465/7785/18
2-а/465/271/19
Іменем України
29.03.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Школьнікової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ОСОБА_1, до Управління патрульної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 05.12.2018 року інспектор патрульної поліції виніс постанову серії НК №472743 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, за проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий (пункт правил ПДР України - 8.7.3. Ґ).
З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.
Позивач наголошує на тому, що жодних правил не порушував та доказів його винуватості інспектором патрульної поліції не надано.
На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.
В судове засідання сторони не з'явилися причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за правилами спрощеного провадження за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.12.2018 року інспектор патрульної поліції виніс постанову серії НК №472743 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, за проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий (пункт правил ПДР України - 8.7.3. Ґ).
Відповідно до п. 8.7.3. Ґ ПДР України, жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.2 ст. 122 КУпАП, а саме невиконання вимог п. 8.7.3. Ґ ПДР України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1, до Управління патрульної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задоволити.
Поновити строк на оскарження постанови серії НК №472743 від 05.12.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Скасувати постанову серії НК №472743 від 05.12.2018 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, - закрити.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ванівський Ю.М.