Справа № 522/1838/18
Провадження № 1-кп/522/1584/19
02 квітня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12017161500000860 від 26.03.2017р. на підставі обвинувального акту стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, українки, громадянки України, маючої вищу освіту, працюючої менеджером по рекламі в ТОВ «ГП Країна вин», раніше не судимої, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора- ОСОБА_4 ;
представника потерпілого- ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
07.03.2017р., у денний час доби, приблизно о 07:30 годині, при сухому дорожньому покритті, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним легковим автомобілем «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 , здійснювала рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Леваневського у Приморському районі м. Одеса, з боку вул. Фонтанської дороги в напрямку вул. Каманіна, на якій організовано двосторонній рух, по одній смузі руху у кожному напрямку руху.
Будучи не уважною і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, в умовах обмеженої, недостатньої видимості проїзної частини та її елементів попереду себе в результаті дії осліплення сонцем, що спричинило водієві ОСОБА_3 зоровий дискомфорт, водій ОСОБА_3 не обрала в даних умовах безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла їй безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух, вчасно реагувати на можливу зміну дорожньої обстановки та зупинити автомобіль в межах видимості дороги, в результаті чого в районі буд. №38/Д по вул. Леваневського, при виникненні небезпеки для подальшого руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у темпі повільного кроку йшов по правому краю проїзної частини вул. Леваневського, збоку вул. Фонтанської дороги в напрямку вул. Каманіна, тобто у попутному з автомобілем «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 , прямому напрямку руху, вчасно не прийняла мір для зменшення своєї швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду пішохода і, не витримавши безпечної дистанції та бокового інтервалу до пішохода, допустила на нього наїзд.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому 12-го грудного хребця, з якими був доставлений до КУ «Міська клінічна лікарня №1», та які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1892 від 22.08.2017, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №17-4968/5130 від 12.12.2017, в умовах розглянутої події, дії водія автомобіля «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 , регламентувалися вимогами пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.2, 13.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України, що зобов'язували її бути уважною, слідкувати за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну та не відволікатися від керування транспортним засобом, обирати швидкість і режим слідування з урахуванням дорожньої обстановки, яка складається по мірі руху, у тому числі й за умови можливих обмежень у видимості або оглядовості щоб гарантувати дотримання безпеки собі й іншим учасникам. При наближенні до пішохода який перебував спереду, водію автомобіля «Нісан», р.н. НОМЕР_1 , слід було вчасно знизити швидкість аж до зупинки, або дотримуватися безпечного інтервалу для об'їзду пішохода.
Належним виконанням вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.2, 13.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 , категорично мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
Таким чином, водій ОСОБА_3 своїми діями допустила порушення вимог п. п. 2.3. (б), 12.1, 12.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:
п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 12.1. ПДР «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;
п. 12.2 ПДР «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
п. 12.3 ПДР «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди»;
п. 13.1 ПДР «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 виною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України визнала в повному обсязі та підтвердила обставини справи, які викладені в обвинувальному акті, Так, обвинувачена ОСОБА_3 повідомила суду, що 07.03.2017р. біля 07.30 години, вона їхала по вул. Леваневського в м. Одесі. У якийсь час, видимість дороги, їй засвітило сонце, у зв'язку з чим вона вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який пересувався по проїздній частині дороги. Після вчинення ДТП, обвинувачена ОСОБА_3 викликала карету швидкої допомоги та працівників поліції. Потерпілого працівники швидкої допомоги відвезли до МКЛ №1. 07.03.2017р. обвинувачена надала потерпілому матеріальну допомогу в сумі 1000 гривень та домовилась з потерпілим про проходження досліджень потерпілим, у тому числі МРТ. 09.03.2017р. обвинувачена ОСОБА_3 подзвонила потерпілому, проте ОСОБА_6 почала кричати на неї. 11.03.2017р. ОСОБА_3 знов зустрілась із потерпілим, в ході розмови потерпіла ОСОБА_6 почала вимагати у обвинуваченої грошові кошти в сумі 5000 доларів США, проте потерпіла запропонувала їй надати лише 5000 гривень, після чого потерпіла їх вигнала з місця мешкання потерпілого. В подальшому ОСОБА_3 пропонувала надати ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10000 гривень, але потерпілий ОСОБА_9 відмовився від зазначеної суми грошей. Тоді, ОСОБА_3 та її адвокат прийшли до висновку, що шкоду завданої ДТП вони будуть відшкодовувати після судового розгляду справи.
