ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2019Справа № 910/17576/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 31259,17 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 31259,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №808\15-ТК03 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу Volkswagen державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" позивач просить стягнути з останнього 31259,17 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17576/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
11.02.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
15.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування в річний строк, передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку із чим,відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено позивача листом за вих.№418-ю від 12.07.2018 року.
25.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що претензія по ДТП, яка сталася 29.01.2016 була направлена одним конвертом із відповідною позовною заявою щодо ДТП, яка мала місце 21.11.2015.
06.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як вбачається із матеріалів справи, 26.01.2016 в м. Києві по вул. Вишгородській, 10, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля Volkswagen номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3.
Згідно із постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2016 року у справі №758/1616/16-п, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу Volkswagen номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, пункту пп. "б" п. 2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Вказаною вище постановою суду встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №808\15-ТК03, укладеного з Левицькою.О.Ю.(страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3 були застраховані у позивача.
Власник автомобіля Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.
Згідно зі звітом №92-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 17.02.2016, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3 становить 20529,53 грн.
Відповідно до рахунку на оплату № УККЗ006159/0000013352 від 04.02.2016, виставленого ремонтною організацією, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3 становить 31259,17 грн.
Позивачем затверджено страховий акт №808\15-ТК03-1-1 від 09.02.2016 згідно із яким у зв'язку із настанням 26.01.2016 страхового випадку, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в загальній сумі 29742,29 грн.
Також, 18.02.2016 позивачем затверджено страховий акт №808\15-ТК03-1-2 згідно із яким у зв'язку із настанням 26.01.2016 страхового випадку, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" вирішено здійснити додатково виплату страхового відшкодування в сумі 1516,88 грн.
Згідно із платіжними дорученням №5134 від 11.02.2016 та №6137 від 19.02.2016 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 31259,17 грн. (шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації).
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Volkswagen номерний знак НОМЕР_1, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач у справі) згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/02941944, термін дії з 24.03.2015 по 23.03.2016 (згідно із відомостями з єдиної централізованої бази даних МТСБУ).
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом Volkswagen номерний знак НОМЕР_1, була застрахована у відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 31259,17 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП), позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 31259,17 грн. шляхом перерахування на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень №5134 від 11.02.2016 та №6137 від 19.02.2016.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу Volkswagen номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, встановлена постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.2016 року у справі №758/1616/16-п.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Volkswagen номерний знак НОМЕР_1, водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача відповідно до полісу № АЕ/02941944 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача.
Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 31259,17 грн., підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень №5134 від 11.02.2016 та №6137 від 19.02.2016.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №170118-32733/к від 17.01.2018 про виплату страхового відшкодування у сумі 31259,17 грн. у зв'язку із настанням 29.01.2016 страхового випадку (ДТП).
Відповідач листом вих. №418-ю від 12.07.2018 відмовив у задоволенні вимоги позивача з підстав визначених підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, визначаючи обов'язок страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, оскільки відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
В силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього.
У даному випадку набуття права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів взятих на себе зобов'язань полягає виключно за умови подання такому страховику у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).
При цьому, з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Вище зазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17.
У відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно із п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Отже, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, враховуючи положення ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як зазначено судом вище, у відповідності до положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Suzuki SX4, номерний знак НОМЕР_3, сталася 29 січня 2016 року.
Таким чином, потерпіла особа до заміни її новим кредитором, або позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом № АЕ/02941944, повинен був у строк до 29.01.2017 включно подати страховику за вказаним полісом - Приватному акціонерному товариству "Українська транспортна страхова компанія" заяву на виплату страхового відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №170118-32733/к від 17.01.2018 про виплату страхового відшкодування у сумі 31259,17 грн. лише у січні 2018 року, тобто з порушенням встановленого в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річного строку на подання заяви про страхове відшкодування.
Позивачем до позову додано претензію за вих. №130516-35191/К від 13.05.2016 та докази її направлення на адресу відповідача - поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером №0305607569261.
Однак, згідно із наданих відповідачем доказів копії поштового конверту з номером поштового відправлення №0305607569261, копії опису вказаного відправлення, копії позовної заяви №130516-21474/к та копії витягу з журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" за період з 13.05.2016 до 20.05.2016, вбачається, що поштовим відправленням №0305607569261 позивачем було направлено копію позовної заяви №130516-21474/к від 13.05.2016 про стягнення заборгованості за наслідками іншої ДТП, яка відбулась 21.11.2015. Відомості щодо направлення на адресу відповідача претензії за вих. №130516-35191/К від 13.05.2016 чи будь-яких інших документів щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29 січня 2016 року опис вкладення за поштовим відправленням №0305607569261 не містить.
Доводи позивача, що претензія по ДТП, яка сталася 29.01.2016 була направлена одним конвертом із відповідною позовною заявою щодо ДТП, яка мала місце 21.11.2015, належними та достатніми доказами не підтверджені.
Доказів подання позивачем (або потерпілою особою) заяви на виплату страхового відшкодування за полісом № АЕ/02941944 протягом одного року з моменту ДТП суду надано не було.
У зв'язку із вище наведеним, суд прийшов до висновку, що відповідачем обґрунтовано та правомірно реалізовано своє право на односторонню відмову від виплати страхового відшкодування за полісом № АЕ/02941944.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2019.
Суддя О.В. Гулевець