Справа №:755/2309/18
"02" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року відносно ОСОБА_4 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше двох місяців - до 04 квітня 2019 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
У судовому засіданні прокурор зазначив про доцільність продовження ОСОБА_4 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, розгляд провадження не закінчено, може ухилятися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, раніше неодноразово був засуджений, що вказує на його схильність до скоєння нових та продовження кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про обрання чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються дані про особу ОСОБА_4 , офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, раніше судимий, що може свідчити про його наміри переховуватись від суду, схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень, обвинувачується у вчиненні умисного злочину з корисливим мотивом, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, докази, передбачені ст. 84 КПК України, з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, тому з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).
У даному кримінальному провадженні, строк тримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строк утримання під вартою відповідає критерію розумності.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 199, 331, 369 КПК України, суд, -
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України ОСОБА_4 , строком не більше двох місяців - до 31 травня 2019 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя