ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5672/17
провадження № 1-кп/753/623/17
"22" грудня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100020012593 від 06.11.2016 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України.
Головуючим у судовому засіданні поставлено на обговорення питання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки строк його дії спливає.
Прокурор, думку якого підтримали потерпілі, вважає необхідним продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити нові правопорушення. Крім того, просив врахувати тяжкість інкримінованих йому злочинів та особу обвинуваченого, який під час досудового розслідування перебував у розшуку.
Захисник ОСОБА_6 , думку якої підтримав обвинувачений, просила змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді від 09.02.2017 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався відповідно до ухвал Дарницького районного суду м. Києва в ході судового розгляду.
Розглядаючи тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання (W проти Швейцарії, Штегмюллер проти Австрії, Вемгофф проти Німеччини, Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови), суд вважає, що в даному випадкує обов'язкова умова - condition sine qua non правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочин.
Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання за які передбачено у виді позбавлення волі, в тому числі строком до 10 років.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів (Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови).
Так, обвинувачений ОСОБА_7 зареєстрований та проживає в Луганській області, згідно характеризуючих матеріалів раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, не працював та не навчався, неодружений, джерело його доходів невстановлені, на утриманні нікого немає, тобто достатні стримуючі фактори, які б свідчили про відсутність ризику переховування - відсутні.
Наведені обставини на думку суду свідчать про спокусу обвинуваченого уникнути судової процедури (справа Барфусс проти Чеської республіки) та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час судове провадження триває, і суд вважає, що можливість незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків продовжує існувати, що свідчить про можливість перешкодити виконанню завдань кримінального провадження.
Крім того, будь-яких гарантій явки до суду з боку обвинуваченого - немає.
При цьому відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам.
При цьому, приймаючи рішення про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом не береться до уваги позиція останнього, який свої вини не визнає, як така, що не має значення при вирішення вказаного питання, крім того, заперечення своєї винуватості є правом обвинуваченого як обраної позиції захисту та не може вважатись обставиною, яка негативно впливає на будь-які рішення, що може ухвалити суд.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , вчинені із застосуванням насильства, суд не визначає розмір застави.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 19 лютого 2018 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя: