09 квітня 2019 року м. Чернігів Справа № 825/2857/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
26.08.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2М.) про стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 197,24 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 197,24 грн. розрахована на підставі поданої відповідачем декларації і сума боргу є узгодженою.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. До суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.
В запереченнях до позову відповідач посилалась на обставини того, що задекларовані нею суми податкових зобов'язань були визначені нею помилково, а суми визначеного у декларації доходу є сумами прощеного боргу за кредитним договором із ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - суми пені та процентів за користування кредитом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_2 (ід.н. НОМЕР_1) є фізичною особою, платником податків.
В силу пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу - податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно враховуючи терміни "податкове зобов'язання", визначене пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, суд зазначає, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно п. 164.1 ст. 164 Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищую 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, являється доходом отриманим платником податку як додаткове благо і згідно ст.164 Податкового кодексу України є базою оподаткування та оподатковується на загальних підставах. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п. 179.1 ст. 179 Кодексу).
Відповідно до пп. 49.18.4. п.49.18 ст.48 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).
Судом встановлено, що позивачка подала до податкового органу податкову декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік від 02.07.2014.
У вказаній декларації позивача самостійно визначила грошове зобов'язання в сумі 23197,24 грн. (а.с. 10-11).
Сума податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 197,91 грн позивачкою сплачена не була.
Відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 25.02.2015 № 5-00 в сумі 23 324,44 грн.(а.с.14). Вказана вимога була отримана відповідачем 05.03.2015, про що свідчить особистий підпис на повідомленні рекомендованого поштового відправлення, а отже податкове зобов'язання є узгодженим (а.с.14) і до теперішнього часу залишається не сплаченим.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Фактичною підставою для звернення ОДПІ з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, став факт несплати останньою самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у сумі 23197,91 грн. у податковій декларації за 2013 рік.
У зв'язку з несплатою вказаної суми податкового зобов'язання контролюючим органом на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 25.02.2015 № 5-00 у сумі 23324,44 грн. Ця вимога отримана відповідачем 05.03.2015.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст. 56 ПК України).
Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (абзац другий пункту 164.1 статті 164 ПК).
За визначенням підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Додаткові блага, згідно з визначенням, яке дає норма підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлений як вичерпний і включає, серед інших, такі додаткові блага: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК у редакції Закону України від 6.12.2012 № 5519-VI).
Із визначення додаткових благ та його видів, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. У разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку.
Так, при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. При цьому, однак, прощення відсотків та пені, нарахованих на основну суму боргу, не призводять до приросту показників фінансового стану платника податку. А отже така сума процентів (пені) не є додатковим благом у розумінні вищевказаних норм ПК, та не входить до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Підтвердження, у судовому процесі обставин того, що задекларовані відповідачем суми доходу не охоплюються об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, виключає наявність у такого платника податків податкового обов'язку зі сплати податку, безвідносно до того, чи були такі суми задекларовані, чи ні. Стягнення з платника податків грошових сум виключно з підстав його самостійного узгодження без перевірки обставин відповідності таких сум поняттям «дохід» та «податкове зобов'язання», а також включення їх до об'єкту оподаткування із податку на доходи фізичних осіб, за обставин оспорення таким платником цих обставин у судовому процесі, суперечить загальним засадам встановлення податків і зборів, визначеним у ст. 7 ПК України.
Разом із тим, обставини щодо того, чи відносяться суми, відображені відповідачем у своїй податковій декларації та за стягненням яких контролюючий орган звернувся до суду, до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб охоплюються предметом доказування при вирішенні спору про стягнення податкового боргу.
Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).
З поданих суду доказів вбачається, що 31 жовтня 2013 року, між позивачкою та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» був укладений договір про припинення зобов'язань за кредитним договором № 014/2898/82/61359 від 17 вересня 2017 року (а.с.86)
Згідно умов вказаного договору, боргове зобов'язання позивачки перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в сумі 137807,70 грн. припиняється.
Сума припиненого грошового зобов'язання складається з 12889,46 грн. - по сплаті кредиту, 12707,90 - відсотків нарахованих за користування кредитом, 112210,34 пені по кредиту.
Таким чином судом встановлено, що з суми припиненого зобов'язання позивачки в розмірі 137807,70 грн. - 124918,24 грн., це сума припиненого зобов'язання по відсоткам нарахованим за користування кредитом та пені по кредиту нарахованих на основну суму боргу.
При цьому, з огляду на раніше наведені судом норми податкового законодавства, необхідно констатувати, що прощення відповідачці цієї частини боргу не призводять до приросту показників її фінансового стану як платника податку. А отже така сума процентів (пені) не є додатковим благом у розумінні норм ПК, та не входить до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
За таких підстав, судом встановлено, що податкова вимога від 25.02.2015 № 5-00 на суму 23324,44 грн. не є обгрунтованою.
Окремо суд зазначає, що узгодження суми податкового боргу, не є самостійною підставою, для його стягнення.
Враховуючи викладене вище, в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Чернігівській області необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2019 року.
Суддя С.Л. Клопот