01 квітня2019 року м. Київ
Справа 753/15555/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3061/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Дарницького районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Цимбал І.К. 22 жовтня 2018 року в місті Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» про захист прав споживача та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про визнання права на здійснення операції з валютними цінностями,
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на початку серпня 2018 року, ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» з проханням надати інформацію з приводу наявності у товариства ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями. Товариство надало позивачу відповідь про наявність відповідної ліцензії, яка була видана на підставі постанови Національного банку України, яка на даний час втратила чинність. Таким чином ОСОБА_2 вважає, що з боку товариства ведеться нечесна підприємницька практика, оскільки за відсутності відповідного права на здійснення операцій з валютними цінностями, товариство продовжує займатися відповідною діяльністю, надавати відповідні послуги та надавати інформацію про правомірність такої діяльності. Такі дії товариства ввели та вводять в оману не тільки ОСОБА_2, а також невизначене коло осіб, щодо наявності права у товариства на здійснення операцій з валютними цінностями. ОСОБА_2 вказує про те, що дії товариства, пов'язані з нечесною підприємницькою практикою завдали останньому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20000,00 грн.
ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» звернулось до суду з зустрічним позовом, про визнання права на здійснення операції, в обґрунтування якого зазначило, що незважаючи на втрату чинності локальним документом на підставі якого товариству була надана ліцензія на право проведення операцій з валютними цінностями, дія ліцензії не втратила чинність, а отже товариство має право на здійснення відповідних операцій. Вказана обставина була досліджена експертом з правових питань на вимогу товариства, у зв'язку з чим вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» про захист прав споживача - відмовлено.
Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про визнання права на здійснення операції з валютними цінностями - задоволено.
Визнано чинною ліцензію №3-Б на право здійснення операцій з валютними цінностями, виданої на підставі Правління Національного банку України від 08 липня 1993 року №50 «Про Українську міжбанківську біржу».
Визнано права Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з ліцензією №3-Б на права здійснення операцій з валютними цінностям, виданої на підставі постанови Правління Національного банку України від 08 липня 1993 року №50 «Про Українську міжбанківську валютну біржу»:
організація та проведення операцій з купівлі та продажу валютних цінностей (біржові торги, аукціони) у безготівковій формі згідно заявок членів Української міжбанківської валютної біржі, встановлення поточного ринкового курсу національної валюти України до іноземних валют, їх інформаційне забезпечення, розробка типових угод та контрактів для оформлення вищезазначених операцій, надання консультаційних інформаційних та інших видів послуг, необхідних засновникам та членам Української міжбанківської валютної біржі;
досягнення домовленості з іноземними банками про порядок ведення операцій з іноземних розрахунків, обмін телеграфними ключами та зразками підписів, відкриття кореспондентських рахунків типу «Лоро» та «Ностро»;
ведення кореспондентських рахунків банків - членів Української міжбанківської валютної біржі, зарахування та списання валютних коштів на рахунки за результатами торгів;
пасивні операції по створенню Страхового фонду Української міжбанківської валютної біржі в іноземній валюті, які здійснюються з членами Української міжбанківської валютної біржі та операції по розміщенню Страхового фонду з метою захисту від інфляції з перерахуванням отриманих процентів членам Української міжбанківської валютної біржі.
Рішення суду мотивовано відсутністю підстав вважати, що Українська міжбанківська валютна біржа допустила нечесну підприємницьку практику відносно ОСОБА_2 та відносно невизначеного кола споживачів. В судовому засіданні достовірно встановлено, що товариство не вводить споживачів в оману щодо наявності у нього права на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з ліцензією №3-Б на право здійснення операцій з валютними цінностями, що вказує на правомірність дій Української міжбанківської валютної біржі. За таких обставин, суд вважає, що вимоги первісного позову є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки обґрунтування позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Разом з тим, доводи зустрічного позову є законними, обґрунтованим і такими, що повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим суд задовольняє останній у повному обсязі.
Не погодився із вказаним судовим рішенням Національний банк України, представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник вказує на те, що відносини, пов'язані із наданням ліцензії ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», правом на здійснення відповідно до неї певних операцій, її чинність можуть виникати та існувати виключно між ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та Національним банком України. З огляду на зазначене, зустрічний позов ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» пред'явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Також представник НБУ вказує на те, що небанківська фінансова установа набуває право на здійснення операцій з валютними цінностями виключно на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним банком України у порядку та на підставі Положення № 297. Так, ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» після втрати чинності Постановою №50 та після набрання чинності Положенням №297 не отримувало генеральної ліцензії для здійснення валютних операцій у порядку, визначеному Положенням №297, а тому відсутні підстави для визнання за ним таких прав. На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» вказує на те, що доводи викладені в апеляційній скарзі представником НБУ не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону та є необґрунтованими. Вказує, що саме між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» виник спір щодо наявності права на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з вказаною ліцензією, що обумовлювало необхідність його захисту в судовому порядку шляхом пред'явлення зустрічного позову до ОСОБА_2 про визнання визначеного права ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа». Таким чином, з урахуванням відповідного спору, предмету та підстав первісного позову, ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» було обрано належний спосіб захисту шляхом звернення до суду із зустрічним позовом. На підставі викладеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник третьої особи Національного Банку України ЧорнаЮ.А. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених і ній, просила про задоволення заявлених ними вимог.
Представник відповідача ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» - адвокат Окунєв І.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Враховуючи думку учасників судового засідання та положення ст.ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за доцільне розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
В силу ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно з положеннями ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
В порядку ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Виходячи з положень п.4 ч.4 ст. 265 ЦПК України суд під час постановлення рішення в мотивувальній частині має вказати, зокрема, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Положення ст.ст. 2,10-12 ЦПК України визначають загальні принципи цивільного судочинства серед яких законодавцем визначені принципи верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.
