10 квітня 2019 р. Справа № 480/537/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - Буринська міська об'єднана територіальна громада про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), третя особа - Буринська міська об'єднана територіальна громада, у якому просить визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру, викладену в листі від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області; зобов'язати ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2018 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. До заяви була також додана нотаріально засвідчена згода землекористувача бажаної земельної ділянки - ОСОБА_2, голови селянського (фермерського) господарства "Чайка" про надання ОСОБА_1 дозволу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, відповідач відмовив у наданні такого дозволу з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, а саме посилався на те, що наказом головного управління від 22.12.2018 землі, які розташовані за межами населеного пункту на території Буринської міської об'єднаної територіальної громади були передані у комунальну власність. Позивач не погоджується із такими діями відповідача у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
07.03.2019 представник відповідача подав суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначив, що наказом головного управління від 22.12.2018 № 18-10507/16-18-СГ Буринській міській об'єднаній територіальній громаді були передані у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4762,5017 га. Крім того, бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 (селянського (фермерського) господарства "Чайка"). Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у користуванні юридичних осіб, передаються у власність чи користування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
Ухвалою від 18.02.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в якості третьої особи залучено Буринську міську об'єднану територіальну громаду. Ухвалою від 11.03.2019 судом витребувано у відповідача необхідні для розгляду справи докази.
Дослідивши матеріали справи, доводи, наведені сторонами у заявах по суті справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 28.11.2018 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру 29.11.2018 за № Ф-14736/0/94-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с. 36).
До заяви позивачем було додано нотаріально засвідчену заяву голови селянського (фермерського) господарства "Чайка" ОСОБА_2 від 27.11.2018 про надання згоди на вилучення із користування земельної ділянки у зв'язку із поданням заяв зацікавленими особами для отримання земельної ділянки безоплатно у власність, в тому числі ОСОБА_1 (а.с. 10).
Листом від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої нею заяви з огляду на те, що наказом головного управління від 22.12.2018 № 18-10507/16-18-СГ землі, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об'єднаної територіальної громади були передані у комунальну власність (а.с. 11).
Суд не погоджується із такими висновками ГУ Держгеокадастру, виходячи із наступного.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу стало те, що земля, за рахунок якої планується відведення земельної ділянки, передана Буринській міській об'єднаній територіальній громаді у комунальну власність.
Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження передачі земельної ділянки у комунальну власність.
Так, представником відповідача надано копію наказу ГУ Держгеокадастру від 22.12.2018 № 18-10507/16-18-СГ у пункті 1 якого зазначено: передати Буринській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно додатку загальною площею 4762,5017 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об'єднаної територіальної громади.
Пунктом 2 наказу передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (а.с. 30).
Ухвалою від 11.03.2019 в ГУ Держгеокадастру судом було витребувано докази державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Буринською міською об'єднаною територіальною громадою, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У відповідь на ухвалу представником відповідача подано заяву, відповідно до якої спірна земельна ділянка, щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою якої зверталась позивач, не зареєстрована за Буринською міською об'єднаною територіальною громадою (а.с. 45).
Таким чином, підстави відмови, викладені в листі ГУ Держгеокадастру від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18, суперечать фактичним обставинам справи.
Суд зазначає, що до клопотання позивачем подано погодження землекористувача - селянського (фермерського) господарства "Чайка", оскільки бажана земельна ділянка знаходиться у його користуванні, а тому умови, передбачені ст. 118 ЗК України позивачем виконані в повному обсязі.
Зауваження представника відповідача, викладені у відзиві, з приводу того, що бажана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третьої особи не приймаються судом до уваги, оскільки такі обставини не були підставою для відмови ОСОБА_1 та не зазначені в листі від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18.
Посилання ГУ Держгеокадастру на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, як на підставу відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає виключний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте ГУ Держгеокадастру відмовляє позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені вказаною нормою Земельного кодексу.
Зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в його дискреційні повноваження, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав останньому формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.
Оскільки процес надання позивачу формальних відмов може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд зазначає, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.
Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі 818/1976/17.
Оскільки відповідачем на звернення ОСОБА_1 не було прийнято відповідного рішення, а підстави ненадання дозволу є такими, що не відповідають нормам Земельного кодексу України, про що зазначено вище, суд вважає, що в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов'язання ГУ Держгеокадастру згідно заяви від 28.11.2018, зареєстрованої 29.11.2018 за № Ф-14736/0/94-18, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.
Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ГУ Держгеокадастру, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа - Буринська міська об'єднана територіальна громада про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладене в листі від 27.12.2018 № Ф-14736-5772/21-18 про відмову у надані ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_1 згідно заяви від 28.11.2018, зареєстрованої в Головному управлінні Держгеокадастру у Сумській області 29.11.2018 за № Ф-14736/0/94-18 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Лисаківська, 18, рнокпп НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.04.2019.
Суддя С.М. Гелета