03 квітня 2019 р. Справа № 480/4298/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
представника відповідача Сєдєлєвої Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/4298/18
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), у якій просив суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі №А-13062-5134/21-18 від 13.11.2018, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18.10.2018 позивач направив поштою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Землекористувачем бажаної земельної ділянки є приватне сільськогосподарське підприємство "Весна" відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2009, укладеного з Великописарівською районною державною адміністрацією Сумської області і зареєстрованого у Великописарівському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 05.05.2009 за №040962800293. Зазначена земельна ділянка знаходиться за межами Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, кадастровий номер 5921285200:11:004:0053.У зв'язку з цим, позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землевідведення надано заяву (згоду) орендаря бажаної земельної ділянки на безоплатне її вилучення.Листом від 13.11.2018 року №А-13062-5134/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, посилаючись на ч.1 та ч.2 ст.149 Земельного кодексу України. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, тому звернулась до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі №А-13062-5134/21-18 від 13.11.2018, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Стягнено на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що землекористувачем бажаної земельної ділянки є приватне сільськогосподарське підприємство "Весна" відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 25.03.2009, згідно з умовами договору пункт 33 оренда землі припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та пунктом 34 вказаного договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання Договору. Таким чином, спірна земельна ділянка на даний час перебуває в користуванні на умовах оренди у ПСП «Весна». Відповідач також зазначив, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області в розумінні ч.10 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Крім того, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Неявка позивача в судове засідання не є перешкодою розгляду та вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.10.2018 року позивач направив поштою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області (а.с.14). До заяви додано копію паспорта ОСОБА_2 та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.15-18), графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.19), нотаріально засвідчена заява (згода) землекористувача (а.с.20).
Листом від 13.11.2018 року №А--13062-5134/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, посилаючись на ч.1 та ч.2 ст.149 Земельного кодексу України (а.с.13), Зокрема, у листі зазначено, вилучення земельної ділянки (про яке йдеться у заяві Приватного сільськогосподарського підприємства "Весна") неможливо з тих підстав, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 Земельного кодексу України за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Враховуючи викладене, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв'язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди. Разом з тим, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Не погоджуючись з відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області є не обґрунтованою. Жодних правових підстав для відмови позивачу норми статті 118 ЗК України не містять. Вважаючи відмову відповідача протиправною суд зобов"язав відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14 Конституції України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.
Так, відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
На підставі п.п. 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).
Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Сумської області, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Листом від 13.11.2018 року №А--13062-5134/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення заяви, посилаючись на ч.1 та ч.2 ст.149 Земельного кодексу України (а.с.13), Зокрема, у листі зазначено, вилучення земельної ділянки (про яке йдеться у заяві Приватного сільськогосподарського підприємства "Весна") неможливо з тих підстав, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 Земельного кодексу України за згодою землекористувачів, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, може провадитися вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності. Враховуючи викладене, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв'язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди. Разом з тим, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою: зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. (частина десята статті 149 Кодексу).
Таким чином, вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні, у зв'язку з чим надання згоди на вилучення не поширюється на випадки, за яких земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підстави для припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
З аналізу викладеного вбачається, що передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні (постійному чи на умовах оренди) громадян можуть передаватись у власність громадян після припинення права користування ними.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».
Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов'язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.
При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі прав.
Як встановлено з матеріалів справи, право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.
Таким чином, земельна ділянка площею 2,0 га із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з якою звернувся позивач (кадастровий номер земельної ділянки 5921285200:11:004:0053) знаходиться в оренді ПСП «Весна» згідно договору оренди земельної ділянки.
Суд першої інстанції вважав, що посилання відповідача на те, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом є необґрунтованими, оскільки позивачем додано до своєї заяви від 20.03.2018 року нотаріально завірену заяву-погодження землекористувача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції так як затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність передбачає, зокрема, дотримання вимог статті 116 ЗК України.
Вказаною нормою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться в оренді ПСП «Весна» згідно договору оренди земельної ділянки та право оренди не припинено.
Згідно зі статтею 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Відповідно ч.3 ст.142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Тобто даною нормою передбачена добровільна відмова землекористувача за його заявою щодо права постійного користування земельної ділянки, а не права користування на умовах оренди.
Як встановлено з матеріалів справи, землекористувачем земельної ділянки є приватне сільськогосподарське підприємство "Весна" відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.03.2009 р.
Згідно умов договору пунктом 33 передбачено, що оренда землі припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Пунктом 34 вказаного договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Отже, оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач знаходиться в оренді ПСП «Весна», така земельна ділянка може бути передана позивачу у власність за рішенням відповідача лише після припинення права постійного користування нею в порядку, визначеному законом.
Нотаріально посвідчена заява директора ПСП «Весна» про його згоду на безоплатне вилучення частини вищезазначеної ділянки площею 2,0 га для розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 20) на яку посилається позивач у позові, спростовуючи доводи відповідача, не доводить припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки про це приймається рішення власником земельної ділянки або у судовому порядку (статті 149 ЗК України). Докази прийняття такого рішення відсутні.
Тому, відповідач, в цілому, правомірно відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Так, як визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У ході розгляду справи доведено правомірність прийнятої відповідачем відмови (рішення) та установлено, що він при цьому діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивача не допустив.
Зазначені обставини судом першої інстанції не прийняті до уваги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову задоволенні позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, тому наявні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року по справі № 480/4298/18 - скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 10.04.19.