справа №450/1875/18
29 березня 2019 року зал судових засідань № 11
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Курпіти П.І.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом приватного підприємства «Ортотоп» до Головного управління Держпраці у Львівській області, заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -
встановив:
приватне підприємство «Ортотоп» (далі - ПП «Ортотоп», позивач) звернулося до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.06.2018 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.09.2018 справу за позовом приватного підприємства «Ортотоп» до Головного управління Держпраці у Львівській області, заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено головуючого суддю Гулика А.Г.
Ухвалою від 08.10.2018 суддя прийняв справу до провадження та призначив до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 09.01.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.05.2018 інспектором праці ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування приватного підприємства «Ортотоп», за результатами якого складено ОСОБА_5 інспекційного відвідування №ЛВ 418/1095/АВ від 10.05.2018. Окрім цього, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 1 від 31.05.2018 на підставі ч.ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, вирішено накласти на приватне підприємство «Ортотоп» штраф у розмірі 223380,00 грн.; постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 2 від 31.05.2018 на підставі ч. 6 ст. 95 КЗпП України, вирішено накласти на приватне підприємство «Ортотоп» штраф у розмірі 223380,00 грн.; постанову №ЛВ 418/1095/АВ/ФС 3 від 31.05.2018 на підставі ч. 6 ст. 95 КЗпП України, вирішено накласти на приватне підприємство «Ортотоп» штраф у розмірі 3723,00 грн.
В оскарженій постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №418/1095/АВ/ФС 1 від 31.05.2018 зроблено висновок про допущення приватним підприємством «Ортотоп» порушень, пов'язаних з неоформленими трудовими відносинами з ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Позивач зазначає, що вказане не відповідає дійсності оскільки між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПП «Ортотоп» укладено трудові угоди. За наслідками виконаних робіт між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПП «Ортотоп» складені акти виконаних робіт, на підставі яких виплачувалась заробітна плата. Окрім цього, позивач стверджує, що оскаржені постанови прийняті за відсутності позивача, що унеможливило останнім надання доказів та пояснень за фактами виявлених порушень. Також позивач зазначає, що не відповідає дійсності той факт, що впродовж 2017 року не проводилась індексація заробітної плати працівника. Тому, на думку позивача, зазначені постанови складені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки зафіксовані у них порушення не вчинялись.
Відповідач проти позову заперечив, подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що інспектор праці правомірно вказав, що мали місце неоформлені трудові відносини, оскільки 07.05.2018 під час інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності ПП «Ортотоп» м. Львів, вул. Циганівка, 12, за виконанням трудової функції, що полягала в оформленні замовлення на взуття, головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_6, що підтверджуються матеріалами фото - та відеофіксації, зробленої під час проведення контролюючого заходу та долученими до матеріалів здійсненого інспекційного відвідування. Щодо зафіксованих обставин ОСОБА_6 надано пояснення, де зазначено, що вона працює у ПП «Ортотоп», яке знаходиться за адресою м. Львів, вул. Циганівка, 12 з 15.04.2018 на посаді технолога, з подальшим переведенням на посаду реабілітолога. Робочий графік з 09:00 до 18:00, обідня перерва 1 год., з понеділка по п'ятницю. На момент проведення інспекційного відвідування заробітну плату ще не отримувала.
Також, того ж дня, 07.05.2018 за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: м. Львів, вул. Циганівка, 12 за виконанням трудової функції, що полягала у виготовленні продукції, головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_7, що також підтверджуються матеріалами фото - та відеофіксації, зробленої під час проведення контрольного заходу та долученими до матеріалів інспекційного відвідування. В ході спілкування, яке зафіксоване засобами відеофіксації ОСОБА_7 повідомила про те, що вона працює у ПП «Ортотоп» на посаді заготівельника та жодних документів, щодо офіційного працевлаштування або надання послуг чи виконання певних робіт з роботодавцем не укладала.
Таким чином, в порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України ПП «Ортотоп» допущено до роботи працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_6, тому уповноваженими посадовими особами правомірно прийнято постанову про накладення штрафу №ЛВ 418/1095/АВ/ФС/1.
Щодо непроведення індексації заробітної плати працівникам, відповідач вказує на те, що під час інспекційного відвідування ПП «Ортотоп» встановлено, що індексація заробітної плати адміністрацією підприємства не проводилась за період 2017 року. Під час вивчення штатного розпису працівників підприємства з січня 2017 року, підтверджуючих документів по нарахуванню, виплаті заробітної плати працівникам в період з січня 2017 року по грудень 2017 року встановлено, що у 2017 році індексація заробітної плати не нараховувалась та не проводилась до оплати таким працівникам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Також головним бухгалтером ОСОБА_14 надані пояснення, в яких зазначено, що індексація заробітної плати працівникам ПП «Ортотоп» за 2017 рік станом на 10.05.2018 не нарахована та не виплачена у зв'язку з тим, що за основним місцем праці працює невелика кількість працівників, посадові оклади збільшуються пропорційно збільшенню розміру мінімальної заробітної плати згідно з чинним законодавством. Отже, уповноваженими особами посадовими особами правомірно прийнято постанову про накладення штрафу №ЛВ/418/1095/АВ/ФС 2 за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці».
Щодо невиплати працівникам компенсації за всі невикористані дні відпустки, відповідач зазначив, що під час дослідження документів, наданих адміністрацією підприємства, зокрема журналу реєстрації наказів, табелів обліку робочого часу встановлено, що працівникам ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11 не було надано щорічних відпусток. Також, при звільнені зазначених працівників, відповідно до розрахунково- платіжних відомостей та відомостей на виплату грошей, грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки не виплачена, що є порушенням ст. 83 КЗпП України. Тому, уповноваженими особами посадовими особами правомірно прийнято постанову про накладення штрафу №ЛВ/418/1095/АВ/ФС 3.
Щодо процедури накладення на позивача штрафів, відповідач вказав, що пунктом 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509, визначено, що про розгляд справи уповноважені особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за 5 днів до дати розгляду рекомендованим листом.
Так, на виконання вказаних вимог розгляд справи призначено на 31.05.2018 09:30 год., про що підприємство повідомлено викликом від 25.05.2018, який надіслано рекомендованим листом. Тобто, про розгляд справи управління повідомило за 6 днів до дати розгляду.
Таким чином, відповідач вважає, що притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю здійснювалось у відповідності до встановленої чинним законодавством процедури.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Суд встановив, що на підставі пп. 6 п. 5 Порядку №295 відповідно до листа ГУ ДФС у Львівській області від 18.04.2018 №14410/10/13-01-13-02-13 заступником начальника Управління ОСОБА_19 видано наказ від 05.05.2018 №0929-П та направлення від 05.05.2018 №0855, якими інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятості та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_4 доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ПП «Ортотоп».
За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування № ЛВ 418/1095/АВ від 10.05.2018.
У вказаному акті зафіксовано порушення законодавства про працю, серед іншого:
- вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413 встановлено, що за виконанням трудової функції, що полягала в оформленні замовлення взуття головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами фото- та відеофіксації, зробленої під час проведення контролюючого заходу та долученими до матеріалів інспекційного відвідування, та, у якої відібране письмове пояснення. У наданому письмовому поясненні ОСОБА_6 зазначає, що вона працює у ПП «Ортотоп», яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Циганівка, 12 з 15.04.18 на посаді технолога, але з подальшим переведенням на посаду реабілітолога. Робочий графік з 09.00 до 18.00год., обідня перерва 1 год., з понеділка по п'ятницю. На момент проведення інспекційного відвідування заробітну плату ще не отримувала. Станом на 07.05.18 жодних документів по працевлаштуванню із роботодавцем не підписувала, оскільки керівництво повідомило їй, що вона проходить стажування.
Також за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: м. Львів, вул.Циганівка, 12 за виконанням трудової функції, що полягала у виготовленні продукції головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами фото- та відеофіксації, зробленої під час проведення контролюючого заходу та долученими до матеріалів інспекційного відвідування. Під час спілкування вказана особа повідомила про те, що вона працює на ПП «Ортотоп» близько року на посаді заготівельника та жодних документів щодо офіційного працевлаштування або надання послуг чи виконання певних робіт з роботодавцем не укладала.
- вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» індексація заробітної плати працівників підприємства не проводиться, а саме: при вивченні штатного розпису працівників підприємства з січня 2017 року, підтверджуючих документів по нарахуванню, виплаті заробітної плати працівникам підприємства в період з січня 2017 по грудень 2017 року встановлено, що у 2017 року індексація заробітної плати не нараховувалась та не проводилась до оплати таким працівникам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Станом на 10.05.18 посадовими особами підприємства не надано підтверджуючих документів по нарахуванню та виплаті сум індексації заробітної плати за період 2017 року зазначеним працівникам.
- вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, а саме: при огляді документів, наданих адміністрацією підприємства, зокрема журналу реєстрації наказів, табелів обліку робочого часу встановлено, що працівникам ОСОБА_15 О,В., ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11 не надавались щорічні відпустки. При звільнені зазначених працівників відповідно до розрахунково- платіжних відомостей та відомостей на виплату грошей не виплачена грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки.
Надалі, 31.05.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 винесено постанову №ЛВ 418/1095/АВ/ФС 1 про накладення штрафу на ПП «Ортотоп» у розмірі 223380,00 грн. за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413; постанову №ЛВ 418/1095/АВ/ФС 2 про накладення штрафу на ПП «Ортотоп» у розмірі 223380,00 грн за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці»; постанову №ЛВ 418/1095/АВ/ФС 3 про накладення штрафу на ПП «Ортотоп» у розмірі 3723,00 грн. за порушення вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України.
Не погоджуючись з прийнятими постановами та діями посадової особи, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Частиною 5 ст.2 вказаного Закону зазначені у частині четвертій вказаної статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому вказаним Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 вказаного Закону.
Згідно з ч.3 ст.6 вказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 вказаного пункту.
Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування у позивача виявлено порушення, ч.1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.83 КЗпП України, про що складено ОСОБА_5 інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 10.05.2018 №ЛВ418/1095/АВ.
Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Також п.20 та п.21 Порядку встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в ОСОБА_5 інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання ОСОБА_5. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Щодо порушення позивачем вимог ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Як вбачається з ОСОБА_5 інспекційного відвідування 07.05.2018 під час інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності ПП «Ортотоп» м. Львів, вул.Циганівка. 12 за виконанням трудової функції, що полягала в оформленні замовлення на взуття, головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_6, що на думку відповідача, підтверджується матеріалами фото- та відеофіксації, зробленої під час проведення контролюючого заходу, долучених до матеріалів інспекційного відвідування.
З приводу зафіксованих обставин, ОСОБА_6 надано пояснення, де зазначено, що вона працює у ПП «Ортотоп», яке знаходиться за адресою м. Львів, вул. Циганівка. 12 з 15.04.2018 на посаді технолога, з подальшим переведенням на посаду реабілітолога. Робочий графік з 09:00 до 18:00, обідня перерва 1 год., з понеділка по п'ятницю. На момент проведення інспекційного відвідування заробітну плату ще не отримувала. Станом на 07.05.2018 жодних документів по працевлаштуванню із роботодавцем не підписувала, оскільки керівництво повідомило їй, що вона проходить стажування.
Також, того ж дня, 07.05.2018 за місцем здійснення господарської діяльності за адресою: м. Львів, вул. Циганівка, 12 за виконанням трудової функції, що полягала у виготовленні продукції, головним державним інспектором зафіксовано ОСОБА_7, що, на думку відповідача, підтверджується матеріалами фото- та відеофіксації, зробленої під час проведення контрольного заходу, долученими до матеріалів інспекційного відвідування.
В ході спілкування, яке зафіксоване засобами відеофіксації, ОСОБА_7 повідомила про те, що вона працює на ПП «Ортотоп» на посаді заготівельника та жодних документів щодо офіційного працевлаштування або надання послуг чи виконання певних робіт з роботодавцем не укладала.
Допитана в судовому засіданні свідок головний державний інспектор Ракубовчук С.Б., яка проводила інспекційне відвідування, підтвердила зазначені обставини.
Отже, перевіряючи нормативно-правове обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 223380,00 грн, суд встановив, що підставою для накладення такого, слугував, на думку відповідача, фактичний допуск працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору.
Так, згідно з ч.1 ст.1 КЗпП України, зазначений кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що положення вказаного Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.
В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та 2 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.
Так, нормами ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно з ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 вказаного Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
Суд встановив, що між ОСОБА_6 та ПП «Ортотоп» укладено угоду №19 від 16.04.2018, з якої вбачається, що виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи із зняття мірок для виготовлення ортопедичного взуття чи устілки ортопедичної та підготовлення документів, необхідних для виготовлення цих засобів реабілітації, в термін із 16.04.2018 по 31.12.2018 /т.1 а.с.165/.
За результатами виконаних робіт між ОСОБА_6 та ПП «Ортотоп» складено відповідні акти виконаних робіт від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018. ОСОБА_6 виплачені грошові кошти за угодою, що підтверджується відомостями на виплату грошей №ВЗП-000011 за червень 2018 року, №ВЗП-000009 за травень 2018 року.
Допитана свідок ОСОБА_6 підтвердила факт укладення угоди №19 від 16.04.2018, отримання коштів за виконану роботу, а також пояснила, що при наданні пояснень до кінця не зрозуміла, що укладена угода №19 від 16.04.2018 за своїм змістом є трудовою.
Також суд встановив, що між ОСОБА_7 та ПП «Ортотоп» укладено угоду №20 від 16.04.2018, з якої вбачається, що остання бере на себе зобов'язання виконати роботи із пошиття ортопедичного взуття, в термін 16.04.2018 по 31.12.2018 /т. 1 а.с.169/.
За результатами виконаних робіт між ОСОБА_7 та ПП «Ортотоп» складені відповідні акти виконаних робіт від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018. ОСОБА_7 виплачені грошові кошти за угодою, що підтверджується відомостями на виплату грошей №ВЗП-000011 за червень 2018 року, №ВЗП-000009 за травень 2018 року.
Допитана свідок ОСОБА_6 підтвердила факт укладення угоди №20 від 16.04.2018, отримання коштів за виконану роботу, а також пояснила, що графік роботи в неї вільний залежить від обсягу роботи.
Допитаний в судовому засіданні як свідок директор ПП «Ортотоп» ОСОБА_8 пояснив, що угоди дійсно укладались з працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_6, але оскільки такі тільки оформились, грошова винагорода їм на цей момент не виплачувалась.
Суд також звертає увагу на те, що вимоги від інспектора, що проводив перевірку, про надання будь-яких документів до позивача не надходило. Хоча, працівник ОСОБА_7 неодноразово зазначала про необхідність звернення з питанням щодо працевлаштування безпосередньо до керівництва ПП «Ортотоп», що підтверджується матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування.
Суд дослідив матеріали відеофіксації інспекційного відвідування та встановив, що ОСОБА_6 повідомила про свою роботу на ПП «Ортотоп», ОСОБА_7 відмовилась надавати будь-які пояснення щодо роботи на ПП «Ортотоп» та зазначила про необхідність звернення з питанням щодо працевлаштування безпосередньо до керівництва ПП «Ортотоп».
З огляду на наведене, суд зазначає, що відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає положення про свободу договору. Відповідно до ст.6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З огляду на вказане, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.
Суд також звертає увагу на те, що назва договору «трудова угода», укладених ОСОБА_7, ОСОБА_6 з ПП «Ортотоп» не змінює цивільно-правової природи відносин, що склались між сторонами при виконанні робіт.
Таким чином, викладений у ОСОБА_5 висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск ОСОБА_6, та ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі не відповідає фактичним обставинам справи та не є достатньо обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.
Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин.
Оскільки позивач уклав з фізичними особами трудові угоди, які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у позивача не виникало жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 №413.
Враховуючи презумпцію дійсності правочину, суд зазначає, що позивач не обмежений в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язаний законодавством укладати тільки трудові договори.
За таких обставин, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин, що стосуються допуску до роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач не допустив порушення вимог ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413, а тому винесена відповідачем оскаржена постанова про накладення штрафу №ЛВ418/1095/АВ/ФС 1 є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо порушень позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України в частині непроведення індексації заробітної плати, суд встановив наступне.
Так, під час інспекційного відвідування ПП «Ортотоп» встановлено, що індексація заробітної плати адміністрацією підприємства не проводилась за період 2017 року.
Суд встановив, що при вивченні штатного розпису працівників підприємства з січня 2017 року, підтверджуючих документів по нарахуванню, виплаті заробітної плати працівникам в період з січня 2017 року по грудень 2017 року встановлено, що у 2017 році індексація заробітної плати не нараховувалась та не проводилась до оплати таким працівникам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Також головним бухгалтером ОСОБА_14 надані пояснення в яких зазначено, що індексація заробітної плати працівникам ПП «Ортотоп» за 2017 рік станом на 10.05.2018 не нарахована та не виплачена у зв'язку з тим, що за основним місцем праці працює невелика кількість працівників, посадові оклади збільшуються пропорційно збільшенню розміру мінімальної заробітної плати згідно з чинним законодавством.
З огляду на вказане, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
В ході інспекційного відвідування головним державним інспектором при вивченні наданих штатних розписів станом на 01.01.2017 та станом на 01.01.2018 та розрахунково-платіжних відомостей за січень-грудень 2017 року встановлено, що заробітна плата шістьом працівникам, підлягала проведенню індексації, яку слід нараховувати відповідно до індексу споживчих цін, а саме:
-ОСОБА_8 (директор), заробітна плата підлягала індексації з червня по грудень 2017 року;
-ОСОБА_9 (збиральник низу взуття), заробітна плата підлягала індексації з червня по грудень 2017 року;
-ОСОБА_10 (прибиральниця), заробітна плата підлягала індексації з червня по грудень 2017 року;
- ОСОБА_11 (збиральник низу взуття), заробітна плата підлягала індексації з червня по листопад 2017 року;
-ОСОБА_18 (збиральник низу взуття), заробітна плата підлягала індексації з липня по листопад 2017 року;
- ОСОБА_13 (заготівельник верху взуття), заробітна плата підлягала індексації з серпня по грудень 2017 року
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до абз. 2 п. 1-1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Абзац 3 п. 1-1 Порядку №1078 передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно абз. 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, а не посадового окладу.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому вказаного пункту.
Суд встановив, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг 103,0% у квітні 2017 року. Індекс за квітень опубліковано до 10.05.2017. Тобто, заробітня плата працівникам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_13 підлягала індексації.
Таким чином, суд погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці».
Щодо невиплати позивачем працівникам компенсації за всі невикористані дні відпустки, суд встановив наступне.
Так, під час дослідження документів, наданих адміністрацією підприємства, зокрема журналу рєстрації наказів, табелів обліку робочого часу встановлено, що працівникам ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5. ОСОБА_17. ОСОБА_18 ОСОБА_11 не було надано щорічних відпусток.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не заперечує наявності виявлених порушень, оскільки з пояснюючої від 10.05.2018, долученої до матеріалів справи, вбачається, що працівники підприємства не були у відпустках впродовж останніх двох років, оскільки не зверталися з відповідними заявами про надання їм відпусток.
Також, суд встановив, що при звільнені зазначених працівників, відповідно до розрахунково - платіжних відомостей та відомостей на виплату грошей, грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки не виплачена, що є порушенням ст. 83 КЗпП України.
Таким чином, суд погоджується із висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України.
Щодо порядку повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Пунктом 8 Порядку № 509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту, зазначеного в пункті 3 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Як передбачено п.3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з п.4 Порядку №509, справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
Пунктом 6 вказаного Порядку встановлено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Із системного аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що суб'єкт господарювання повинен бути повідомлений про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду, тобто особа не пізніше зазначеного строку вже повинна бути обізнана про місце, дату та час такого розгляду для отримання можливості належним чином підготуватись до розгляду справи.
Так, до матеріалів справи долучено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 18.05.2018 № ЛВ/418/1095/АВ/ТД/МТ/ІП, яким уповноважена особа відповідача призначила до розгляду справу про накладення штрафу на позивача на 31.05.2018.
Викликом на розгляд справи від 25.05.2018 за №170/3/11-37 відповідач повідомив позивача, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 31.05.2018 о 09 год. 30 хв. у приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області.
Вказаний виклик надіслано на адресу позивача 25.05.2018, на підтвердження чого є список № 13205 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в ВПЗ-Львів (№3 у даному списку за штрихкодовим ідентифікатором №790053823153).
Тобто, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу за шість днів до дати розгляду, що не заперечується відповідачем.
Позивач отримав поштове відправлення лише 08.06.2018.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не повідомив позивача у встановлений строк, тобто (не пізніше 5 днів) про розгляд справи.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.7 Порядку №509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 вказаного Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
У справі «Гримковська проти України» (Grimkovskaya v. Ukraine, заява № 38182/03), рішення від 21.07.2011, Європейський суд з прав людини зробив такий висновок: «Уряд не довів, що заявниця мала реальну можливість брати участь у прийнятті відповідних рішень, включаючи можливість оскарження дій міської влади у незалежному органі. А тому, Суд не може зробити висновок, що у цій справі було досягнуто справедливого балансу».
Отже, суд зважає на те, що позивач допустив порушення трудового законодавства, за що притягнутий до відповідальності згідно з постановами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 2 та №ЛВ418/1095/АВ/ФС 3, разом тим порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу, позбавило можливості позивача права бути присутнім при розгляді справи, надавати заперечення та пояснення щодо відповідних фактів, подавати документи щодо оформлення працівників (угоди, акти виконаних робіт) тощо.
Участь позивача в розгляді справи про накладення штрафу, подання ним відповідних доказів могло вплинути на прийняття відповідних рішень відповідачем.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що постанови про накладення штрафу від 31.05.2018 №ЛВ418/1095/АВ/ФС 1, № ЛВ418/1095/АВ/ФС 2 та № ЛВ 418/ 1095/АВ/ФС 3 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.
Додатково суд зазначає, що відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.08.2018 провадження у справі №450/1920/18 про притягнення ОСОБА_8 директора ПП «Ортотоп» до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП та ч.3 ст.41 КУпАП закрито за відсутності в його діях події та складу адміністративних правопорушень. Вказана постанова суду набрала законної сили 14.08.2018.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, суд зазначає, що визнання протиправними та скасування оскаржених постанов охоплює протиправність дій зазначеної посадової особи, а тому такі дії не потребують окремого визнання судом їх протиправними.
Крім цього, позивач не надав достатніх аргументів щодо протиправності дій, не аргументував у чому саме такі полягали, а також не надав відповідних доказів.
Тому, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 1 від 31.05.2018.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 2 від 31.05.2018.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ЛВ418/1095/АВ/ФС 3 від 31.05.2018.
В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 щодо прийняття постанов про накладення штрафу відмовити повністю.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складене та підписане 08.04.2019.
Суддя А.Г. Гулик