Згідно зі ст. 114 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду (ч.1 ст. 115 ЦПК України).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 01 серпня 2018 року щодо наявності у відповідача ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями /а.с.6/.
Відповідач листом від 07 серпня 2018 року повідомив позивача про наявність у нього ліцензії № 3-Б виданої на підставі Постанови НБУ № 50 від 08 липня 1993 року та повідомлено про те, що її чинність станом на 08 серпня 2018 року не припинено. Копія ліцензії була долучена до відповіді на інформаційний запит /а.с.7-9/.
Як вбачається, Ліцензія № 3-Б, затверджена в.о. голови Правління Національного банку України В.С.Стельмах на підставі рішення Правління національного Банку України №50 від 08 липня 1993 року. Дана ліценція видана на право здійснення операцій з валютними цінностями Українській міжбанківській валютній біржі (м. Київ, вул. Шота Руставелі,39), і надає їй право самостійно здійснювати визначені в ній операції. Строк дії ліцензії не зазначений /а.с.8-9,24-25/.
Згідно висновку науково-правової експертизи ради науково - правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, виконаної на запит юридичної особи від 16 травня 2018 року №126/103-е щодо чинності ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями, втрата чинності постановою Правління Національного банку України від 08 липня 1993 року №50 «Про Українську міжбанківську валютну біржу», не є підставою для припинення чинності ліцензії №3-Б Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностям, виданої Українській міжбанківській валютній біржі.
Постановою Правління національного Банку України № 50 від 08 липня 1993 року було створено Українську міжбанківську валютну біржу як постійно діючий центр по проведенню на території України операцій з купівлі та продажу іноземної валюти уповноваженими комерційними банками, цінних паперів, домінованих у валюті,
покладено на Біржу підготовку пропозицій Правлінню Національного банку України про встановлення єдиного валютного курсу, діючого в Україні, та функції контролю, встановлені Національним банком України відповідно до правил валютного регулювання. Вказана Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку №325 від 06 серпня 2003 року.
Режим здійснення валютних операцій на території України був врегульований Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року. Даний Декрет втратив чинність 07 лютого 2019 року у зв'язку з набранням чинності закону України № 2473-VIII від 21 червня 2018 року «Про валюту та валютні операції», але був чинним на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції.
Згідно із ч.1 та ч. 6 ст. 5 цього Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
Статетю 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 22 серпня 2002 року, визначено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Виходячи з наведених норм законодавства, слід погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що відносини, пов'язані із наданням ліцензії ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», правом на здійснення відповідно до неї певних операцій, її чинність, можуть виникати та існувати виключноміж ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» та Національним банком України. При цьому, вказаним відносинам не притаманний приватноправовий характер, питання надання дозволів та ліцензій носить публічно-правовий характер. Слід також зазначити, що суд не вправі перебирати на себе повноваження інших органів, завданням суду є вирішення спору, захист порушених прав і інтересів осіб.
У вказаній справі, відповідачем за зустрічним позовом є фізична особа, яка не наділена повноваженнями щодо ліцензування, не може вона вважатися і особою, що порушила права позивача за зустрічним позовом. Крім того, з матеріалів справи не вбачається наявність договірних чи інших правовідносин між сторонами у справі. Натомість за визначенням наданим в Постанові № 50 Українська міжбанківська валютна біржа, мала забезпечувати організацію роботи по проведенню операцій уповноваженими банками з купівлі і продажу іноземної валюти. Матеріли справи не містять інших даних щодо встановленої мети, задач, функцій і повноважень ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», надання ним споживчих послуг фізичним особам.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач заявив про це на відповідній стадії судового розгляду. Проте, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам суд має встановити особу, яка порушила право, а також характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі, недоведеність обставин щодо порушення прав позивача відповідачем тягне за собою відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. При цьому слід зазначити, що процесуальний кодекс не містить особливостей щодо вирішення зустрічного позову, умовою прийняття зустрічного позову є взаємопов'язаність з первісними вимогами і доцільність їх спільного розгляду.
Апеляційний суд також звертає увагу на положення ст. ст. 114,115 ЦПК України згідно яких висновок експерта в галузі права не є доказом у справі і може бути поданий лише у певних випадках.
А отже посилання суду першої інстанції на висновок науково-правової експертизи ради науково - правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, виконаної на запит юридичної особи від 16 травня 2018 року №126/103-е не можна визнати обґрунтованим, висновок не може бути прийнятий до уваги суду, оскільки не відповідає вимогам процесуального закону. Питання застосування аналогії права чи закону не досліджувалось, і не є доречним у спірних правовідносинах.
А отже вирішуючи питання про чинність ліцензії та визнаючи за позивачем за зустрічним позовом права на здійснення валютних операцій, суд першої інстанції не визначився з характером правовідносин, особою яка порушила право, не в повному обсязі встановив обставини справи та перебрав на себе функції не притаманні суду.
Апеляційна скарга містить вимогу щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення лише вимог зустрічного позову, вона не містить доводів щодо вирішення вимог первісного позову, а отже питання оцінки рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог первісного позову виходить за межі доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
Враховуючи наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги поданої третьою особою за зустрічним позовом, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача (позивача за зустрічним позовом) на користь третьої особи підлягають судові витрати у розмірі 7400,40 грн сплачені при звернені з апеляційною скаргою /а.с.82/.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Національного банку України - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 рокув частині вирішення зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про визнання права на здійснення операції з валютними цінностями- скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про визнання права на здійснення операції з валютними цінностями - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська міжбанківська валютна біржа» (04070, м. Київ вул. Межигірська, 1; код ЄДРПОУ 22877057) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір в розмірі 7400, 40 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В.Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В.Поліщук
Повний текст постанови складений 09 квітня 2019 року.