Справа № 500/3/19
04 квітня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Канюка Н.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Світлика О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувлася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:
визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.12.2018 року №982/Ш-11 в призначенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 29 років 07 місяців 17 днів;
зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з врахуванням вислуги років, що становить 29 років 07 місяців 17 днів, починаючи з дати призначення пенсії 06.03.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, однак, 19.12.2018 року отримав відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років. Відмова обґрунтована тим, що для набуття права на пенсію за вислугою років позивач на день звільнення повинен був мати вислугу в 23 роки 6 місяців календарних років, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки його вислуга років на день звільнення в пільговому обчисленні становить 29 років 7 місяців та 15 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за вислугою років. Вважає, що відмова відповідача звужує зміст наданих позивачу соціальних гарантій та пільг, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 04.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху, після усунення позивачем її недоліків, ухвалою суду від 16.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено у справі судове засідання на 18.02.2019 року.
Ухвалами суду від 18.02.2019 року та 13.03.2019 року, постановленими у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, у судових засіданнях було оголошено перерву.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.5-7) та відповіді на відзив відповідача (а. с. 51-52), просив задовольнити їх в повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» передбачено, що особам рядового і начальницького складу ДКВС встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів, що, на думку позивача, уточнює ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цією нормою передбачено, що пільговий залік вислуги років встановлюється саме для призначення пенсії, а не для інших цілей.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.39-41). Повідомив, що умови призначення пенсії за вислугу років визначено ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено, що основною вимогою для призначення пенсії по інвалідності у розмірі за вислугу років є наявність у позивача на день звільнення вислуги років 23 календарних роки та 6 місяців і більше. У позивача вислуга років на день звільнення становить в календарному обчисленні 21 рік 6 місяців 10 днів, а тому у нього відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років.
За даних обставин, вважає, що відмова відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є правомірною, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач з 26.08.1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно до дня свого звільнення, а саме до 06.03.2018 року, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-ІІ №6899559 (а.с.66).
Наказом Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» від 06.03.2018 року №19/ОС-18 «З особового складу» відповідно до Законів України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-250338), старшого оперуповноваженого оперативної групи державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)», 06.03.2018 року. Вислуга років на день звільнення становить: в календарному обчисленні 21 рік 06 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні: 29 років 07 місяців 15 днів. Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 21 рік 06 місяців 10 днів (а.с. 8).
З 06.03.2018 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності як інваліду ІІІ групи в розмірі 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, відповідно до п. «б» ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Позивач 06.09.2018 року звернувся до начальника Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» із заявою про направлення пакету документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень Постанови правління Пенсійного фонду України №1-3 від 30.01.2007 року (а.с. 9).
Листом Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» від 29.11.2018 року позивача було поінформовано про необхідність звернення із вказаною вище заявою до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання, та повернено позивачу матеріали щодо переведення з одного виду пенсії на інший для звернення за належністю (а.с. 10).
В подальшому, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугою років
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с. 11).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №982/Ш-11 від 19.12.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що для набуття права на пенсію за вислугою років позивач на день звільнення повинен був мати вислугу в 23 роки 6 місяців календарних років, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 та ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак вислуга років позивача є меншою за необхідну для набуття ним права на пенсію за вислугу років (а.с.11).
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Пунктом 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Як встановлено судом, в силу зазначених вище положень законодавства, позивач звернувся із заявою щодо призначення йому пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугою років до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" , зокрема, відповідно до п. "а" ст.12 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Підпунктом «г» п.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Судом встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік, 06 місяців, 10 днів, у пільговому обчисленні - 29 років, 07 місяців, 15 днів (а. с. 8). Вказаний розрахунок вислуги років підтверджується позивачем та визнається відповідачем.
Крім того, на її підтвердження обрахунку наявні у матеріалах справи та досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні докази, зокрема: розрахунок вислуги років для призначення пенсії від 13.09.2018 року (а. с. 59-60), копія трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №6899559 (а. с. 66), витяг з наказу від 06.03.2018 року №19/ОС-18 (а. с. 8).
Суд вважає, що в даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки, згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, застосуванню підлягає саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки, у відповідності до частини 4 статті 9 КАС України, він має вищу юридичну силу.
Також суд звертає увагу на те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років".
При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі № 161/4876/17, від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку № 393, в розумінні частини 2 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може бути зарахований до календарної вислуги років, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії діяв в межах повноважень та відповідно до законів України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а оскаржені дії відповідача відповідають вимогам ч. 2 ст. КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ / ІПН: 14035769) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.