Справа №:755/3946/19
Провадження №: 1-в/755/209/19
"08" квітня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , інспектора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання старшого інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 про заміну ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , несплаченої суми штрафу за вироком суду покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт, або позбавлення волі,
встановив
Старший інспектор Дніпровського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області подав до суду дане подання про заміну засудженому несплаченої суми штрафу за вироком суду покаранням у виді громадських робіт виправних робіт, або позбавлення волі, у зв'язку із наявністю обставин регламентованих ч. 3 ст. 26 КВК України та ст. 53 КК України.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень на користь держави.
26.02.2019 вирок направлено на виконання заявнику.
У ході виконання вироку заявником було направлено повідомлення ОСОБА_6 про необхідність сплати штрафу.
Матеріали особової справи засудженого не місять запитів до отримувача коштів на рахунок якого власне мали надійти грошові кошти від засудженого за вироком суду, а також про отримання ОСОБА_6 повідомлення про необхідність сплати штрафу.
В судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні подання.
Інспектор подання підтримала та просила його задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_6 будучи повідомленим про день та час розгляду клопотання (подання), згідно вимог ст. 135 КПК України, не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак суд, враховуючи положення ст.ст. 7, 22, 26, ст. 539 КПК України, вважає за можливе провести судовий розгляд провадження у його відсутність та вивчивши наявні матеріали, приходить до наступного.
Згідно ст. 26 КВК України засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі призначення основного покарання у виді штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне покарання, у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Згідно ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
При цьому, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження.
Тобто, указуючи у зверненні про певного роду факти, заявник має довести, що вони дійсно мали місце.
З цього питання підлягає установленню те, чи дійсно особа була засуджена до покарання у виді штрафу та не сплатила його.
Разом з тим, за наслідками розгляду подання не можливо говорити «поза розумним сумнівом», що для прикладу, з часу звернення судом вироку до виконання до моменту розгляду цього подання засуджений не сплатив штраф.
Є реальними тільки припущення з даного питання.
Матеріали особової справи засудженого не місять запитів до отримувача коштів на рахунок якого власне мали надійти грошові кошти від засудженого за вироком суду.
В той же час подання не містить у собі жодних доказів про те, що інспектором здійснювалось повідомлення ОСОБА_6 про обов'язок останнього щодо сплати штрафу, яке було отримано останнім.
Крім того заявником не надано матеріали особової справи засудженого, а до звернення долучено не завірену належним чином копію вироку суду.
Тим самим, відсутня сукупність ознак чи неспростовних презумпцій пов'язаних між собою достатньо вагомими, чіткими і узгоджених ознаками стосовно факту дійсної несплати.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, та як не є установленими за наслідками його розгляду «поза розумним сумнівом» обставин регламентовані ч. 3 ст. 26 КВК України та ст. 53 КК України (факт не сплати штрафу).
На підставі викладеного та керуючись ст. 53 КК України, ст. 23 КВК України, ст.ст. 369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд,
постановив
У задоволенні подання старшого інспектора Дніпровського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 про заміну ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , несплаченої суми штрафу за вироком суду покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт, або позбавлення волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя