10 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/525/19
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
представника позивача Миколаєнко М.С.,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_2 про відшкодування витрат,
Академія Державної пенітенціарної служби звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Академії Державної пенітенціарної служби в розмірі 42442,17 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2. 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Однак ані після звільнення, ані після отримання 07.05.2018 повідомлення про відшкодування витрат, відповідач витрати пов'язані з її утриманням в Академії не відшкодувала.
Одночасно представником позивача подано заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Обґрунтовуючи тим, що в серпні 2018 року звернувся з даною позовною заявою в порядку цивільного судочинства. 19.01.2019 постановою Чернігівського апеляційного суду у справі № 750/8662/18 закрито провадження в зв'язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 20.02.2019 подано позов до Чернігівського окружного адміністративного суду, тому вважає, що строк звернення до суду встановлений статтею 122 КАС України, не пропущений.
В свою чергу відповідачем подана заява про залишення позову без розгляду з тих підстав, що вона звільнена з Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)» 24.07.2017, тому строк звернення до суду має бути обчислений відповідно до статті 122 КАС України з дня коли позивач дізнався про порушення прав. Позивач дізнався про факт звільнення відповідача в липні 2017 року, однак звернувся до суду в порядку цивільного судочинства в серпні 2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятої статті 122 КАС України.
Розглянувши вказані заяви, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 29.06.2017 між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавець), Центрально-західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (замовник) та ОСОБА_2 (здобувач) укладено контракт про здобуття освіти №27 про підготовку за державним замовленням для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України на денній формі навчання здобувача за першим та другим рівнем вищої освіти за спеціальністю правознавство (а.с.7-10).
Наказом начальника Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України №252 від 08.08.2013 року ОСОБА_2 з 10.08.2013 зарахована курсантом першого курсу денної форми навчання Чернігівського юридичного коледжу (правонаступником з 21.06.2016 є Академія Державної пенітенціарної служби України.
21.01.2016 Чернігівський юридичний коледж Державної пенітенціарної служби України реорганізовано в Академію Державної пенітенціарної служби, тобто позивач є правонаступником Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України.
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту та згідно з повідомленням до направлення на роботу №71 ОСОБА_2 направлено для подальшого проходження служби на посаді юрисконсульта юридичної групи Державної установи «Крижопільський виправний центр» (а.с.19).
Наказом Державної установи «Крижопільський виправний центр» 24.07.2017 « 35/ОС-17 лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2, юрисконсульта юридичної групи, звільнено зі служби у запас Збройних Сил України за власним бажанням з 24.07.2017, тобто до спливу встановленого 3-річного терміну перебування на службі по закінченню навчання.
Відповідно до п.3 розділу ІІ Контракту про здобуття освіти від 29.06.2017 ОСОБА_2 була зобов'язана у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Звертаючись з позовом, Академія Пенітенціарної служби зазначила, що ОСОБА_2 умови контракту не виконала, не пропрацювала в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання, а тому зобов'язана відшкодувати позивачу витрати, понесені на її утримання у навчальному закладі в сумі 42 442,17 грн.
Зазначена справа була прийнята до розгляду та розглянута судом першої інстанції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. Проте суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З наведених норм убачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, звільнилась за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це було визначено умовами Контракту про здобуття освіти №27 від 29.06.2017.
Вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі 804/285/16.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказані обставини встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду у справі № 750/8662/18, тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Як видно з матеріалів справи, позивачу стало відомо про звільнення відповідача 29.09.2017, про що свідчить інформація, викладена в листі Державної установи «Крижопільський виправний центр» від 31.08.2017 № 9/918.
З позовом позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства в серпні 2018 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною п'ятої статті 122 КАС України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно повязано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Тобто практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Докази, які б підтверджували поважність причин звернення до суду в порядку цивільного судочинства в межах строку, визначеного частиною п'ятої статті 122 КАС України, позивачем не надано.
Відповідно до пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, обставини, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, судом визнані неповажними, тому суд дійшов висновку залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 123, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Задовольнити клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Залишити позов без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.І. Соломко