02 квітня 2019 р. Справа № 480/686/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шаповала М.М.,
за участю секретаря судового засідання - І.С. Іуткіної,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/686/19 за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 просить суд:
- визнати противним та скасувати рішення відповідача № 140079000 від 01.02.2019 про відмову в оформлення (видачі) позивачці посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати відповідача оформити (видати) позивачці посвідку на тимчасове проживання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протягом 2015 - 2018 років ОСОБА_3 отримувала як іноземний громадянин посвідки на тимчасове проживання в Україні серії ТР № 114589 терміном дії до 26.11.2016 та ТР № 180513 з терміном дії до 12.02.2019 відповідно. 01.02.2019 відповідачем прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 4 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322. Зазначає, що з 16.03.2001 є громадянкою ОСОБА_4 Федерації, паспорт громадянина України не отримувала. Позивачка вважає дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення як порушення свого права на законне перебування в Україні, яке належить захисту та відновленню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 27.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначила, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235 - ІІІ законодавство України ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави України. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визначається громадянином України. Так, відповідно до свідоцтва про народження серії "І-ЕД № 095900" ОСОБА_3 народилася 29.07.1994 у м. Краснодоні Луганської області. Батько позивачки, ОСОБА_5, є громадянином України та у зв'язку із втратою паспорту колишнього СРСР серії ХІІ-ЕД № 701435, виданого 15.08.1988 Краснодонським МВ Луганської області. 05.09.1988 був документований паспортом громадянина України серії ВС № 412001, виданим Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР № 856773 строком до 20.03.2023. Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про громадянство України" діючого на момент народження позивачки, при різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України: якщо вона народилася на території України. Крім того, ОСОБА_3 з громадянства України відповідно до порядку передбаченого Законом України "Про громадянство України" не виходила. Оскаржуване рішення вважає законним та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт "752010312" громадянки ОСОБА_4 Федерації, виданий 31.07.2015 терміном дії до 31.07.2025 (а.с. 26-27) та відповідно до копії довідки Генерального Консульства ОСОБА_4 Федерації в м. Харків від 16.03.2001 № 29971, набула громадянства ОСОБА_4 Федерації 16.03.2001 (а.с. 32).
06.07.2015 між громадянкою ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_6, зареєстровано шлюб Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції та видано свідоцтво про шлюб серії І-БП № 102242 від 06.11.2015 (а.с. 29).
У лютому 2018 позивач звернувся до відповідача із заявою іноземця чи особи без громадянства для отримання посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із возз'єднанням сім'ї з громадянами України від 06.02.2018 № 124 (а.с.25).
13.02.2018 Управлінням на підставі заяви № 124 від 06.02.2018 ОСОБА_3 видано посвідку на тимчасове проживання серії ТР № 180513 терміном дії до 12.02.2019.
У зв'язку з закінченням терміну дії посвідки на тимчасове проживання 17.01.2019 ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою-анкетою № 140079000 (а.с. 31)
01.02.2019 відповідачем прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 4 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (а.с. 40).
Не погоджуючись із рішенням від 01.02.2019, позивачка звернувся до суду з даним позовом.
Згідно із статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI, який також встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини 13 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Згідно із ч. 13 ст. 5 Закону № 3773-VI, підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".
25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання".
Відповідно до п. 1 Порядку, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Пункти 19 - 21 Порядку встановлюють, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).
Керівник уповноваженого суб'єкта визначає осіб, які в межах повноважень, установлених законом, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет і видачі посвідки.
Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
Відповідно до п. 37, рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі.
Пунктом 61 Порядку визначено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідач визначає підпункт 4 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, а саме - встановлення належність позивачки до громадянства України.
ОСОБА_3 народилася 29.07.1994 у м. Краснодон Луганської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕД № 095900 (а.с. 33) і згідно відомостей, внесених до свідоцтва ОСОБА_3 її батьки станом на дату її народження перебували в громадянстві України. Батько позивачки, ОСОБА_5, є громадянином України та у зв'язку із втратою паспорту колишнього СРСР серії ХІІ-ЕД № 701435, виданого 15.08.1988 Краснодонським МВ Луганської області, 05.09.1988 отримав паспорт громадянина України серії ВС № 412001 у Вугледарському МВ УМВС України в Донецькій області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕР № 856773 строком дії до 20.03.2023 (а.с. 34-39).
Пункт 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 року № 1637-XII (чинного на момент народження позивачки) передбачає, що при різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України: 1) якщо вона народилася на території України.
На підставі вищезазначеного судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою України з 27.07.1994, тобто з моменту народження.
Згідно пункту першого ст. 6 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ) визначено, що громадянство України набувається, зокрема: 1) за народженням.
Стаття 7 Закону № 2235-ІІІ визначає порядок набуття громадянства України за народженням таким чином: особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Статтею 17 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-ІІІ передбачено, що громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 18 Закону № 2235-ІІІ встановлено, що громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 23 Закону, Комісія при Президентові України з питань громадянства: 1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань.
На день розгляду справи представником позивача не надано жодних доказів виходу ОСОБА_3 з громадянства України.
Таким чином, відповідачем правомірно винесено рішення № 140079000 від 01.02.2019 про відмову в оформлення (видачі) позивачці посвідки на тимчасове проживання.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.04.2019.
Суддя М.М. Шаповал