465/5608/18
2-а/465/105/19
Іменем України
04.04.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.,
за участю секретаря Школьнікової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції УНПУ у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції УНПУ у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13 вересня 2018 інспектор Окаринський С.І. виніс постанову серії ЕАВ №595247 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, в розмірі штрафу -255 грн. за здійснення руху в житловій зоні, позначеній знаком 5.31, чим порушено вимоги п. 26.2а та 26.2.Ґ ПДР України.
З вищевказаною постановою позивач не погоджується та вважає таку протиправною виходячи з наступного.
Крім того, Позивач наголошує на тому, що жодних правил дорожнього руху не порушував, на підставі вищевикладеного,просить позов задоволити.
В судове засідання позивача не зявився, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання представник відповідача також не зявився, причини неявки суду не повідомив, відзив на адресу суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявних у справі доказів без участі сторін.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, 13 вересня 2018 інспектор Окаринський С.І. виніс постанову серії ЕАВ №595247 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, в розмірі штрафу -255 грн. за здійснення руху в житловій зоні, позначеній знаком 5.31, чим порушено вимоги п. 26.2а та 26.2.Ґ ПДР України.
Дорожній знак 5.31 Інформує про в'їзд на територію, де діють особливі умови дорожнього руху, передбачені цими Правилами.
Дія знака поширюється на всю позначену ним територію.
Окремі дворові території знаком не позначаються, але на таких територіях діють вимоги розділу 26 цих Правил.
Відповідно до п. 26.2 у житловій зоні забороняється:
а) транзитний рух транспортних засобів;
Ґ) рух вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів (крім тих, що обслуговують об'єкти і громадян, виконують технологічні роботи або належать громадянам, що проживають у цій зоні).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В ст.72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В ч.1 ст.77 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.1 ст. 122 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 18 КАС, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Статтею 221 Глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, серед яких відсутня ч.1 ст.122 КУпАП.
Системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє суду дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених ст.221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб'єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що має наслідком скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, а тому в тій частині слід відмовити.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
На основі вищевикладеного, керуючись, ст.9,72,77, 241, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції УНПУ у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задоволити.
Скасувати постанову ЕАВ №595247 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, в розмірі штрафу -255 грн. за здійснення руху в житловій зоні, позначеній знаком 5.31.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційну порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ванівський Ю.М.