04.04.2019 Справа № 920/137/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/137/19
за позовом: Фізичної особи - підприємця Скринник Марії Вікторівни
(АДРЕСА_1, ідентифікаційний
код НОМЕР_1)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Овсянко Наталії Євгеніївни (АДРЕСА_2,
ідентифікаційний код НОМЕР_2)
про стягнення 33 969 грн. 64 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - Солошенко Л.Є.
при секретарі судового засідання Чепульська Ю.В.
05.02.2019 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи - підприємця Овсянко Н. Є. заборгованість в сумі 33969 грн. 64 коп., в тому числі: 19387 грн. 10 коп. основна заборгованість, 600 грн. 81 коп. пеня, 176 грн. 71 коп. 10% річних та 1500 грн. штраф за неналежне виконання зобов'язань за Договором суборенди (піднайму) нежилого приміщення від 21.09.2017.
06.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на призначено розгляд справи в судове засідання на 05.03.2019 на 11:30.
21.02.2019 на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.. № 521зп від 21.02.2019), в якій останній просить суду визнати Договір суборенди (піднайму) нежилого приміщення від 21.09.2017 недійсним, таким, що вчинено під впливом обману та стягнути з ФОП Скринник М.В. 330315,42 грн., з яких 60 000 грн. - розмір упущеної вигоди, 198402,19 грн. розмір реальних збитків, 43 913,23 грн. розмір безпідставно набутих коштів, 28000 грн. розмір завданої моральної шкоди.
Ухвалою суду від 05.03.2019 залишив без руху зустрічну позовну заяву, надавши відповідачу 10-ти денний строк для усунення недоліків.
22.03.2019 судом отримано зустрічну позовну заяву у справі № 920/137/19 (вх. № 812зп від 22.03.2019). За текстом цієї заяви позивачем за зустрічним позовом ФОП Овсянко Н. Є. заявлено вимоги:
- визнати договір суборенди (піднайму) нежитлового приміщення від 21.09.2017, недійсним, таким, що укладений під впливом обману з моменту укладення та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України, а саме стягнути з ФОП Скринник М.В. в рахунок відшкодування збитків у подвійному розмірі сплаченої за весь період дії договору суборенди плати в сумі 91940,66 грн.;
- витребувати у ФОП Скринник М.В. на користь ФОП Овсянко Н. Є. систему вентиляції та кондиціонування.
Ухвалою суду від 25.03.2019 повернуто зустрічну позовну заяву (вх. № 521зп від 21.02.2019).
Ухвалою суду від 25.03.2019 повернуто зустрічну позовну заяву (вх. № 812зп від 22.03.2019).
01.04.2019 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити процесуальний строк для подання відзиву та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд визнав за доцільне поновити строк для подання відзиву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 03.04.2019 представниками позивача надавалися усні пояснення в обґрунтування позовних вимог. На запитання суду щодо дати повернення відповідачем об'єкту суборенди, представники позивача відповіді не надали, зазначили лише про те, що дане приміщення повернуто, майно відповідача в ньому відсутнє, ключі повернуті.
03.04.2019 протокольною ухвалою судом оголошено перерву в засіданні на 04.04.2019.
04.04.2019 представником позивача надано суду заяву (вх. № 2682 від 04.04.2019), в якій останній зазначає, що в зв'язку із недостатністю відведеного строку перерви для належної підготовки до судового засідання та необхідністю надання відповідних письмових пояснень по суті позивних вимог звернувся до суду з проханням відкласти розгляд справи в межах процесуального строку розгляду справи.
Суд, керуючись ст. 248 Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги, що ухвалою суду від 06.02.2019 відкрито провадження у справі відмовляє у задоволенні заяви позивача про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 04.04.2019 представники позивача не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить протокольна ухвала від 03.04.2019.
Представник відповідача в судовому засіданні 04.04.2019 підтримала свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне:
21вересня 2017 між фізичною особою - підприємцем Скринник Марією Вікторівною (позивач, орендар) та фізичною особою - підприємцем Овсянко Наталією Євгенівною (відповідач, суборендар) укладено Договір суборенди (піднайму) нежилого приміщення.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Орендар передає у найм, а суборендар бере у тимчасове платне володіння та користування частину нежилого приміщення, яке належить орендарю на підставі договору оренди і знаходиться в нежилому приміщенні за адресою: м. Суми, вул. Соборна, 48, ІІ-й поверх. Загальна площа об'єкту найма складає 20 (двадцять) кв.м. Цільове призначення - об'єкт найму надається суборендарю для господарської діяльності орендаря.
Згідно з п. 2.1. Договору об'єкт передається в піднайм на строк до 21серпня 2020 року і вважається переданим з дня підписання акту прийому-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що факт передачі приміщення підтверджується актом - приймання передачі від 13.11.2017, підписаного представниками обох сторін.
Відповідно до п. п. 3.1.,3.2., 3.3., 3.4. Договору сторонами погоджено, що орендна плата за об'єкт найму складає 8000 грн. на місяць без урахування ПДВ. Суборендар протягом 10 днів з моменту підписання Договору сплачує орендарю гарантійний платіж за останній місяць оренди (найму) приміщення. За перший місяць оренди об'єкта найму суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі десяти гривень. 00 коп. Орендна плата сплачується шляхом перерахування суми на поточний рахунок в кредитній установі орендаря або в інший не заборонений діючим законодавством спосіб. Оплата за об'єкт оренди здійснюється не пізніше 10 числа поточного місяця. Оплата оренди здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами шляхом укладення Додаткової угоди до Договору від 21.09.2017 суборенди нежилого приміщення від 01.04.2018 п. 3.1. Договору виклали в наступній редакції:
« 3.1. Орендна плата за об'єкт найму складає 8000 грн. На місяць без урахування ПДВ. Суборендар протягом 10 днів з моменту підписання договору сплачує орендарю гарантійний платіж за останній місяць оренди (найму) приміщення. За перший місяць оренди об'єкта найму Суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі десяти гривень. Орендна плата за квітень 2018 та травень 2018 року складє 7000 грн. за кожний місяць відповідно.
Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 21.09.2017 Суборенди нежилого приміщення від 30.07.2018 сторони погодили, що відповідно до пункту 8.2 та 9.5 Договору суборенди (піднайму) нежилого приміщення від 21.09.2017 сторони вирішили укласти цю Додаткову угоду про дострокове розірвання Договору з 17.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач своєчасно не розраховувався за орендоване приміщення, в зв'язку з чим виник борг в сумі 19387 грн. 10 коп., відповідно до поданого позивачем розрахунку.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт передачі майна в суборенду підтверджується актом приймання-передачі від 13.11.2017.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався в повному обсязі за суборенду приміщення, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача 06.06.2018 направлялася претензія з проханням сплатити заборгованість з орендної плати та нарахованих в зв'язку з простроченням сплати орендної плати штрафних санкцій.
Відповідач доказів сплати боргу чи відповіді на претензію суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19387 грн. 10 коп. заборгованості за суборенду (найм) приміщення суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7382 грн. 54 коп. пені.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до поданого розрахунку, за несвоєчасну оплату орендної плати відповідачеві нарахована пеня в сумі 7382 грн. 54 коп. (за несвоєчасну оплату орендної плати за лютий 2018 в сумі 8000 грн., за березень 2018 в сумі 8000 грн., за липень 2018 в сумі 8000 грн. та за частину серпня в сумі 4387 грн. 10 коп.).
Відповідач контр розрахунку пені суду не надав.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, перевіривши правильність нарахування пені, приходить до висновку що позивачем нарахована пеня понад шість місяців, визначених ст. 232 Господарського процесуального кодексу. Окрім цього, позивачем під час нарахування пені, не взято до уваги, що п. 3.1. сторонами погоджено, що суборендар протягом 10 днів з моменту підписання договору сплачує орендарю гарантійний платіж за останній місяць оренди (найму) приміщення. Відповідно до акту звірки, 8000 грн. як гарантійний платіж сплачено 25.12.2017. Також, 27.04.2018 відповідачем сплачено за квітень 8000 грн., проте як відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору повинно бути 7000 грн. Зазначену суму переплати суд зарахував в платіж за липень 2018 року.
Судом здійснено перерахунок пені, при цьому не виходячи за межі визначеного позивачем періоду - 364 днів, а саме за період з 11.02.2018 по 11.08.2018, виходячи з заборгованості 8000,00 грн. пеня 1354 грн.52 коп.; за період з 11.03.2018 по 11.09.2018 виходячи з суми 8000 грн. 1393 грн. 10 коп.; за період з 11.07.2018 по 31.01.2019 виходячи з суми 2612 грн. 90 коп. - пеня 524 грн. 01 коп. Відповідно до здійсненого судом перерахунку сума пені становить 3271 грн. 63 коп.
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019.
Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.
З огляду на викладене, оскільки право позивача щодо стягнення пені передбачене положеннями договору та чинним законодавством України, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3271грн. 63 коп., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині пені в сумі 4110 грн. 91 коп. суд відмовляє.
Окрім цього, позивачем в позові заявлено до стягнення штраф у розмірі 6400 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
В обгрунтування, позовних вимог в цій частині позивач зазначає, що п. 6.3. Договору передбачено, що за систематичне, два і більше разів, порушення грошових зобов'язань суборендар сплачує на користь орендаря штраф у розмірі 10% від орендної плати за кожний окремий випадок.
Відповідно до поданого розрахунку позивачем зазначається 8 випадків прострочення грошового зобов'язання, виходячи з чого позивач нараховує 800х8 = 6400 грн.
Відповідач контррозрахунку штрафу суду не наддав.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, приходить до висновку про невірність здійсненого розрахунку, приймаючи до уваги з наступне.
Виходячі з вимог позовної заяви відповідачем прострочено оплату за:
1. січень 2018 в сумі 8000 грн. (10% - 800),
2. лютий 2018 в сумі 8000 грн. (10%- 800),
3. березень 2018 в сумі 8000 грн. (10% - 800),
4. квітень 2018 в сумі 7000 грн. (10% - 700),
5. травень 2018 в сумі 7000 грн. (10% - 700),
6. червень 2018 в сумі 8000 грн. (10% - 800),
Щодо заборгованості за липень 2018 в сумі 8000 грн. та серпень 2018 в сумі 4387,10 грн., суд зазначає, що п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що суборендар протягом 10 днів з моменту підписання договору сплачує орендарю гарантійний платіж за останній місяць оренди (найму) приміщення. Відповідач зазначений платіж в сумі 8000 грн. як гарантійний платіж сплатив 25.12.2017. Також, 27.04.2018 відповідачем сплачено за квітень 8000 грн., проте як відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору повинно бути 7000 грн. Зазначену суму переплати суд зарахував в платіж за липень 2018 року. Тому сума заборгованості за липень з урахуванням зазначеного становить 2612,90 грн. (10% - 261 грн.)
Отже, враховуючи зазначене, відповідно до розрахунків суду має місце 7 фактів прострочення платежу, а також приймаючи суми заборгованості по кожному з фактів (8000+8000+8000+7000+7000+8000+2612,90) 10% штрафу становить 4 861 грн. 29 коп.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 4861 грн. 29 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В частині стягнення штрафу в сумі 1538 грн. 71 коп. суд відмовляє.
Поряд із тим, згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
При цьому, як вбачається з викладених вище умов п. 1 Додаткової угоди від 30.07.2018 до Договору, сторони вирішили достроково розірвати Договір з 17.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення 800 грн. штрафу, зазначає, що сторонами в п. 6.2. Договору обумовлено, що в разі несвоєчасного прийому-передачі об'єкта найму, повернення об'єкту найму без складання акту здачі-приймання, винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 10% від орендної плати за місяць.
В позовній заяві та під час судових засідань представником позивача підтверджується, що відповідачем об'єкт оренди повернуто. В той, же час позивачем не надано суду обґрунтованих доказів коли саме було повернуто майно та ключі, що саме відповідач винний у не складанні акту приймання-передачі об'єкта найму.
Самим договором сторони обумовили, а саме п. 7.1., що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати (повернути) орендарю об'єкт найму та майно, що орендувалось, протягом 3-х днів з моменту закінчення терміну оренди за актом здачі-приймання, вимоги до якого аналогічні вимогам вказаним в п. 2.2. цього Договору, в стані не гіршому ніж на день приймання з урахуванням нормального зносу. Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що акт прийому-передачі складається двосторонньою комісією та підписується уповноваженими особами сторін.
Суд, керуючись п.п. 5 п.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 800 грн. - 10% штрафу за повернення об'кту найму без складання акту здачі-приймання, та відмовляє у їх задоволенні.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в разі часткового задоволення позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1556 грн. 10 коп. за рахунок відповідача .
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 233, 238, 241, 247, 248, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Овсянко Наталії Євгеніївни (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) на користь Фізичної особи - підприємця Скринник Марії Вікторівни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 19387 грн. 10 коп. орендної плати, 3271 грн. 63 коп. пені, 4861 грн. штрафу, та 1556 грн. 10 коп. судового збору.
3. В інший частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2019.
Суддя С.В. Заєць