10 квітня 2019 року справа №360/832/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 360/832/19 (головуючий І інстанції Басова Н.М., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім» до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування постанов, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім» (далі - ТОВ «Деконський торгівельний дім») звернулася до суду з позовом до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), а якому просив: визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області №№ 45951435, 45951373 від 16.07.2018 року про стягнення з ТОВ «Деконський торгівельний дім» на користь відповідача 1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с. 4-7).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України (а.с. 1-2).
Позивач не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм процесуального права та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів, зокрема, посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.06.2018 року у справі № 921/16/14-г/15, вважає, що зазначений позов поданий без порушення правил юрисдикції (а.с. 18-23).
Позивачем подано клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи за доводами апеляційної скарги і дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За приписами ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
За змістом ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України).
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 Закону № 1404 встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 74 Закону № 1404, адміністративні справи з приводу постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій можуть бути оскаржені сторонами до відповідного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, через невірне застосування норм процесуального закону, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у адміністративній справі.
Керуючись ст. ст. ст. 241, 242, 250, 287, 311, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім» - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 360/832/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деконський торгівельний дім» до Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування постанов - скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повний текст постанови складений 10 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: І.В. Геращенко
Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова