Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 квітня 2019 р. № 520/1652/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 01 березня 2019 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2009 року у справі №2а - 9/09, тобто за 67 місяців, а також невиплаті вже нарахованої пенсії на підставі Постанови Барвінківсь кого районного суду Харківської області від 1 квітня 2009 року у справі №2-а-9/09, що підтверджу ється довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 №4811/13/02-02 за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн.;
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області дона рахувати та виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 01 березня 2019 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 01 квітня 2009 року у справі №2а - 9/09, тобто за 67 місяців, а також виплатити за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн.;
- зобов'язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набран ня чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2010 (К-42524/09), позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області незаконними у відмові перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду третьої групи, починаючи з грудня місяця 2006 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести по відношенні до ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з грудня місяця 2006 року у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 №4811/13/02-02 заборгованість по виконанню рішення відповідно до ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 р. складає 57508,68 грн. Таким чином, позивач зазначає, що починаючи з 01.11.2011 року відбулось звуження соціальних прав.
Крім того, зазначає, що залишається недонарахованою та невиплаченою державна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2013 р. по 01.01.2014 та з 02.08.2014 по 01.03.2019 на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09, тобто, за 67 місяців. Просив задовольнити позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача 05.04.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідно до рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09 про зобов'язання прийняти рішення щодо донарахування і виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 р. здійснений перерахунок пенсії згідно з розпорядженням від 06.09.2018 р. Питання виплати заборгованості, яка виникла у зв'язку з виконанням рішення суду, буде вирішено відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, який затверджений постановою КМУ від 22.08.2018 р. №649.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії відповідно посвідчення серії А №113167 С, що встановлено судовим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 01.01.2009 по справі №2-а-9/09.
Позивач перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII. (далі - Закон № 796-XII).
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2010 (К-42524/09), позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області незаконними у відмові перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду третьої групи, починаючи з грудня місяця 2006 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести по відношенні до ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з грудня місяця 2006 року у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно довідки Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.09.2018 р. №13335/14-11 повідомлено позивача, що згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 р. по справі №820/3865/18 проведено перерахунок пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09. Розмір доплати складає 34996,06 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно недонараховано та невиплачено державної та додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.01.2013 р. по 01.01.2014 та з 02.08.2014 по 01.03.2019 на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09, позивач звернувся із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що за правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу у період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 01 березня 2019 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначених Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09.
Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-XII), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (далі - Закон №3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).
Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання п.7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI (набрав чинності 01 січня 2012 року), п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI (набрав чинності 01 січня 2013 року), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІзастосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на наведені обставини та норми закону, починаючи з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 01 березня 2019 року Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяло правомірно.
Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.
При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору в 2010 році.
У рішенні «ОСОБА_2 проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).
У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно в період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 01 березня 2019 року не здійснював нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у розмірі встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.
Вказана правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 р. по справі №619/2262/17, від 19.06.2018 року у справі № 344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.
Згідно із ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати вже нарахованої пенсії на підставі Постанови Барвінківсь кого районного суду Харківської області від 1 квітня 2009 року у справі №2-а-9/09 за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн. та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2010 (К-42524/09), позов ОСОБА_1 задоволено, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області незаконними у відмові перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду третьої групи, починаючи з грудня місяця 2006 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести по відношенні до ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з грудня місяця 2006 року у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, вказаним судовим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 01.04.2009 по справі №2-а-9/09 зобов'язано провести перерахунок пенсії, без зобов'язання виплати перерахованої суми пенсії.
Суд зазначає, що згідно долученої до матеріалів справи довідки Управління пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 03.12.2012 №4811/13/02-02 повідомлено позивача, що заборгованість по виконанню рішень суду за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року складає 57508,68 грн. Виплата буде здійснюватись при надходженні коштів з державного бюджету України.
Жодних доказів здійснення виплати вказаної суми заборгованості станом на час розгляду справи представником відповідача до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що задля відновлення порушеного права позивача належним способом захисту є зобов'язання Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити вказану суму заборгованості по виконанню рішення суду за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, буд. 94, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область, 64701, код НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (проспект Незалежності, буд. 2,м. Ізюм, Харківська область, 64309, код 40387920) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виконанню рішення суду за період з 01.11.2011 р. по 30.11.2012 року у сумі 57508,68 грн. (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот вісім гривень 68 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин