09 квітня 2019 року справа №360/3421/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Казначеєв Е.Г.
Сіваченко І.В.
за участю секретаря судового засідання Верховецької Г.О.
за участю сторін по справі:
позивач: не з'явився
відповідач: Матусевич Р.М. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Петросян К.Є.) від 03 грудня 2018 року (повний текст складено 04 грудня 2018 року у м.Сєвєродонецьк) по справі №360/3421/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області, в.о. військового комісара Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату підполковника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2018 року по 29.07.2018 року в сумі 36 879,72 грн.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Луганській області про залишення без розгляду адміністративного позову.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2018 по 29.07.2018 в сумі 36879,72 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким в задоволені позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги порушення позивачем місячного строку звернення до суду. Відповідач зазначив, що позивач взагалі не звертався до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду та не надавав доводів про поважність пропуску зазначених строків. Крім того, одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена п.10 Постанови, не входить до складових грошового забезпечення та нараховується і сплачується відповідно до умов встановлених Порядком затв. наказом МВС України №260 від 06.04.2016 року. Згідно п.7 Порядку грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Крім того, виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Луганській області. Діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби. Такий висновок міститься у постанові ВС від 25.07.2018 року в справі №820/1134/17 (№К/9901/17329/18), який не був врахований судом першої інстанції.
Позивачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив в якому позивач просив провести розгляд апеляційної скарги без участі позивача та його представника.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України, що не заперечується відповідачем.
Наказом від 30.05.2018р. №230 о/с ОСОБА_1 , помічника начальника ГУНП в Луганській області звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з 31.05.2018р., з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 31 рік 05 місяців 20 днів, у пільговому обчисленні: 38 років 10 місяців 08 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 31 рік, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 18 діб (а.с.33).
При цьому, у день звільнення виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена. Грошова допомога при звільненні була виплачена позивачеві 30.07.2018р., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.10).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №988-VIII (далі Закон №988).
Відповідно до статті 102 Закону №988 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно із частиною першою статті 9 Закону Українивід 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта статті 9 Закону №2262).
Положення аналогічного змісту містяться у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393), згідно з яким особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби зв'язку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
02.03.2016 р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №154, якою внесено зміни до постанови №393 та передбачено також виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06.04.2016 р. №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС.
Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів поліції та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним застосування до спірних правовідносин положень трудового законодавства.
Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За приписами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .
При цьому, розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України має розраховуватись відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018р. у справі №806/1899/17, від 01.03.2018р. 806/1551/17, від 19.04.2018р. у справі №806/1183/16 та від 14 березня 2019 року у справі №820/660/17.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивача звільнено зі служби 31.05.2018р.. Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено відповідачем 30.07.2018р., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с.10).
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен нести відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України за непроведення розрахунку у день звільнення, а тому правомірно задоволено позов.
Відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати вказаної допомоги при звільненні також не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 25.07.2018 року у справі №820/1134/17 (К/9901/17329/18), колегією суддів не прийнято уваги з огляду на наявність останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.03.2019 року у справі №820/660/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі №755/10947/17 зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що позивачем були дотримані, встановлені статтею 122 КАС України строки звернення до суду, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року по справі №360/3421/18 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року по справі №360/3421/18 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 квітня 2019 року.
Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 09 квітня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т. Г. Гаврищук
Судді: Е. Г. Казначеєв
І. В. Сіваченко