Справа № 464/7099/18
464/7099/18пр.№ 2/464/198/19
18.03.2019 м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Мички Б.Р.
секретар судового засідання Шутяк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №464/7099/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 2590 від 18 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено вищезазначений виконавчий напис. Такий відповідачем у справі було пред'явлено до примусового виконання у Сихівський відділ державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Вказує, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження її представником, отримала копію оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, з якого, зокрема, вбачається, що даним написом стягується заборгованість, що виникла по Кредитному договору №500976663 від 30 квітня 2015 року з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк». Строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 05 червня 2015 року по 14 січня 2016 року. Сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом - 37 936,18 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3686,47 грн; заборгованості по комісії - 7112,78 грн; загальна сума заборгованості становить 48 735,43 грн. Зазначає, що Кредитний договір №500976663 від 30 квітня 2015 року укладено між позивачем та відповідачем в простій письмовій формі, нотаріально такий не посвідчувався. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 464/4547/16-ц позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено повністю, визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500496081 від 25 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1. Визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1. Судом було встановлено, що 25 червня 2014 року між сторонами було укладено кредитний договір №500496081, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 43776 грн для власних потреб. У п.2.8.1. даного договору передбачено щомісячну сплату комісійної винагороди банку за управління кредитом в розмірі 2,20% від суми кредиту. 30 квітня 2015 року між сторонами укладено кредитний договір №500976663, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 37936,18 грн для погашення заборгованості за кредитним договором №500496081 від 25.06.2014. У п.2.8.1. даного договору передбачено щомісячну сплату комісійної винагороди банку за управління кредитом в розмірі 2,52% від кредиту. Вказує, що заборгованість по Кредитному договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, яка стягнена оскаржуваним виконавчим написом, не може ніяк становити суму 48 735,43 грн, оскільки більша частина суми згідно кредитного договору №500976663 від 30 квітня 2015 року скерована для погашення заборгованості за кредитним договором №500496081 від 25.06.2014, положення якого визнані судом недійсними, як і положення Кредитного договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, а відтак, сума заборгованості 48 735,43 грн, на яку вчинено оскаржуваний виконавчий напис не відповідає дійсності, не є безспірною, що суперечить п. 3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5. Вказує, що проста письмова форма кредитного договору не надає нотаріусам права на вчинення виконавчих написів про стягнення безспірної заборгованості. З урахуванням викладеного зазначає, що виконавчий напис ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, який зареєстрований в реєстрі за №2590 від 18 лютого 2016 року, повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що такий вчинено на підставі документів, які не передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, а також з огляду на те, що такий напис вчинено на суму заборгованості, яка нею не визнається і не визнавалася (не є безспірною), про що свідчить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 17 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у зазначеній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 04.03.2019 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним у ньому, просив такий задовольнити, не заперечив щодо розгляду справи у заочному порядку та постановлення заочного рішення. У судове засідання, призначене на 18.03.2019 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримують, щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.
В судове засідання відповідач втретє не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зазначений строк в ухвалі від 17.12.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
У зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України постановив здійснювати розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно із вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України.
З'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.
Згідно з виконавчим написом, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 2590 від 18 лютого 2016 року, такий запропонував стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість, що виникла по Кредитному договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, боржником за яким є ОСОБА_1; строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 05 червня 2015 року по 14 січня 2016 року. Сума заборгованості складається з: заборгованості за кредитом - 37 936,18 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3686,47 грн; заборгованості по комісії - 7112,78 грн; загальна сума заборгованості становить 48 735,43 грн.
15.06.2016 ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Сихівського ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого напису №2590 від 18.02.2016.
16.06.2016 у Сихівському ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження №51453534 з виконання вищевказаного виконавчого листа.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.11.2017 залишено без змін та набрало законної сили, у цивільній справі № 464/4547/16-ц позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено повністю, визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500496081 від 25 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1; визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1; вирішено питання судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 2 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5-7 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.
Пункт 2 Переліку було доповнено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості»; зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині з моменту її прийняття.
Суд бере до уваги також положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису керувався пунктом Переліку, який визнаний незаконним та нечинним.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, оскільки вчинений не на підставі передбачених Переліком документах, а на підставі боргового документа - кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.
Разом із тим, слід зазначити, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №308/11193/16-ц (провадження № 61-7410св18), постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним виконавчим написом стягується заборгованість з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк», що виникла по Кредитному договору №500976663 від 30.04.2015.
В ході судового розгляду відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що ПАТ «Альфа-Банк» надавало приватному нотаріусу усі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, кредитний договір та виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором, а також копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором.
Натомість рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.11.2017 залишено без змін та набрало законної сили, у цивільній справі № 464/4547/16-ц позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено повністю, визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500496081 від 25 червня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1; визнано недійсним п.2.8.1 кредитного договору №500976663 від 30 квітня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1.
Зі змісту даного рішення вбачається, що під час розгляду справи судом встановлено, що 25 червня 2014 року між сторонами було укладено кредитний договір №500496081, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 43776 грн для власних потреб. У п.2.8.1. даного договору передбачено щомісячну сплату комісійної винагороди банку за управління кредитом в розмірі 2,20% від суми кредиту. Крім того, 30 квітня 2015 року між відповідачем сторонами укладено кредитний договір №500976663, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 37936,18 грн для погашення заборгованості за кредитним договором №500496081 від 25.06.2014 року. У п.2.8.1. даного договору передбачено щомісячну сплату комісійної винагороди банку за управління кредитом в розмірі 2,52% від суми кредиту.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, вищевказані обставини, які встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 464/4547/16-ц, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені дані обставини. Наявність вказаних обставин свідчить про те, що сума заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис, не є безспірною.
Отже, нотаріус в день вчинення виконавчого напису 18.02.2016 року керувався пунктом Переліку, який визнаний незаконним та нечинним, судом при розгляді даної справи достовірно встановлено, що заборгованість у такому розмірі, який зазначено у виконавчому написі, не є безспірною, відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 18ЦК України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012,та керуючись ст. ст.10, 76-81, ч.2 ст.247, 263, 265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі №2590 від 18 лютого 2016 року таким, що не підлягає виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м.Київ, вул.Десятинна, 4/6.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, місце проживання: м.Київ, пров.Музейний, 4, поверх 3.
Головуючий Б.Р. Мичка