Провадження № 11-сс/793/205/19 Справа № 700/322/19 Категорія: ст. 183, 193 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретаріОСОБА_5 ,
за участю прокурора захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 31 березня 2019 року, якою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, неодруженого, інваліда ІІ групи загального захворювання, перебуваючого на консультативному обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість, раніше не судимого ,-
застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 23 дні, тобто до 22.04.2019 включно, -
Начальник СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим з начальником Лисянського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно ОСОБА_8 ..
Як вбачається з вказаного клопотання, у провадженні СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12019250200000075 від 26.03.2019, внесеного до ЄРДР за ч.1 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.03.2019 близько 14 години ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території власного домоволодіння по АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння смерті наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 , у вигляді перелому під'язикової кістки та щитоподібного хряща, що супроводжувалось фізичним болем та в подальшому призвело до механічної асфіксії, а також наніс їй два удари невстановленим слідством колючо-ріжучим предметом в область шиї справа, від отриманих тілесних ушкоджень остання померла. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, намагаючись приховати вчинений злочин, підпалив тіло ОСОБА_11 , а в подальшому на візку вивіз тіло померлої до нежилого будинку по АДРЕСА_2 , де сховав його у жомовій ямі, прикидавши землею та листям. Згідно лікарського свідоцтва про смерть №62 від 30.03.2019 причиною смерті ОСОБА_11 є механічна асфіксія, травма шиї.
31.03.2019 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 31 березня 2019 року клопотання начальника СВ Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 задоволено частково, та застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 23 дні, тобто до 22.04.2019 включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що слідчим суддею не дотримано вимог міжнародного права, і не враховано те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, де доглядає за домашнім господарством, є інвалідом ІІ групи та психічно хворою людиною, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим відносно нього можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, може застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Обираючи ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого і прийшов до вірного висновку, що по даному кримінальному провадженню маються докази, що вказують на причетність до вчинення кримінального правопорушення саме цієї особи.
На думку колегії суддів, зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_8 кримінального правопорушення за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, та класифікуються як особливо тяжкий злочин, враховуючи дані про особу підозрюваного, який неодружений, не працює, намагався приховати сліди вчинення злочину та не визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, тому слідчий суддя вірно застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, що буде необхідним і достатнім для запобігання ризиків, зазначених у п.1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, може не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 , а тому апеляційні вимоги захисника ОСОБА_7 щодо застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не підлягають до задоволення.
Крім того, місцевим судом вірно враховано, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Оскільки ОСОБА_8 є інвалідом ІІ групи загального захворювання, і перебуває на консультативному обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість, тому місцевим судом обґрунтовано частково задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , та обрано останньому запобіжний захід у виді тримання строком на 23 дні, оскільки підозрюваний потребує проведення судово-психіатричної експертизи, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що підозрюваний ОСОБА_8 за станом здоров'я не може перебувати під вартою, а тому вказані доводи також є необґрунтованими.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Істотних порушень слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого щодо ОСОБА_8 - не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до ОСОБА_8 саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, та не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді і задоволення апеляційних вимог апелянта.
Керуючись ст. 183, 193, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Лисянського районного суду Черкаської області від 31 березня 2019 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 23 дні, тобто до 22.04.2019 включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :