ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2019 року №826/12686/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанови, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), у якому позивач просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М., від 23 травня 2018 року про закінчення виконавчого провадження №55389332 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №57684/16 "Ірина Георгіївна Бубенець проти України та 6 інших заяв" від 19 жовтня 2017 року;
- зобов'язати відповідача продовжити виконавче провадження вчинити дії, спрямовані на повне виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №57684/16 "Ірина Георгіївна Бубенець проти України та 6 інших заяв" від 19 жовтня 2017 року;
- зобов'язати відповідача оформити платіжні доручення про перерахування на користь позивача в особі представника ОСОБА_4 доплати різниці конвертації в національну валюту присудженої суми, виходячи з курсу гривні на 25 січня 2018 року, за винятком раніше виплаченої суми;
- зобов'язати відповідача розрахувати та сплатити на користь позивача в особі представника ОСОБА_4 заборгованість (пеню) за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №57684/16 "Ірина Георгіївна Бубенець проти України та 6 інших заяв" від 19 жовтня 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, та звільнено позивача від сплати судового збору.
Позов мотивовано тим, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі №57684/16 «Ірина Георгіївна Бубенець проти України та 6 інших заяв» від 19.10.2017, оскільки зазначене рішення не виконано фактично у повному обсязі, а саме: 1) на день фактичного перерахування представнику позивача грошових коштів сума виплачена у розмірі 118 923,67 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 25.01.2018 не еквівалентна 3600 євро; 2) витрати, пов'язані з наданням банківських послуг у розмірі 594,62 грн. були вирахувані із суми платежу118 923,67 грн., а не оплачені за рахунок бюджетних коштів; 3) не сплачені відсотки (пеня) за порушення строків виплати присудженої суми.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки кошти за відповідним рішенням Європейського суду з прав людини були перераховані у повному обсязі та у встановлений рішенням суду тримісячний строк. Покликався на обставини того, що у зв'язку із ненаданням банківських реквізитів стягувача (довіреності на отримання коштів представником), платіжним дорученням від 22.12.2017 №4543 кошти в сумі 118 923,67 грн. - еквівалент 3600 євро по курсу Національного банку України станом на 22.12.2017 - були перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України. Тому, вказана дата є фактичною датою оплати. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язку відповідача компенсації витрат, пов'язаних із наданням особі банківських послуг, при виплаті коштів за рішенням Європейського суду з прав людини. Відтак, підстави для нарахування пені за несвоєчасне виконання рішення суду - відсутні.
Також відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване пропуском позивачем строку звернення до суду.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Відповідно до Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) від 19.10.2017 у справі №57684/16 «Ірина Георгіївна Бубенець проти України та 6 інших заяв», ЄСПЛ отримав декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов'язання Уряду України сплатити їм відшкодування, вказані в таблиці, що додається. Ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та виплачені протягом тримісячного строку від дати отримання повідомлення про ухвалення рішення Судом. У випадку несплати цих сум упродовж зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язався сплатити пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти, що нараховуватиметься з часу закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку.
З додатку до вказаного рішення вбачається, що заявнику ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат присуджено суму 3600 євро.
Листом від 30.11.2017 №46750/10490-0-30-17/5 Міністерство юстиції України у зв'язку з надходженням 20.11.2017 з ЄСПЛ повідомлення про ухвалення вищевказаного рішення повідомило представника позивача ОСОБА_4 про необхідність надіслання поштою чи подання нарочно заяви про виплату відшкодування, у якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунку для перерахування коштів.
14.12 2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55389332 з виконання рішення ЄСПЛ №57684/16 від 19.10.2017, стягувачем за яким є ОСОБА_1, боржником - держава.
Листом від 15.12.2017 №55389332/20.1/22 державний виконавець вищевказану постанову направив Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України та представнику позивача ОСОБА_4 до відома. У вказаному листі міститься пропозиція стягувачу у триденний строк з моменту отримання відповідної постанови направити до відділу у вигляді заяви повні банківські реквізити в національній валюті.
19.12.2017 до Міністерства юстиції України надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 від 12.12.2017 про виплату відшкодування, до якої зокрема було додано копію довідки банку з реквізитами рахунку ОСОБА_4 та копію довіреності ОСОБА_1 на ім'я вказаного представника.
Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 22.12.2017 №4543 кошти в сумі 118 923,67 грн. були перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України. 3600 євро були конвертовані зазначеним органом по курсу Національного банку України (далі - НБУ) на 22.12.2017.
Листом від 28.12.2017 №55389332/20.1/22 державний виконавець повідомив представника позивача ОСОБА_4 про те, що 26.12.2017 на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України перераховані кошти в сумі 118 923,67 грн. (еквівалент 3600 євро), призначені для виплати на користь ОСОБА_1 Вказаним листом, з огляду на те, що копія довіреності, надана ОСОБА_4 разом із заявою від 12.12.2017 не уповноважує його на отримання коштів, присуджених ОСОБА_1, запропоновано надати до відділу повні банківські реквізити стягувача в національній валюті.
05.01.2018 відповідачем отримано заяву представника позивача ОСОБА_4 від 29.01.2018 про виплату відшкодування, до якої додано довіреність від 29.12.2017 №4290, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4, зокрема, на отримання присудженого майна або грошей, в т.ч. за рішенням ЄСПЛ.
Платіжним дорученням від 19.01.2018 №276, на якому міститься відмітка про оплату Державною казначейською службою України 25.01.2018, кошти в сумі 118 923,67 грн. перераховані на рахунок представника позивача ОСОБА_4
З копії довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 29.01.2018 вбачається, що 25.01.2018 на рахунок ОСОБА_4 Міністерством юстиції України перераховано 118 923,67 грн., на картку зараховано 118 329,05 грн., сума комісій - 594,62 грн.
23.05.2018 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №55389332 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення ЄСПЛ.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Пунктом 8 частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV (далі - Закон № 3477-IV).
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;
Орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень (відповідно до статті 1).
Статтею 7 Закону № 3477-IV врегульовано правовідносини щодо звернення Рішення до виконання в частині виплати відшкодування та передбачено наступне.
Протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.
Статтею 8 Закону № 3477-IV передбачено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження"
Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції , резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 та п. «а» ч.2 ст.9 Закону Закону № 3477-IV, якщо встановити місцеперебування (місцезнаходження) Стягувача - фізичної особи неможливо, а також у разі смерті Стягувача - фізичної особи чи реорганізації або ліквідації Стягувача - юридичної особи сума відшкодування перераховується на депозитний рахунок державної виконавчої служби. Аналогічна процедура застосовується у випадку, передбаченому частиною другою статті 7 цього Закону.
Сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується:
- на рахунок Стягувача після подання ним відповідної заяви.
При цьому, відповідно до п. 2 передмови Моніторингу виплати сум, присуджених як справедлива сатисфакція, затвердженого Комітетом Міністрів Ради Європи, CM/Inf/DH (2007)12 від 31.05.2007, надання грошей в розпорядження отримувача прирівнюється до виплати.
Відповідно до пп. «b. Визначення дати виплати» пп.3.1.2 п.3.1 розділу 3 «Строк виплати справедливої сатисфакції» зазначеного документа, як зазначено у передмові, основний принцип полягає у тому, що виплата вважається здійсненою належним чином, як тільки справедливу сатисфакцію було «надано в розпорядження» отримувача, тобто під його/її контроль, прямий (коли гроші були перераховані на його/її банківський рахунок), або непрямий (наприклад, коли гроші доступні для стягнення з рахунку відповідального органу за вимогою заявника, та заявник буде належним чином поінформований про це (настільки, наскільки це є можливим, наприклад, рекомендованим листом, надісланим йому/їй на останню відому адресу або за місцем проживання)).
Таким чином, Закон № 3477-IV містить імперативні норми стосовно надіслання органом представництва протягом місяця до органу казначейства постанови про відкриття виконавчого провадження та оригінального тексту і перекладу резолютивної частини остаточного рішення ЄСПЛ. Орган казначейства, у свою чергу, в силу імперативних вимог вказаного Закону, зобов'язаний протягом 10 днів від дня надходження вказаних документів здійснює списання коштів на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів. Тобто, обов'язок списання коштів на виконання рішення ЄСПЛ не ставиться в залежність від наявності чи відсутності реквізитів рахунку стягувача. А відсутність реквізитів рахунку стягувача не є перешкодою для виконання рішення. При цьому, після подання відповідної заяви стягувачем сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується на його рахунок.
В той же час, як вбачається з Моніторингу виплати сум, присуджених як справедлива сатисфакція, затвердженого Комітетом Міністрів Ради Європи, CM/Inf/DH (2007)12 від 31.05.2007, датою виплати вважається, дата, коли кошти передані в розпорядження отримувача, зокрема, є доступними для стягнення з рахунку відповідального органу за вимогою заявника, та заявник належним чином поінформований про це.
