ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5407/19
провадження № 2/753/4970/19
"03" квітня 2019 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Сирбул О.Ф.,
за участю секретаря судових засідань Расулової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач у вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07.12.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі, визначеними Тарифами банку, що діють на дату нарахування. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим станом на 22.08.2018 року утворилась заборгованість у сумі 24 275,53 грн., а відтак позивач змушений звертатись до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати у справі.
Ухвалою судді від 20.09.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі з проведенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
За вказаною позовною заявою Дарницьким районним судом м.Києва 05.11.2018 року було постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Разом з тим, за заявою відповідача ОСОБА_3 про скасування заочного рішення, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 27.02.2019 року вказане заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду.
Після призначення справи до розгляду представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання з'явились, позовні вимоги визнали частково, а саме: не заперечували проти стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.12.2011 року у сумі 1 475,22 грн., яка складається з тіла кредиту, в іншій частині позовних вимог просили суд відмовити.
Заслухавши відповідача та його представника, дослідивши наявні письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.
Відповідно до укладеного договору № б/н від 07.12.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі, визначеними Тарифами банку, що діють на дату нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має своє відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором станом на 22 серпня 2018 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 24 275,53 грн., з яких: 1475,22 грн. - заборгованість за кредитом; 11 916,05 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9252,09 грн. - нарахована заборгованість з пені; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1132,17 грн. - штраф (процента складова).
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг разом з Тарифами, що розташовані на сайті www.privatbank.ua, складають Договір про надання банківських послуг.
Однак, надані до суду, як письмові докази: Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису відповідача ОСОБА_3, тому вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також не надано доказів, що саме ці Умови та Правила діяли на момент підписання відповідачем Анкети-заяви.
Те ж саме можна сказати і про Тарифи Банку, зокрема про долучений до матеріалів справиВитяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Крім того, у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який надано до суду, є примітка з позначкою * з 01.01.2013 року всі карти "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" переведені на тарифний план «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Таким чином, позивач перевів відповідача на новий тарифний план, без належного повідомлення останнього про такі зміни, змінив базову процентну ставку на місяць до 3,6% з початкових 2,5%.
Також, з наданого до суду розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.12.2011 року, доданого позивачем до матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово змінював проценту ставку відповідачу без належного повідомлення відповідача про вказані зміни.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З огляду на викладене, банківські Умови та Правила банківських послуг та Тарифи, що не доведені в установленому законодавством поряду позичальнику, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору у письмові формі, якщо такі Умови та Тарифи не містять підпису позичальника, зокрема відповідача ОСОБА_3
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав саме кредит на споживчі цілі, зокрема згідно наданої виписки банку вбачається придбання товарів/послуг Позичальником для задоволення власних побутових та життєвих потреб.
Згідно з п. 11 ч. 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 (які діяли на момент укладення кредитного договору) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснюєна користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16.11.2016 року у справі N 6-1746цс16 та в постанові № 6-2071 цс 16 від 06.09.2017 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання віяносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», від 22.09.2011 року № 3795-VІ,ч. 1- 4 ст. 1056-1 ЦК Українивикладена в наступній редакції: «Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною».
Виходячи з аналізу ст.ст. 5, 627, 629, 653 ЦК Українисуд дійшов до висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку".
Таким чином, враховуючи, що рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку прийняті після набрання чинності вказаним Законом, такі дії банку є неправомірними.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у рішенні від 26.09.2012 року у справі № 6-89цс12.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12.09.2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відносини між банком та клієнтом регулюються через смс-банкінг та інтернет-ресурс.
Однак, у постанові від 14.03.2018 року у справі № 515/1844/16-ц Верховний Суд встановив, що зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.
Відповідно до п.п. 1.1.3.2.3. п. 1.1.3.2. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, в тому числі у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо на протязі 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, по особистому рішенню банку та без попереднього повідомлення клієнта.
З аналізу викладеного вбачається, що позивач зобов'язаний був повідомити відповідача про відповідні зміни відсоткової ставки по кредиту, що позивачем здійснено не було, зворотнього позивачем суду доведено не було.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафів у відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, то суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині їх стягнення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.
Разом з тим, умовами договору передбачена сплата пені у разі прострочення виконання зобов'язання, чим в свою чергу і скористувалась сторона позивача, звернувшись до суду із вказаним позовом.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Також в своїй постанові від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17 Судова палата у цивільних та господарських справах Верховного Суду України зазначила, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, відтак їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, не відповідає положенням, передбаченим у статті 61 Конституції України. А відтак, вимоги позивачу щодо стягнення з відповідача судових штрафів не підлягають задоволенню судом.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги частково ґрунтуються на приписах закону, а обставини справи частково підтверджені певними належними та допустимими засобами доказування.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними у справі доказами, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та відповідно з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.12.2011 року у сумі 1472,22 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 107,07 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 610, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, та, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського,1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.12.2011 року у сумі 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) грн. 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського,1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 107 (сто сім) грн. 07 коп.
В задоволенні іншої частини вимог Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Дарницький районний суд міста Києва.
Суддя: