проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" квітня 2019 р. Справа № 917/998/18
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.
секретар судового засідання Рудик Т.С.
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність, адвокат
від відповідача : ОСОБА_2, ордер, договір, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ (вх. № 55 П/1)
на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018р., повний текст складено 19.11.2018р. (суддя Семчук О.С.)
у справі № 917/998/18,
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз”, м. Лубни Полтавської області
про стягнення 80 740,92 грн.
Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” про стягнення 80 740,92 грн., в тому числі 73 590,44 грн. пені та 7 150,49 грн. 3% річних.
В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання природного газу № 17-110-ВТВ від 15.11.2017р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 р. у справі №917/998/18 відмовлено в позові повністю.
Рішення мотивовано здійсненням відповідачем оплати за газ, використаний ним у грудні 2017 року, з дотриманням вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, у зв'язку з чим застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань, а також нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, є безпідставним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018р. у справі №917/998/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в повному обсязі.
Вважає, що рішення суду винесене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", на яку суд посилався при прийнятті рішення, не містить норм, які б обмежували позивача в нарахуванні штрафних та фінансових санкцій, а на її виконання сторонами жодних правочинів щодо зміни порядку та строків проведення оплати за спожитий природний газ за договором не укладалось. Наголошує, що законодавцем не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, який має ліцензію на розподіл природного газу, спрямовувати отримані на підставі Постанови №256 державні субвенції виключно на оплату придбаного природного газу, а тим більше, придбаного у НАК «Нафтогаз України». Спрямування субвенцій, отриманих від держави в рахунок оплати газу за договором є виключно правом, а не обов'язком відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2019 р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_3 - головуючий суддя, судді Россолов В.В., Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 року у справі №917/998/18, встановлено строк для подання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” відзиву на апеляційну скаргу.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” проти задоволення апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 року у справі №917/998/18 залишити без змін.
Посилається на те, що правовідносини щодо фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, а також щодо використання коштів на оплату пільг і субсидій, зокрема за природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, в т.ч. постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256. Виходячи зі змісту Порядку, він є обов'язковим для сторін при вчиненні розрахунків за договором.
Наголошує, що кошти у вигляді субвенції з державного бюджету на загальну суму 10 874 700,20грн., що перераховані позивачу після 01.01.2018р., сплачені відповідачем, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. за №256. Вказані кошти, перераховані позивачу в рахунок оплати за поставлений позивачем природний газ, згідно платіжного доручення №3 від 31.01.2018р., підстава платежу: постанова КМУ від 04.03.2002р. №256, договір від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2019р. у справі №917/998/18 призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 року у справі №917/998/18 на 21.02.2019 о 12:30 год.
15.02.2019р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надійшли заперечення на відзив, в яких останній зазначає, що грошове зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем у грудні 2017р. природного газу в установлений п.6.1 цього договору строк, тобто до 22 січня 2018 року(включно) виникло з укладеного між сторонами господарського договору № 17-110-ВТВ від 15.11.2017р.
Позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати за природний газ, оскільки плата за газ здійснювалась виключно за рахунок бюджетних коштів у вигляді субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій та компенсацію населенню, які мають цільовий характер використання та окремий порядок перерахування.
Газопостачальна організація може розрахуватись субвенціями з бюджету як за газ, так і за послуги з розподілу, а газорозподільча організація, надає таки послуги не лише особам, що мають пільги. На думку апелянта, відповідач отримує прибуток не лише за надання послуг з розподілу природного газу, а тому не був позбавлений, а очевидно що і повинен був розраховуватися за поставлений газ власними коштами, без очікування субвенцій із державного бюджету. Проте, ПАТ «Лубнигаз» не доведено неможливості здійснити розрахунок у інший, окрім встановленого Порядком №256 спосіб.
У судовому засіданні 21.02.2019р. у справі №917/998/18 оголошувалася перерва до 06.03.2019р., про що винесено відповідну ухвалу.
У поясненнях, що надійшли до справи 21.02.2019р., позивач наголошує, що положення постанови Кабінету Міністрів України №256 в редакції з 01.01.2018року, регламентують виключно порядок розпорядження коштами за цільовим призначенням, що надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній, як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян і не передбачають обов'язку зміни умов договірних зобов'язань сторін. У випадку відсутності в нормативному акті обов'язку внесення змін до договору, умови договору про порядок розрахунків між сторонами не змінюються.
У зв'язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги членів колегії - суддів Россолова В.В. та Склярук О.І., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019р. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Слободін М.М.
У судовому засіданні 06.03.2019р. оголошено перерву до 02.04.2019р. об 11:00год.
У письмових поясненнях (вх.3320 від 02.04.2019р.), ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на підтвердження власних доводів послався на постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №910/3657/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Київгаз».
02.04.2019р. на адресу суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” про відкладення розгляду справи, з метою необхідності дослідження постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №910/3657/18 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Київгаз» та надання суду своєї позиції щодо вказаного судового рішення, оскільки відносини, які були розглянуті у справі №910/3657/18 є однорідними із відносинами у справі №917/998/18.
Колегією суддів клопотання відповідача залишено без задоволення, оскільки викладення сторонами позицій щодо прийнятої судом касаційної інстанції постанови в іншій справі, не є підставою для відкладення розгляду розглядуваної апеляційної скарги, крім того згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №910/3657/18 було оприлюднено 25.03.2019р. Отже, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення.
Представник позивача у судових засіданнях підтримував вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018 року у справі №917/998/18 залишити без змін.
Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судових засіданнях пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
15.11.2017р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством з газопостачання та газифікації “Лубнигаз” (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу № 17-110-ВТВ, відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ(далі - газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат споживача. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п.2.1. договору, споживач визначає самостійно (п.1.2, п.1.3. договору).
Згідно з п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року (включно) газ обсягом до 3 000, 000 тис.куб.м. (три мільйони куб.м.).
Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п.2.1., може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу(п.2.1.1 договору).
Додатковою угодою від 30.11.2017р. до договору постачання природного газу від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ, сторони, у тому числі, узгодили додати пункт 2.1. розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники газу» договору абзацом у наступній редакції:
« 2.1. Постачальник передає споживачу з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року (включно) газ обсягом до 1 100, 000 тис.куб.м.(один мільйон сто тис.куб.м.)».
Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.12.2017 року становить 8 265,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 1 653,00 грн.
Розділом 6 договору сторони обумовили порядок та умови проведення розрахунків.
Так, за умовами п.6.1 договору, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
В платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу (п.6.3 договору).
Положеннями п.7.2 договору встановлено, що споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.
У разі невиконання споживачем умов пунктів 6.1. та 6.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу(п.8.2.договору).
За умовами п.12.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2017р., договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 листопада 2017 року до 31 грудня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ, позивачем було передано відповідачу природний газ в кількості 2826, 478 тис.куб.м. вартістю 27 642 942,57 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2017р. на суму 16 758 324,37 грн. та від 31.12.2017р. на суму 10 884 618,20 грн.
Позивач зазначає, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. Так, залишок боргу станом на 23.01.2018р.(з урахуванням вихідних днів) становив 10 874 700, 20 грн., а кінцева оплата проведена 31.01.2018р. згідно з платіжним дорученням №3 від 31.01.2018р.(а.с.78).
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 73 590,44 грн. та 3% річних у сумі 7 150,49 грн., нарахованих на прострочену суму зобов'язання за грудень 2017 року за період прострочення з 23.01.2018р. по 30.01.2018р.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір постачання природного газу від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (в редакції, чинній до 01.01.2018р.) для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №4211 від 11.12.2017р.(далі - спільне протокольне рішення №4211 від 11.12.2017р.), яке підписано між Головним управлінням Державної казначейської служби у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Лубнитеплоенерго», ПАТ «Лубнигаз» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», оформлено оплату Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” поставленого за договором №17-110-ВТВ від 15.11.2017р. природного газу в сумі 1 270 000, 00грн.
Пунктом 2.6 спільного протокольного рішення №4211 від 11.12.2017р. сторони узгодили, що сторона №4 (ПАТ «Лубнигаз») перераховує Стороні останній (НАК «Нафтогаз України») кошти в сумі 1 270 000, 00грн., у тому числі ПДВ - 211 666,67 грн., за природний газ 2017 року згідно з договором від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення, за природний газ 2017 року, договір від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ, у тому числі ПДВ - 211 666,67 грн.».
Позивач зазначає, що на виконання спільного протокольного рішення №4211 від 11.12.2017р. ПАТ «Лубнигаз» сплатило кошти у сумі 1 270 000, 00грн., на підтвердження чого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надано копію банківської виписки від 22.12.2017р.(а.с.47).
Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №4374 від 15.12.2017р.(далі - спільне протокольне рішення №4374 від 15.12.2017р.), яке підписано між Головним управлінням Державної казначейської служби у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Лубнигаз», ПАТ «Лубнигаз» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», оформлено оплату Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” поставленого за договором №17-110-ВТВ від 15.11.2017р. природного газу в сумі 15 478 631,97 грн.
Пунктом 2.6 спільного протокольного рішення №4374 від 15.12.2017р. сторони узгодили, що сторона №4 (ПАТ «Лубнигаз») перераховує Стороні останній (НАК «Нафтогаз України») кошти в сумі 15 478 631,97 грн., у тому числі ПДВ - 2 579 772,00 грн., за природний газ 2017 року згідно з договором від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, за природний газ 2017 року, договір від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ, у тому числі ПДВ - 2 579 772,00 грн.».
На виконання спільного протокольного рішення №4374 від 15.12.2017р. ПАТ «Лубнигаз» сплатило кошти у сумі 15 478 631,97 грн., на підтвердження чого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надано копію банківської виписки від 21.12.2017р.(а.с.50).
Також, позивачем надано до справи зведені реєстри актів звіряння для проведення розрахунків по погашенню заборгованості згідно постанови КМУ №20 від 11.01.2005р. станом на 01.12.2017р. за теплопостачання/джерелом якого є природний газ на суму 1 270 000, 00грн. та на суму 15 478 631,97 грн.
Крім того, з банківської виписки про операції за 17.11.2017р. вбачається оплата відповідачем позивачу 9 692,40грн., з призначенням платежу: «попередня оплата за природний газ згідно договору від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ»(а.с.52); з банківської виписки по операціях за 22.12.2017р. вбачається оплата відповідачем позивачу суми 9 918,00грн. з призначенням платежу: «попередня оплата за природний газ згідно договору від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ»(а.с.45).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що заявлені постачальником (ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) до стягнення спірні суми пені та 3% річних нараховані на залишок заборгованості у сумі 10 874 700, 20 грн., яка була сплачена відповідачем 31.01.2018р., внаслідок чого не охоплювалася спільними протокольними рішеннями №4211 від 11.12.2017р., №4374 від 15.12.2017р., оформленими відповідно до пункту 7 Порядку №20, чинного до 01.01.2018р.
Згідно з абзацами 1,3 п.81 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002р. №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018р.) кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням.
Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим та сьомим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов'язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
Згідно з абзацами 21, 23, 25, 27 пункту 81 Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018р.) для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п'яти банківських днів. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство протягом одного операційного дня здійснює виконання платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Постановою КМУ від 04.03.2002. N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" в редакції з 01.01.2018р. по 14.02.2018р., встановлено інший порядок перерахування субвенцій (без укладення спільних протокольних рішень) та інші строки перерахування субвенцій. Відповідач здійснив оплату газу використаного ним у грудні 2017 року з дотриманням вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, тобто застосування до нього відповідальності у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань, а також нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, є безпідставним.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Визначений Порядком № 256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз” у 2018 році розрахуватися з Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб'єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок № 256 не містить. При цьому, сума простроченої заборгованості за договором №17-110-ВТВ, на яку позивачем нараховані пеня та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов'язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 10 874 700, 20 грн.
Крім того, судом не надано належної правової оцінки твердженням позивача про те, що використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком № 256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед Постачальником, свідчить про власне волевиявлення Споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє відповідача обов'язку відшкодування втрат кредитора, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання.
Разом з тим оскаржуване судове рішення не містить належного обґрунтування того, яким чином та з яких підстав, з огляду на втрату чинності з 01.01.2018 спеціального нормативного механізму оформлення спільними протокольними рішеннями розрахунків між сторонами, якими (рішеннями) раніше змінювалися порядок та строки цих розрахунків, суд дійшов передчасного висновку про зміну порядку та строку розрахунків щодо заборгованості у сумі 10 874 700, 20 грн. за договором №17-110-ВТВ згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), який в дійсності відповідних положень не містить.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 12.03.2019р. у справі №910/3657/18.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладаючи договір від 15.11.2017р. №17-110-ВТВ сторони дійшли згоди, що у разі невиконання споживачем умов пунктів 6.1. та 6.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу(п.8.2 договору).
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 6.1 Договору щодо строків оплати поставленого природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 73 590,44 грн. період прострочення з 23.01.2018р. по 30.01.2018р.
Згідно із статтею 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення пені у сумі 73 590,44 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочення з 23.01.2018р. по 30.01.2018р., колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7 150,49 грн.
Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018р. (повний текст складено 19.11.2018р.) у справі № 917/998/18 із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ на рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018р. у справі №917/998/18 задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 08.11.2018р.( повний текст складено 19.11.2018р.) у справі №917/998/18 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі №917/998/18, яким позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз”(37503, Полтавська область, м.Лубни, вул.Л.Толстого, буд.87, код ЄДРПОУ 05524713) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”(01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 73 590,44 грн., 3% річних у сумі 7 150,49 грн., витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з позовом у сумі 1 762, 00 грн., витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у сумі 2 643, 00 грн.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 02.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 08.04.2019 року.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя М.М. Слободін