ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 квітня 2019 року м. Київ № 640/6071/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу неправомірним та скасування такого наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №40 від 22.01.2019 щодо анулювання ліцензії ТОВ «Буковина-транс» на право провадження господарської діяльності з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, виданої наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 163 від 21.02.2017 року таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, та скасувати його.
Водночас із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, відтак, вважає, що існує очевидна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті, для відновлення яких необхідне буде докласти значних зусиль та витрат, а відповідно, на думку представника, розгляд заявлених позовних вимог в даній справі втратить будь-який сенс, у зв'язку з чим представник позивача просить зупинити дію оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів, а також з урахуванням матеріалів справи, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Проте, на думку суду запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову в даному випадку є вирішенням справи по суті, без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогами ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання на відповідні норми чинного законодавства України щодо протиправності оскаржуваного рішення не може вважатись його очевидною протиправністю.
З матеріалів справи не вбачається достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ознаки протиправності зазначеного наказу підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті й нині, самостійно, не є достатніми для висновку про наявність очевидної протиправності такої постанови та застосування заходів забезпечення позову за правилами встановленими статтями 150-151 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 150-158, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина-Транс» про забезпечення адміністративного позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда