Справа № 755/4977/19
"06" квітня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову,
позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3, Державного реєстратора Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришина Василя Михайловича про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності та просить визнати договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладений 07 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та ОСОБА_3 недійсним, визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва Петришина Василя Михайловича про державну реєстрацію прав не нерухоме майно, індексний № 44303049 від 28 листопада 2018 року щодо проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.
До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Частиною 4 ст.334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Однак у поданих до суду матеріалах відсутні відомості про належність на час розгляду справи відповідачу ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Оскільки для забезпечення позову про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, належного відповідачу нерухомого майна необхідно з'ясовувати належність майна відповідачу та відповідність виду забезпечення позову обсягу позовних вимог, суд вважає неможливим задовольнити заяву про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259, 260, 293, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Н.Є.Арапіна