Крім того, як зазначила ОСОБА_3 , вона погоджується з заявленим цивільним позовом в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_9 суми матеріальної допомоги, підтвердженої відповідними документами, проте не погоджується з заявленою сумою моральної шкоди, пояснюючи, що зазначена сума не співмірна з наслідками ДТП.
У вчиненому розкаюється, просить суд суворо її не карати, урахувати її щире каяття у вчиненому злочині, те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву - письмові пояснення від 26.11.2018р., в яких підтвердив обставини справи, описані в обвинувальному акті. Просив суд проводити судовий розгляд у його відсутності у зв'язку з постійним отриманням фізичного болю від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП у разі, навіть, незначного самостійного пересування Крім того, в письмових поясненнях, потерпілий ОСОБА_9 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві про стягнення матеріальних та моральних збитків від незаконних дій ОСОБА_3 та просив стягнути з ОСОБА_10 на його користь матеріальну шкоду у сумі 24102 гривні та моральну шкоду в сумі 200000 гривень.
Крім того, відповідно до довідки МКЛ № 6 від 13.12.2018р. вбачається, що хворому ОСОБА_9 за станом здоров'я небажано приймати участь у судових засіданнях.
Потерпіла ОСОБА_6 , яка була визнана потерпілою в ході судового розслідування на підставі клопотання від 06.08.2018р., повідомила, що 07.03.2017р. її чоловік ОСОБА_9 вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям. Вказані дії він виконував майже кожного дня. Проте, через 20-30 хвилин він додому не повернуся, а як в подальшому ОСОБА_11 стало відомо, попав у ДТП за участю водія ОСОБА_3 .
За слів ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_6 стало відомо про те, що ОСОБА_10 здійснила на нього наїзд, здійснюючи керування автомобілем. Удар прийшовся зі сторони спини потерпілого ОСОБА_6 . Він йшов уздовж краю проїзної частини, у зв'язку з тим, що на тій ділянці не передбачена доріжка для пішоходів.
Після ДТП швидка медична допомога відвезла потерпілого ОСОБА_9 до МКЛ №1. В подальшому ОСОБА_6 забрала потерпілого ОСОБА_9 із МКЛ№1 у зв'язку з тим, що йому не була надана кваліфікована медична допомога. У вказаній лікарні не було діагностовано перелом грудного хребця, а лише зазначено про наявність садини грудної клітини.
На даний час у потерпілого ОСОБА_9 після ДТП дуже часто виникають судоми, постійні головні болі, у зв'язку з чим постійно приходиться викликати швидку допомогу.
Крім того, повідомила, що потерпілий ОСОБА_9 не може приймати участь у судових засіданнях у зв'язку з постійним поганим самопочуттям у зв'язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями та їх наслідками, після вчинення ДТП. Крім того, потерпіла ОСОБА_12 просила суд зважати суд та учасників кримінального провадження на вік потерпілого -1939 року народження.
Крім того, потерпіла ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 та просила їх задовольнити.
Показання обвинуваченої ОСОБА_3 щодо намагання останньої відшкодувати матеріальні збитки, завдані ДТП, підтвердила частково. Пояснюючи, що 07.03.2017р. обвинувачена ОСОБА_3 , дійсно в день вчинення ДТП, залишила за місцем їх мешкання грошові кошти в сумі 1000 гривень. Потерпілий ОСОБА_9 просив ОСОБА_3 забрати зазначені грошові кошти. Зазначені грошові кошти зберігаються за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснив суду, що працює експертом в Одеському обласному бюро медичних експертиз. Має вищу кваліфікацію. Експертний стаж з 1997 року.
30.03.2017р. він склав висновок судово-медичної експертизи № 726. В ході проведення вказаної експертизи, експертом були надані відповіді на запитання слідчого, зазначені у постанові про призначення експертизи, а саме щодо характеру, механізму виникнення, давності ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які малися у ОСОБА_9 . У ОСОБА_9 мався компресійний перелом 12-го грудного хребця. Вказані тілесні ушкодження, ОСОБА_14 міг отримати 07.03.2017р. Відповідно до висновку експерта отримані тілесні ушкодження ОСОБА_14 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Крім того, експертом ОСОБА_13 04.08.2017р., після надання слідчим більшого об'єму медичної документації, складено висновок судово-медичної експертизи №1892 від 22.08.2017р. щодо характеру, механізму виникнення, давності ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які малися у ОСОБА_9 . Заключення, зазначені у вказаному висновку, аналогічні висновку судово-медичної експертизи № 726 від 30.03.2017р.
Відповідаючи на запитання головуючого у справі та інших учасників процесу, свідок ОСОБА_13 зазначив, що висновки зазначених експертиз були складені на підставі вивчення медичної документації. Пояснення від потерпілого під час проведення експертизи ним не відбиралися. Відео запис з місця вчинення ДТП від 07.03.2017р. ним не переглядався.
Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_13 , відповідно до зазначених висновків, механізм утворення травми відбувся від травмуючої сили, прикладеної до хребта. Відповідно до експертної практики свідка , внаслідок ДТП можуть утворюватись самі різноманітні тілесні ушкодження.
В ході проведення експертизи № 1892 експертом вивчалась довідка МКЛ №1 від 07.03.2017р. про наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_14 , відповідно до рентгенограми, проведеної 07.03.2017р. об 08.05 годин. Відповідно до зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_9 , окрім інших тілесних ушкоджень мав забій грудного відділу хребта. Відомостей про те, що у ОСОБА_9 був перелом грудного хребта, зазначена довідка не містить. Рентгенограму, експерт не вивчав, у зв'язку з тим, що органом досудового розслідування було надано експерту КТ - знімки від 15.03.2017р. та від 28.04.2017р. з їх висновками. Відповідно до вказаних висновків КТ, у ОСОБА_9 мався компресійний перелом 12-го грудного хребця. Вказані знімки КТ і стали підставою для складення висновку експерта від 04.08.2017р. та 30.03.2017р.
Як зазначив свідок ОСОБА_13 , іноді бувають випадки, коли при попередньому огляді потерпілого можуть не бути виявлені тілесні ушкодження, у тому числі переломи, які в подальшому виявляються за результатами проведення знімку КТ, у зв'язку з чим саме вказані висновки під час проведення експертизи є більш інформативними та такими, що відповідають дійсності наявних тілесних ушкоджень.
Як зазначив свідок ОСОБА_13 , він вважає, що при отриманні зазначених тілесних ушкоджень, а саме компресійного перелому 12-го грудного хребця, потерпілий міг самостійно пересуватися після ДТП.
Допитаний в якості свідка спеціаліст ОСОБА_15 зазначив, що працює лікарем -хірургом МКЛ-1. Як зазначив свідок ОСОБА_15 , при надходженні до лікарні потерпілого з отриманими полі травмами його оглядають 3 спеціаліста: а саме нейрохірург, травматолог та хірург. Кожен доктор оглядає хворого та дає висновок, щодо своєї спеціальності.
Особисто спеціаліст ОСОБА_15 оглядав живіт та грудну клітину потерпілого. Спеціаліст ОСОБА_15 не оглядає хребет та хребці, кістки кінцівок та не ставить будь яких висновків та діагнозів, щодо цілісності вказаних органів.
За фактом отриманих тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9 , спеціаліст ОСОБА_15 зазначив, що оглянувши 07.03.2017р. хворого, особисто ним було виявлено забій грудної клітини, так як потерпілий скаржився на біль у вказаній ділянці тулубу, після чого було здійснено рентген грудної клітини, в результаті якого перелому ребер та пошкоджень легенів не виявлено. На болі в животі хворий ОСОБА_9 не скаржився, у зв'язку з чим необхідність у призначенні та проведення додаткових процедур була відсутня. Інформація, щодо виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 була зазначена у довідці від 07.03.2017р.
Допитаний в якості свідка спеціаліст ОСОБА_16 повідомив, що працює нейрохірургом у МКЛ №1 в м. Одесі.
07.03.2017р. він оглядав хворого ОСОБА_9 , про що було складено запис до журналу первинного огляду хворого. Відповідно до запису від 07.03.2017р. вбачається, що у хворого ОСОБА_9 за результатами рентгену встановлено пониження висоти тіла 12 хребця, у зв'язку з чим, з метою подальшого діагностування наявних тілесних ушкоджень та з метою встановлення механізму їх отримання, лікарем ОСОБА_16 хворому ОСОБА_9 було рекомендовано зробити КТ - знімок та запропоновано госпіталізуватися до МКЛ, проте останній письмово відмовився від госпіталізації та покинув МКЛ-1. Таким чином спеціаліст ОСОБА_16 зазначив, що він не може виключити той факт, що на момент огляду ним хворого ОСОБА_9 , у останнього були відсутні тілесні ушкодження, які призвели до наслідків, виявлених під час проведення КТ.
Крім того, судом були дослідженні матеріали кримінального провадження, а саме :
-висновок КТ дослідження від 15.03.2017р., відповідно до якого вбачається, що у ОСОБА_9 наявний компресійний перелом 12-го грудного хребця;
-копія довідки КУ МКЛ №1 від 08.03.2017р. про те, що ОСОБА_9 звертався до МКЛ №1 та йому було поставлено діагноз: забій грудної клітини з правої сторони, забій м'яких тканин тім'яно-потиличної області справа. Забій грудного відділу хребта. Забій правого колінного суглоба. Поширений остеохондроз грудо-поперекового відділу хребта. Від госпіталізації хворий відмовився;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.03.2017р.;
-Копія протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2017р. стосовно ОСОБА_3 за вчинення неї адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;
-Заява ОСОБА_17 про надання на цифровому носії відеозаписи ДТП від 07.03.2017р., яке відбулось напроти будинку 27 по вул. Леваневського в м. Одесі;
-Висновок від 07.03.2017р., відповідно до якого, у Василевської ознак алкогольного сп'яніння не виявлено;
-Висновок експерта № 726 від 25.04.2017р., відповідно до якого, за медичною документацію у ОСОБА_9 малося наступне тілесне ушкодження: компресійний перелом 12 грудного хребця. Вказане ушкодження виникло від дії травмуючої сили, прикладеної до хребта. Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження могло бути спричинено 07.03.2017р. Коспресійний перелом 12 грудного хребця спричинив тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день за цим критерієм, згідно п.п.2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
-Копія консультаційного висновку спеціаліста КУ «МК№6» від 27.06.2017р.;
Копія висновку кардіолога від 05.06.2017р. за результатами огляду ОСОБА_9 ,
відповідно до якого основний діагноз: ішемічна хвороба серця. Стабільна стенокардія напруги ФК. Постінфарктний кардіосклероз передній перегородковий. Цукровий діабед 2 типу;
-Копія ехокардіографіі від 05.05.2017р. та від 26.11.2017р.,
- Копія висновку КТ дослідження від 28.04.2017р., відповідно до якого вбачається, що у ОСОБА_9 мається КТ картина компресійного перелому 12-го грудного хребця; дистрофічні зміни за типом остеохондрозу. Грижа Шморля;
-Копія висновку за результатами консультації врача - нейрохірурга від 21.03.2017р.;
-Копія рецепту від 18.05.2017п. на ім'я ОСОБА_9 ;
-Копія висновку експерта № 1892 від 22.08.2017р. (розпочата 04.08.2017р.) відповідно до якого, за медичною документацію у ОСОБА_9 малося наступне тілесне ушкодження: компресійний перелом 12 грудного хребця. Вказане ушкодження виникло від дії травмуючої сили, прикладеної до хребта. Враховуючи дані медичної документації слід вважати, що що ушкодження могло бути спричинено 07.03.2017р. Компресійний перелом 12 грудного хребця спричинив тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п.2.2.2 та 4.6 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
-Копія відповіді Одеського обласного центру Медико-соціальної експертизи спеціалізованої травматичної МСЕК від 24.11.2017р. про проведення огляду ОСОБА_9 ;
-Медико - експертної справи №403 на ім'я ОСОБА_9 ;
-Копію висновку судової авто-технічної експертизи №17-4968/5130 від 12.12.2017, в умовах розглянутої події, дії водія автомобіля «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 регламентувалися вимогами пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.2, 13.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України, що зобов'язували її бути уважною, слідкувати за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну та не відволікатися від керуванням транспортним засобом, обирати швидкість і режим слідування з урахуванням дорожньої обстановки, яка складається по мірі руху, у тому числі й за умови можливих обмежень у видимості або оглядовості щоб гарантувати дотримання безпеки собі й іншим учасникам. При наближенні до пішохода, який перебував спереду водія автомобіля «Нісан», р.н. НОМЕР_1 , слід було вчасно знизити швидкість аж до зупинки, або дотримуватися безпечного інтервалу для об'їзду пішохода.
Належним виконанням вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.2, 13.1 і 12.3 Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Нісан Тііда», р.н. НОМЕР_1 , категорично мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
-Запит та відповідь УІАП ГУНП в Одеській області від 15.01.2018р., відповідно до якої обвинувачена ОСОБА_3 не судима, до кримінальної відповідальності за вчинення іншого кримінального правопорушення,- не притягується;
-Копія довідки КП «ООМЦПЗ» від 07.11.2017р. про відсутність даних стосовно ОСОБА_3 ;
-Копія постанови про залучення до кримінального провадження речового доказу від 28.03.2017р.: ДВД диск марки «Verbatim» об'ємом 4,7 Гб., серійний номер№3296 509-Р Е В 26401, залучений до матеріалів ДТП інспектором ВР та ОМ ДТП управління патрульної поліції у м. Одесі, під час адміністративного провадження, на якому вбачається відео запис дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце по вул. Леваневського, 38Д, за участю водія автомобіля «Ніссан» НОМЕР_1 та пішохода ОСОБА_9 ;
-Копія протоколу огляду речового доказу, а саме ДВД диску марки «Verbatim» об'ємом 4,7 Гб., серійний номер№3296 509-Р Е В 26401;
-Характеристика видана директором «ГП Країна Вин» від 22.10.2018р., відповідно до якої ОСОБА_3 характеризується за місцем роботи з позитивної сторони;
-Заява потерпілого ОСОБА_9 від 30.07.2018р. щодо надання йому адвоката для захисту своїх прав;
-Копія трудової книжки на ім'я ОСОБА_3 ;
-Копія наказу №11Квід 01.06.2016р. директора «ГП «Країна Вин» про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду менеджера;
Крім того, в ході судового розслідування оглянуті відеозаписи з місця вчинення ДТП від 07.03.2017р., відповідно до відеозапису, вбачається вчинення ОСОБА_3 наїзду на пішохода ОСОБА_9 , відповідає до обставинам викладеним в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України .
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має позитивну характеристику з місця роботи.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, суд відносить - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, - не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі, проте, з урахуванням того, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, визнала провину у вчиненому злочині, частково відшкодувала завданий збиток, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 можливо без ізоляції від суспільства, звільнивши обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення і для попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.
З огляду на характер допущених порушень ПДР України, та враховуючи, що згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, є злочином незначної тяжкості, вчиненим з необережності, враховуючи особу обвинуваченої, яка за місцем роботи характеризуються позитивно, на обліку у психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судима, добровільно частково відшкодувала потерпілому збитки, завдані злочином, враховуючи щире каяття обвинуваченої, те, що ОСОБА_3 має постійне місце роботи та обіймає посаду менеджера по рекламі в ТОВ «ГП Країна вин», яка у свою чергу вимагає постійного переміщення на автомобілі по місту або за його межами, та свідчить про те, що заробітна платня є єдиним джерелом доходу обвинуваченої, суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі викладеного позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 щодо стягнення з ОСОБА_3 на його користь матеріальних збитків в сумі 24 тисячі 102 гривні,- підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі, як аргументована чи має підтвердження, що складає 18112 гривень.
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 , суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року « Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер немайнової шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого.
Таким чином, цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_9 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню.
Так, суд вважає, що з урахуванням того, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 , про що свідчать матеріали кримінального провадження, у тому числі висновок судово-медичної експертизи №1892 від 22.08.2017р.; довідки МКЛ№ 6 від 13.12.2018р., тощо, потерпілий ОСОБА_9 переніс та переносить фізичний біль, через отримані фізичні травми, тривале лікування, душевні переживання, проведеним лікуванням, що внесло в його життя негативні зміни, порушило його нормальні життєві відносини, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 30000 гривень.
Прокурором цивільний позов не заявлявся.
Судові витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченої.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі без позбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз затрати, витрачені на залучення експертів у зв'язку з проведенням авто-технічної експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 4 952 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду, пов'язану з причиненням потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у сумі 18112 (вісімнадцять тисяч сто дванадцять) гривень;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 завдану моральну шкоду у сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн.
Речові докази по справі: ДВД диск серійний номер 3296 509- REB 26401 з відеозаписом ДТП,- зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
02.04.2019