08 квітня 2019 року справа № 580/412/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подав позов до Головного управління Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 18828-13, від 23.06.2017 № 61747-13, від 02.04.2018 № 0054309-1307-2301, від 02.04.2018 № 0054308-1307-2301, якими визначено суму грошового зобов'язання по податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 46879,67.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки приймаючи їх відповідач керувався редакцією п. 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25.06.2015 № 2-1312 зі змінами (далі - Положення), яку станом на 22.06.2017 було визначено нечинною та такою, що не набрала законної сили відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.09.2015 у справі № 712/2617/16-а. Тобто, відповідачем застосовано ставку податку - 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, однак враховуючи, що Черкаська міська рада, приймаючи рішення 28.01.2016 № 2-136 не скасувала попереднє рішення від 25.06.2015 № 2-1312, а лише вносила до цього зміни шляхом викладення у новій редакції відповідних положень про податки, то у зв'язку з визначенням нечинним пункту 6.2 Положення, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.01.2016 № 2-136, цей пункт підлягає застосуванню у попередній редакції рішення від 25.06.2015 № 2-1312.
Також, позивач зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20 грудня 2016 № 1791-VIII відповідно до п. 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місцем для паркування транспортних засобів застосовується з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року та протягом 2017 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки мають застосовуватися з коефіцієнтом 0,5.
08 лютого 2019 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21 березня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач також зазначив, що оскільки Черкаська міська рада до 15 липня 2016 року не прийняла рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік, то ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки неповинні застосовуватися з коефіцієнтом 0,5, адже це суперечить пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, ст. 267 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України.
07 березня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростував доводів ОСОБА_1 щодо необхідності задоволення позовних вимог.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ308800 від 21.03.2012 ОСОБА_1 є власником підприємства по виготовленню заготовок для санітарно-технічних систем А-3, загальною площею 1448,8 кв.м., а згідно свідоцтва САС 463768 від 07.10.2009 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення другого поверху літ “Б-ІІ” з №14 та №17.
Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2017 № 18828-13, 23.06.2017 №61747-13, 02.04.2018 №0054309-1307-2301 та 02.04.2018 № 0054308-1307-2301 якими позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в сумах 1728,01 грн, 19964,46 грн, 2006,40 та 23180,80 грн відповідно. Податковим періодом в рішенні зазначені 2016 та 2017 роки.
Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 Податкового кодексу України далі - ПК України).
У відповідності до пп. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 “Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси” затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси, відповідно до п. 6.2 якого ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
28 січня 2016 року Черкаською міською радою прийнято рішення № 2-136 “Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 “Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси” згідно з яким п. 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Черкаси викладено у наступній редакції - ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2016 року у справі № 712/2617/16-а, яка за наслідками апеляційного та касаційного оскарження залишена без змін, визнано п. 6.2 Положення “Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси”, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року № 2-136, недійсним та нечинним - таким, що не набрав чинності з 01 січня 2016 року.
Отже, ставка податку для об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебувають у власності позивача становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
В той же час, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII відповідно до п. 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.
Отже, враховуючи, що Черкаською міською радою до 15 липня 2016 року не було прийнято рішення щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки мають застосовуватись з коефіцієнтом 0,5.
Таким чином, встановлена п. 6.2 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312, ставка податку для об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, має застосовуватись із урахуванням коефіцієнту 0,5, встановленого п. 3 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII. Тобто, ставка податку за 1 кв. метр нерухомості на 2016 рік та 2017 рік складає 8,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік за 1 кв. метр 13,78 грн за 2016 рік та 16,00 грн за 2017 рік, а не 8 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом невірно застосовано до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебувають у власності позивача, ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 - 2017 роки, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.12.2017 № 18828-13, від 23.06.2017 № 61747-13, від 02.04.2018 № 0054309-1307-2301 та від 02.04.2018 № 0054308-1307-2301.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (18031, м. Черкаси, пров. Котовського, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109).
Рішення складене у повному обсязі 08.04.2019.
Суддя В.О. Гаврилюк