Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
27 березня 2019 р. справа №520/1247/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,
при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 року за № Ф-12253-56, видану Головним управлінням ДФС у Харківський області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11.03.2008 перебуває в трудових відносинах з АТ «ОСОБА_3 Аваль» та на даний час обіймає посаду головного юрисконсульта (м. Харків) Управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів. На підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 14.06.2018 №58 має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Водночас, позивач зазначив, що з 21.06.2018 позивач перебуває на податковому обліку як платник єдиного внеску. За 2018 року роботодавець позивача сплатив за останнього єдиний внесок. Проте, податковим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 №Ф-12253-56 в розмірі 2457,18 грн. З вказаною вимогою позивач не погоджується, посилаючись на те, що оскаржувана вимога не відповідає критерію «пропорційності», адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, вданих правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавця.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшли письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Позивач - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, зокрема, ЄСВ.
Згідно матеріалів справи, позивач надає правову допомогу на посаді головного юрисконсульта (м.Харків) Управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів АТ «ОСОБА_3 Аваль» (а.с.17) та отримує дохід у вигляді заробітної плати, із якої в повному обсязі утримуються всі види податків і зборів, що підтверджується копією виписки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (за формою ОК-07), виданої ПФ України від 06.02.2019 (а.с.18).
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 30.11.2018 №Ф-12253-56 в розмірі 2457,18 грн (а.с.13).
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” №2464-VІ, так, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Згідно п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.11.2018 по справі №820/1538/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд зазначає, що положеннями пп.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Суд зазначає, що позивач надає правову допомогу, в рамках трудових відносин з Управлінням пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів АТ «ОСОБА_3 Аваль», тобто є працівником в межах незалежної професійної діяльності.
Водночас, позивачем надано відповідні довідки на підтвердження того, що єдиний внесок за неї сплачено роботодавцем.
З огляду на викладене, є підстави вважати, що позивач не провадить незалежну професійну діяльність як самозайнята особа.
При цьому, суд наголошує, що відповідачем в ході даного розгляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами Управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів АТ «ОСОБА_3 Аваль».
Водночас, суд зазначає, що в даному випадку положеннями ПК України та положеннями Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” чітко не врегульовано особливості сплати грошових зобов'язань працівником в межах незалежної професійної діяльності, норми вказаних правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків, а відтак, має бути застосована презумпція правомірності рішень платника податків , як це передбачено п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
Крім того, суд зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 №Ф-12253-56 в розмірі 2457,18 є необґрунтованою, через що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 07.02.2019 №N1ASB43204 (а.с.3а).
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківський області про сплату боргу (недоїмки) від 30.11.2018 № Ф-12253-56.
Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, поштовий індекс 61098, АДРЕСА_1) у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко