиплаченою частина одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю в розмірі 248844,96 грн., що становить 95,03% від загальної суми такої допомоги, то за вказаний період слід стягнути з відповідача 95,03% середнього заробітку позивача за весь період затримки повного розрахунку 525849,61 грн. відповідно до відсоткового відношення розміру невиплачених сум. Таким чином, слід стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в частині 95,03% від нарахованого середнього заробітку 525849,61 грн., що складає 499715,26 грн.
Щодо посилань апелянта на відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 116-117 Кодексу законів про працю України апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд в постановах від 21.03.2018 в справі №806/533/16 та від 31.05.2018 в справі №823/1023/16 зазначив, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду), одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, проте врегульовані Кодексом законів про працю України. Відтак дане посилання не береться до уваги апеляційним судом.
Щодо твердження апелянта про те, що виплата даної допомоги пов'язана з фактом настання інвалідності у військовослужбовця, а не з фактом звільнення його з військової служби, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність встановленої групи інвалідності у військовослужбовця беззаперечно свідчить про те, що така особа буде звільнена за станом здоров'я і в неї виникає право на отримання виплати.
Посилання апелянта на те, що ним повністю виплачено позивачу всі належні суми при звільненні, в тому числі одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю, спростовується рішенням суду, яке набрало законної сили а саме постановою Верховного Суду від 03.05.2018 в справі № 344/16666/13-а, якою визнано протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо нарахування та виплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги ОСОБА_3
Враховуючи наведене судом першої інстанції зроблено вірний висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_3
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 0940/1743/18 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. П. Сапіга
Повне судове рішення складено 10.04.2019р.