З матеріалів справи судом встановлено, що у зв'язку із наданням представником позивача довіреності, яка не надавала йому повноважень на отримання коштів, присуджених ОСОБА_1, платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 22.12.2017 №4543 кошти в сумі 118 923,67 грн. (еквівалент 3600 євро) були перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України, про що представника позивача було повідомлено листом державного виконавця від 28.12.2017 №55389332/20.1/22. Вказаним листом також було запропоновано надати до відділу виконавчої служби повні банківські реквізити стягувача в національній валюті. В подальшому, за наслідком отримання від представника позивача відповідної заяви від 29.12.2017 №4290 та довіреності від ОСОБА_1 з належними повноваженнями, платіжним дорученням від 19.01.2018 №276 (оплачено Державною казначейською службою України 25.01.2018) кошти в сумі 118 923,67 грн. перераховані на рахунок представника позивача ОСОБА_4
Зважаючи на те, що перерахування коштів на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України, відповідно до вищенаведених норм законодавства, вважається датою виплати коштів (з урахуванням відсутності у відповідача реквізитів рахунку позивача, а також повідомлення представника позивача про перерахування коштів на спеціальний реєстраційний рахунок Мін'юсту листом від 28.12.2017 №55389332/20.1/22), суд дійшов висновку про правомірність конвертації присуджених позивачу рішенням ЄСПЛ 3600 євро по курсу НБУ станом на 22.12.2017.
За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача оформити платіжні доручення про перерахування на користь позивача в особі представника ОСОБА_4 доплати різниці конвертації в національну валюту присудженої суми, виходячи з курсу гривні на 25.01.2018, за винятком раніше виплаченої суми, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позиція позивача стосовно того, що витрати, пов'язані з наданням банківських послуг, у розмірі 594,62 грн. повинні бути оплачені за рахунок бюджетних коштів, обґрунтована вимогами Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 №408 (далі-Порядок). Так, позивач посилається на підпункт 3 пункту 2 Порядку, яким передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на витрати, пов'язані з наданням банківських послуг у разі здійснення перерахування грошових сум на рахунок стягувача (його представника).
Разом з тим, вказана редакція абзацу 2 підпункт 3 пункту 2 Порядку була чинною до 24.02.2016. Абзац другий підпункту 3 пункту 2 в редакції Постановою КМ № 157 від 24.02.2016 викладено в наступній редакції:
- бюджетні кошти спрямовуються на витрати, пов'язані з: отриманням банківських послуг Мін'юстом у разі здійснення перерахування грошових сум в іноземній валюті на рахунок стягувача (його представника).
Тобто, вказана норма, у чинній на момент здійснення позивачу виплати коштів редакції, стосується банківських послуг, які отримує саме Мін'юст і у випадку, якщо кошти перераховуються на рахунок стягувача в іноземній валюті.
Департамент виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату Ради Європи з прав людини та правових питань виклав свою позицію стосовно вказаного питання, зокрема, у листі, адресованому ОСОБА_2, від 13.02.2013 (копія якого наявна у матеріалах справи), де зазначив: «Що стосується банківської комісії, зазначаю, що коли вказаний Вами банк стягує з Вас плату (загальні платежі на утримання рахунків або індивідуальні платежі за кожну транзакцію), це має вважатись особистою справою між приватними особами, тобто між Вами та Вашим банком. <…> Відповідальність за те, що Ви фактично отримали меншу суму (у зв'язку зі стягненням банківських витрат), не покладається на Уряд, оскільки, як було зазначено вище, це є особистою справою між Вами та Вашим банком.
Таким чином, посилання позивача на те, що витрати, пов'язані з наданням банківських послуг, повинні бути оплачені за рахунок бюджетних коштів, є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що повідомлення про ухвалення рішення ЄСПЛ від 19.10.2017№57684/16 отримано відповідачем 20.11.2017, платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 22.12.2017 №4543 кошти в сумі 118 923,67 грн., що є еквівалентом 3600 євро за курсом НБУ станом на 22.12.2017, були перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок Міністерства юстиції України, у зв'язку з відсутністю реквізитів рахунку стягувача, платіжним дорученням від 19.01.2018 №276 (оплачено Державною казначейською службою України 25.01.2018) кошти в сумі 118 923,67 грн. були перераховані на рахунок представника позивача ОСОБА_4, суд не вбачає порушення встановленого рішенням ЄСПЛ тримісячного строку виплати присудженої суми позивачу, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати їй відсотків (пені). Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
А зважаючи на те, що рішення ЄСПЛ від 19.10.2017№57684/16 було виконано, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №55389332 та зобов'язання відповідача продовжити виконавче провадження і вчинити дії, спрямовані на повне виконання зазначеного рішення суду.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають
Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки представником позивача повідомлено суду, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження він отримав поштою 30.07.2018. Доводи відповідача щодо строків поштового обігу вказаного не спростовують, оскільки представник позивача мав змогу отримати відповідне поштове відправлення пізніше дати його надходження до відділення поштового зв'язку. При цьому, оскільки оскаржувана постанова була направлена простим листом, дату отримання такого листа підтвердити неможливо.
Зважаючи на те, що позов направлено суду поштою 07.08.2018, десятиденний строк звернення до суду, відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України, не пропущено.
Позивач, в силу положень ч.1 ст.77 КАС України, повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Відповідач, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною постанови, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко