ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2019Справа № 910/12393/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М"
доАнтимонопольного комітету України
проскасування рішення
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Лихвар В.А. - представник за довіреністю;
від відповідача: Д"яков М.О. - представник за довіреністю;
Кондрашова А.О. - представник за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 8-р/тк від 20.06.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Антимонопольного комітету України №8-р/тк від 20.06.2018 прийняте з порушенням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" та роз'яснення №6-рр від 16.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (суддя Васильченко Т.В.).
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 справу № 910/12393/18 прийнято до свого провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено підготовче судове засідання на 18.01.2019.
18.01.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ "Котнар-М" просить суд витребувати в Антимонопольного комітету України належним чином завірені копії матеріалів справи № 27-26.4/6-18 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" законодавства про захист економічної конкуренції.
У судовому засіданні 18.01.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 відкладено підготовче судове засідання на 08.02.2019.
22.01.2019 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано заяву про зміну підстав позову та долучено до неї докази направлення заяви відповідачу.
У свою чергу, відповідачем 29.01.2019 на виконання ухвали суду від 18.01.2019 надано належним чином завірені копії матеріалів справи № 127-26.4/6-18.
Крім того, 06.02.2019 відповідач долучив через канцелярію суду відзив на заяву про зміну підстав позову.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 підготовче судове засідання відкладено до 13.03.2019.
12.02.2019 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив.
З огляду на те, що у судовому засіданні 13.03.2019 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представник позивача та представник відповідача в даному судовому засіданні зазначили, що повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Безпосередньо в судовому засіданні 05.04.2019 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по суті спору.
Представники відповідача, у свою чергу, проти позову заперечували в повному обсязі.
Судом було закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати.
Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
20.06.2018 Антимонопольний комітет України розглянув матеріали справи № 127-26.4/6-18 про порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Управління розслідувань недобросовісної конкуренції від 16.02.2018 № 127-26.4/6-18/67-спр.
Рішенням Антимонопольного комітету України № 8-р/тк від 20.06.2018 (далі також - Рішення 8-р/тк) постановлено:
- визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 30.11.2017 № 127-26.4/09-13144 у встановлений ним стро;
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" штраф у розмірі 136 000, 00 грн;
Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 8-р/тк від 20.06.2018 в межах зазначеного строку (17.09.2018).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Позивач, обґрунтовуючи свої доводи зазначає наступне (з урахуванням заяви про зміну підстав позову):
- відповідач відповідно до ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не встановив, чи є скаржник суб'єктом звернення відповідно до Закону та чи має скаржник право на звернення з заявою до відповідача, як то передбачено ст. 36 Закону та абз. 3 п. 17 розд. VI "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 за № 90/299;
- власником продукції лікерів "БЕЙЛІС", що реалізовуються на території України є не скаржник (компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія), а українська компанія ТОВ "БАЯДЕРА-ІМПОРТ";
- вимога відповідача про надання документів є незаконною, оскільки вона направлена позивачу у рамках справи, за заявою яка не підлягала розгляду відповідачем, а отже надання чи ненадання, а також надання недостовірної інформації на незаконну вимогу відповідача не може бути порушенням, яке відповідач кваліфікував за ч.ч. 13-15 статті 50 Закону, та відповідно відповідач не мав права застосувати до позивача санкції передбачені ст. 52 Закону.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
З огляду на зазначену норму закону, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Разом з тим, статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Так, зокрема, статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:
- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
У свою чергу, Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань. покладених на органи Антимонопольного комітету України.
Законодавством України не передбачено можливості суб'єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування органом Комітету інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Статтею 21 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов'язані передавати Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції,
Неподання суб'єктом господарювання інформації на вимогу органу Комітету є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність - незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу Комітету у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.
Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування Антимонопольним комітетом України необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі № 08/03/26/64/2011.
Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) є власником торговельних марок «BAILEYS» за свідоцтвами України № 8539, 34742, 34743, 34744, 116920, 145524, 147658, 155136, 174025, 183002, 184659 та є відомим у всьому світі (у тому числі в Україні) виробником алкогольної продукції під зазначеною серією торговельних марок.
Це також підтверджується постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4071/17 (Позивач: Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія); Відповідачі: TOB «КОТНАР-М» та TOB «Торговий дім "Медіатрейдінг" про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою: група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Таким чином, законодавством встановлено, що під визначення «суб'єкт господарювання» підпадають лише такі суб'єкти господарювання в яких кумулятивно зберігаються наступні ознаки:
- це є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності;
- така юридична особа здійснює діяльність з виробництва реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою.
Окрім того, компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) у заяві про захист від недобросовісної конкуренції надало Комітету копії свідоцтва про державну реєстрацію на території Ірландії та статутних документіd.
Відповідно до пункту 17 розділу IV Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила), «Особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.
Тобто заяву до Комітету можуть подавати безпосередні виробники товару, а також й інші особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача (у справі Комітету), визначені законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.
Отже, у зв'язку з вищевикладеним, заявник Р енд А Бейлі енд Ко їм. Дублін, Ірландія) є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України Про захист економічної конкуренції», оскільки дана компанія є офіційно зареєстрованою юридичної особою та здійснює діяльність з виробництва та реалізації відповідних товарів, а тому доводи Позивача стосовно того, що заява компанії Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) не підлягає розгляду Комітетом є помилковою та не ґрунтується на жодних нормативно-правових актах.
Щодо тверджень Позивача про те, що власником продукції лікерів "БЕЙЛІС", що реалізуються на території України є не компанія Р енд А Бейлі енд Ко м. Дублін, Ірландія), а українська компанія товариство з обмеженою відповідальністю -Баядера-Імпорт» суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) здійснює господарську діяльність на території України опосередковано - через представництво «ДІАГЕО СКОТЛАНД ЛІМІТЕД» та офіційного дистриб'ютора та імпортера TOB «Баядера-Імпорт».
Це також підтверджується постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/4071/17 (Позивач: Р енд \ Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія); Відповідачі: TOB «КОТНАР-М» та TOB - Торговий дім «Медіатрейдінг про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності).
Окрім того Компанія Р енд А Бейлі енд Ко у своїй Заяві в додатках надало Комітету довідку в якій зазначено, що TOB «Баядера-Імпорт» є офіційним імпортером лікеру марки «BAILIES» з 2005 року (Додаток 4).
Однак, відповідно до пункту 17 розділу IV Правил «Особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил».
Отже, таку Заяву до Комітету має право подавати не лише безпосередній виробник товару, а саме компанія Р енд А Бейлі енд Ко, але й інші особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача (у справі Комітету), визначені законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції та можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права у тому числі й офіційний імпортер лікеру марки «BAILIES» TOB 2Баядера-Компані" А тому й вимога направлена на підставі статей 7, 16 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України" була направлена правомірно та з дотриманням усіх норм законодавства.
Отже відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що не подавши інформацію на Вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету у встановлений строк, ТОВ "Котнар-М" вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте Антимонопольним комітетом України з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" до Антимонопольного комітету України не підлягають задоволенню.
Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" до Антимонопольного комітету України відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2019 року.
Суддя Ю.О.Підченко