Справа № 22-ц/824/4277/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.
760/468/18 Доповідач-ЧобітокА.О.
Іменем України
01 квітня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей, -
У січні 2018 року ОСОБА_3пред'явила позов до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських праввідносно доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що з відповідачем вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах.ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_4. Відразу після народження дитини, сімейні стосунки з відповідачем припинилися і вона разом з донькою переїхала проживати до своєї матері. Відповідач проживав окремо, матеріальної допомоги дитині не надавав, вихованням доньки не займався, не виявляв бажання бачитися з донькою та піклуватися про неї, незважаючи на те, що вона не чинила перешкод у спілкуванні доньки з відповідачем. 31.07.2014 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Вона разом зі своїм чоловіком виховують доньку, піклуються про неї, про її фізичний і духовний розвиток, забезпечують необхідним харчуванням, медичним доглядом, купують одяг та іграшки, забезпечують відпочинком. У зв'язку із тим, що відповідач усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків позивач просила позбавити його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4.
Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, звернувся з зустрічним позовом, у якому просив усунути перешкоди, які вчиняє ОСОБА_3 у спілкуванні з його дочкою ОСОБА_6 та встановити графік зустрічей з дитиною. Свої вимоги обґрунтовував тим, що у нього з ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_4. Він підтримував з ОСОБА_3 стосунки до квітня 2014 року та в цей період вони хоч і мали деякі розбіжності, але він займався вихованням доньки, надавав всю необхідну допомогу, у тому числі і матеріальну. У квітні 2014 року ОСОБА_3, разом із донькою, зайого згодою поїхала відпочивати до міста Одесина два тижніта не повернулась,повідомивши його, що не планує повертатись до м. Києва, після чого відключила мобільний телефон і перестала виходити на зв'язок. У кінці серпня 2014 року він мав змогу поспілкуватися з матір'ю ОСОБА_3, яка повідомила, що остання у липні 2014 року вийшла заміж, при цьому місце проживання її та його доньки вона не повідомила. Останній раз позивач бачив доньку 27.09.2014 року, коли йому стало відомо, що мати ОСОБА_3 разом з онукою перебувала в гостях хрещеної ОСОБА_3, ОСОБА_7 , у с. Дударівка Бориспільського району Київської області. З жовтня 2014 року він не мав жодної інформації щодо місця перебування дитини та ОСОБА_3. При цьому неодноразово приїжджав за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 та до пізньої ночі чергував біля будинку, з метою побачитися з донькою.02.09.2015 року на нього стався розбійний напад, унаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження. Указані обставини змусили його припинити пошуки доньки. Отримані ушкодження не давали йому змогу повноцінно працювати за спеціальністю та лише 01.06.2018 року вдалося працевлаштуватися на посаду системного адміністратора. Указує, що він не ухилявся від своїх батьківських обов'язків та зазначив, що бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою донькою, у зв'язку із чим просив зустрічний позов задовольнити, усунути перешкоди в спілкуванні його з дочкою та встановити графік зустрічей з дочкою:
- кожну другу в місяці п'ятницю, суботу та неділю - з 18.00 години п'ятниці до 15.00 години неділі за місцем проживання позивача за зустрічним позовом, за адресою АДРЕСА_2, без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів;
- кожну четверту в місяці п'ятницю , суботу та неділю - з 18.00 години п'ятниці до 19.00 години неділі за місцем проживання позивача за зустрічним позовом, за адресою АДРЕСА_2, без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів;
- кожен день народження ОСОБА_4 , а саме 6 травня кожного року до досягнення дитини повноліття, з 12:00 до 18:00 години;
- кожні дошкільні (канікули в дитячому садочку) та шкільні канікули в літній, осінній, зимній та весінній періоди не менше половини від кількості календарних днів канікул з можливістю виїзду для відпочинку та оздоровлення дитини на території України;
- кожен день народження ОСОБА_2, а саме 23 грудня кожного року до досягнення дитини повноліття, з 12:00 до 18:00 години;
- кожен новий рік з 17.00 годин и 31 грудня до 19.00 години 1 січня за місцем проживання позивача за зустрічним позовом, за адресою АДРЕСА_2, без обмеження місця прогулянок, з можливістю по поїздки до родичів;
- необмежене спілкування з донькою ОСОБА_4 особисто, засобами телефонного зв'язку, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;
- у день побачення з дочкою позивач за зустрічним позовом має право забирати доньку з дому/садочка/школи особисто.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року первісний позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в рішенні суд першої інстанції послався на відповідь КНП «ЦПМСД № 2» Святошинського району м. Києва за № 1310 від 16.07.2018 року, згідно з якою відповідач за первісним позовом жодного разу до лікарні за інформацією щодо доньки не звертався, проте в 2013 році останній звертався до лікарні з проханням про надання копії медичної картки малолітньої ОСОБА_4 для її передачі з метою обстеження дитини в лікарні за місцем проживання відповідача. Судом першої інстанції не було враховано відповідь Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради від 11.10.2018 року № 069-069/ОП/Я-93-253 за скаргою ОСОБА_2 на дії членів Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації. За наслідком розгляду скарги було встановлено, що Службою у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації не в повній мірі з'ясовані факти участі батька у вихованні малолітньої доньки. Під час розгляду справи були допитані свідки зі як зі сторони позивача так зі сторони відповідача. Покази свідка ОСОБА_5 є сумнівними, оскільки йому не було відомо той факт, що з початку року та до кінця квітня 2014 року малолітня ОСОБА_4 кожні вихідні перебувала за місцем проживання ОСОБА_2. Судом було проігноровані покази свідка ОСОБА_9 - матері відповідача за первісним позовом, яка підтвердила той факт, що з жовтня 2014 року ОСОБА_2 не мав жодної інформації щодо місця перебування дитини та позивача та постійно намагався зустрітися з донькою. Указує, що він сумлінно та з любов'ю виконував свої батьківські обов'язки по вихованню доньки для її гармонійного розвитку як особистості (постійно спілкувався з нею, забезпечував медичний догляд, надавав матеріальну допомогу, додатково забезпечував її харчуванням, одягом, іграшками, книжками, сприяв її духовному розвитку) до того часу, поки позивач не вийшла заміж та стала чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні з дитиною, змінила номер телефону та адресу проживання. Він неодноразово звертався до відділу освіти Дарницької РДА з метою дізнатися про місце навчання, приїздив на перший дзвоник до школи, на яку вказав відділ освіти, аби побачити свою доньку, звертався до служби у справах дітей з питанням про можливість правильного спілкування з дитиною через психолога, сприяв у якнайшвидшому вирішенні справи, зокрема, надав службі всі необхідні документи. Указані обставини, на його думку, свідчать про його поведінку, спрямовану на отримання можливості спілкування з донькою та приймати учать у її вихованні. Судова практика виходить з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька так і для дитини, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків. Відповідач вважає, що він заслуговує на шанс приймати участь у вихованні своєї дитини та своєю поведінкою доводить це.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що надані відповідачем квитанції не є належним доказом в підтвердження надання матеріальної допомоги доньці, оскільки в квитанціях не міститься жодної інформації, що саме відповідачем були здійснені дані перекази, у квитанціях не зазначено, що ці кошти призначені на утримання дитини. Також ці квитанції не свідчать про систему таких виплат і їх достатність для нормального фізичного і духовного розвитку дитини. Фотографії, надані відповідачем, лише підтверджують факт того, що перешкоди у спілкуванні з дитиною вона відповідачу не чинила, але дані фотографії не підтверджують того, що позивач надавав дитині допомогу, приймав участь у її житті. Відносно копії медичної картки наданої відповідачем як доказ участі у житті дитини пояснює , що малолітня ОСОБА_4 з народження до 05.10.2015 року находилася під наглядом КНП «ЦПМСД № 2» філія № 2 Святошинського району м. Києва, з 2015 року по 2018 рік наглядалась у КНП «ЦПМСД» та КНП «КДЦ» Дарницького району м. Київа, з 14.06.2018 року по цей час дитина спостерігається в КНП «ЦПМСД № 2» філія № 2 Святошинського району м. Києва, що підтверджується відповіддю даної установи за номером № 1310 від 16.07.2018 року, згідно з якою батько дитини, ОСОБА_2, за інформацією відносно своєї доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до медичного закладу не звертався. Цей факт свідчить про те, що відповідач не піклувався про дитину, не забезпечував необхідного медичного догляду, лікування дитини, його взагалі не цікавив фізичний стан дитини. 13.09.2018 року відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної ум. Києві державної адміністрації, під час розгляду питання про доцільністьпозбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4, органом опіки та піклування були вислухані її пояснення, пояснення ОСОБА_2 та його представника, вивчені матеріали справи. На засіданні відповідач особисто підтвердив інформацію стосовно того, що він упродовж чотирьох років не надав доньці матеріальної допомоги, не надавав продуктів харчування, не купував одягу та взуття, не піклувався про неї. За результатами розгляду було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_4. Також на звернення відповідача від 17.09.2018 року вх. № 101/Я-1430 зі скаргою щодо дій Комісії з питань захисту прав дитини, була надана відповідь першим заступником голови Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_10, згідно з якою відповіді рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, було винесено виключно в інтересах дитини. У 2017 році вона зверталася до ОСОБА_4 з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон на відпочинок, але останній такого дозволу не надав, хоча сам неодноразово відпочивав на курортах, за чотири роки ні разу не запропонував надати дитину для оздоровлення за кордоном, не виявив бажання спілкуватися з дитиною. Ні до цієї розмови, ні після неї відповідач не телефонував з приводу побачень з донькою, не пропонував допомогу, у вихованні, піклуванні, не ставив питання про її почуття, захоплення, потреби. Наданий до зустрічної позовної заяви графік побачень спростовує заяви відповідача про те, що він дійсно турбується про дитину. Так, відповідач просить встановити побачення кожну другу в місяці п'ятницю, суботу та неділю з 18 00 години п'ятниці до 15.00 години неділі за його місцем проживання. Однак зазначений графік свідчить про те, що відповідача не цікавить психологічний стан дитини, йому байдуже як буде почувати себе дитина, перебуваючи тривалий час у незнайомій обстановці, адже на даний час малолітній ОСОБА_4 6 років, упродовж 4 років вона не бачила, не спілкувалася з відповідачем, не відчувала його підтримки, прив'язаності до неї, він для неї стороння людина і це наслідки поведінки відповідача та його ставлення до своїх батьківських обов'язків. Весь цей час він мав можливість спілкуватися з донькою, проявляти турботу про неї, але потреби дитини його не цікавили.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-БК № 301756, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 12.05.2012 року.
Після народження доньки сторін, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 переїхала проживати до своєї матері. Батько дитини ОСОБА_2 проживав окремо.
З відповіді КНП «ЦПМСД №2» Святошинського району м. Києва №1310 від 16.07.2018 року вбачається, що малолітня ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилась під наглядом КНП «ЦПМСД №2» філія №2 Святошинського району м. Києва з народження до 05.10.2015 року.
З 2015 року по 2018 рік наглядалась КНП «ЦПМСД» та КНП «КДЦ» Дарницького району м. Києва.
З 14.06.2018 року по цей час дитина спостерігається в КНП «ЦПМСД №2» філія №2
Святошинського району.
Батько дитини ОСОБА_2 за інформацією відносно своєї доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до медичного закладу не звертався. Факт супроводу дитини до ЦПМСД закладом не контролюється. .
Згідно з характеристикою Дошкільного навчального закладу №126 від 18.01.2018 року за №10, малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.2015 року відвідує ДНЗ №126.
Мати дитини ОСОБА_3 відвідує всі, без виключень, батьківські збори, бере активну участь в житті групи. Протягом терміну перебування дитини в дошкільному закладі, мати ОСОБА_3 проявила себе організованою та відповідальною особистістю, вчасно приводила і забирала дитину. Вчасно сплачувала за харчування дитини.
Батько ОСОБА_2 протягом останніх трьох років жодного разу не приводив та не забирав дитину до дитячого закладу.
Згідно з відповіддю Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві від 12.01.2018 року за №6а/ 3/125/55-2018, згідно з базою даних ІІПС «АРМОР» гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, відносно перешкод йому у спілкуванні з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з травня 2012 року по теперішній час із заявами та повідомленнями до Солом'янського управління поліції ГУ у м. Києві не звертався.
Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №2070 від 30.07.2018 року, проведеною перевіркою звернень громадян до служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації за період з 01.01.2013 року по 30.07.2018 року встановлено, що гр. ОСОБА_2 не звертався до служби у справах дітей з питань щодо участі у вихованні своєї доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно з відповіддю Служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №40-1890 від 30.07.2018 року гр. ОСОБА_2, із заявами стосовно малолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, до служби у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації не звертався.
З висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 05.10.2018 року за №101- 9030/03 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції, взявши до уваги надані ОСОБА_3 докази, виходив з того, що ОСОБА_2 протягом останніх чотирьох років не піклується про свою доньку, не цікавиться її станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини що, негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Прийшовши до вказаного висновку, суд зазначив, що фотокартки, надані відповідачем на підтвердження зазначених ним обставин не свідчать про те, що останній приймав активну участь у житті дитини та надавав допомогу на її утримання, а висновок експерта №319 від 20.03.2017 року не є належним доказом того, що ві був позбавлений можливості спілкуватися та бачитись з малолітньою дитиною, оскільки доказів того, що відповідач до цього часу продовжує лікування у зв'язку із чим не міг до 01.06.2018 року повноцінно працювати та надати донці допомогу ним не надано.Твердження відповідача, що він в період з народження до квітня 2014 року постійно займався вихованням доньки, надавав всю необхідну допомогу в тому числі і матеріальну також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
При цьому судом першої інстанції взято до уваги висновок органу опіки щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, суд апеляційної інстанції уважає, що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідним установленим обставинам справи, з наступних підстав.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї .
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Зважаючи на наведений аналіз нормативно-правових актів з питання обов'язків батьків щодо дітей та критеріїв, які вказують про їх невиконання батьками, у справах про позбавлення батьківських прав слід установити поведінку батька, можливість розцінювати цю поведінку як ухилення від виховання дитини, а також те, з чим пов'язана така поведінка батька, якщо вона має місце.
Установлено, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах і ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька, ОСОБА_4.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 12.05.2012 року, батьком ОСОБА_4 є відповідач ( а.с.5).
Згідно із паспортних даних ОСОБА_3 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, що територіально віднесено до Святошинського району м. Києва, де і проживала разом з донькою після її народження ( а.с.4 ).
31.07.2014 року позивач у справі (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції здійснено відповідний актовий запис ( а.с. 7).
Наразі ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_5 та донькою сторін, ОСОБА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_1, що територіально віднесено до Дарницького району м. Києва.
Звернувшись з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4, ОСОБА_3 зазначала, що після народження дитини сімейні стосунки з відповідачем припинились, після пологового будинку вона переїхала до своєї матері, ОСОБА_2 проживав окремо матеріальної допомоги дитині не надавав, вихованням доньки не займався. Вона ніколи не чинила перешкод у спілкуванні доньки з батьком, але він не виявляв бажання бачитися з донькою та піклуватися про неї. Вона з чоловіком, ОСОБА_5, разом виховують доньку, піклуються про її фізичний духовний розвиток, забезпечують харчуванням, медичним доглядом, купують одяг та іграшки, забезпечують відпочинок.
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_3 надала вищевказані довідки з медичних установ, дошкільного навчального закладу, правоохоронного органу та служби у справах дітей, ряд сімейних фотокарток, на яких зображені ОСОБА_3, ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_4, датовані, починаючи з 30.07.2014 року по 21.06.2018 року ( а.с.96,99,100,151,152, 155-179 том 1).
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 та пред'явивши зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначав, що він підтримував з ОСОБА_3 стосунки до квітня 2014 року та в цей період вони хоч і мали деякі розбіжності, але він займався вихованням доньки, надавав всю необхідну допомогу, у тому числі і матеріальну. У квітні 2014 року ОСОБА_3, разом із донькою, за його згодою поїхала відпочивати до міста Одеси на два тижні та не повернулась, повідомивши його, що не планує повертатись до м. Києва, після чого відключила мобільний телефон і перестала виходити на зв'язок. У кінці серпня 2014 року він мав змогу поспілкуватися з матір'ю ОСОБА_3,яка повідомила, що остання у липні 2014 року вийшла заміж, при цьому місце проживання її та його доньки вона не повідомила.Останній раз позивач бачив доньку 27.09.2014 року, коли йому стало відомо, що мати ОСОБА_3 разом з онукою перебувала в гостях хрещеної ОСОБА_3,ОСОБА_7, у с. Дударівка Бориспільського району Київської області.З жовтня 2014 року він не мав жодної інформації щодо місця перебування дитини та ОСОБА_3.
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_2 надав ряд фотокарток, на яких зображені він та ОСОБА_3 у період її вагітності, він та малолітня ОСОБА_4 та на деяких картках ще і ОСОБА_3, за період з народження дитини, її хрестини у сімейному колі з бабусями, період росту дитини, на останніх фото дитині приблизно два роки ( а.с.39-66, 116-118 том 1); копію медичної книжки, заведеної Дитячою клінічною лікарнею № 3 Солом'янського району м. Києва на малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_2, у якій є записи датовані 2013 роком щодо відвідування дитини лікарем, копію направлення/ордеру від 16.11.2013 року на екстрену госпіталізацію ОСОБА_4, видана швидкою медичною допомогою за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.119-128 том 1); висновок експерта № 319/Е щодо проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_2, з якого вбачається, що 02.09.2015 року на нього стався розбійний напад, унаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження ( а.с. 67-70 том 1), копії квитанцій про направлення 01.12.2012 року на ім'я ОСОБА_3 грошових коштів, а також квитанцій від 13.06.2018 року, 17.07.2018 року, 01.08.2018 року, 17.08.2018 року, 18.09.2018 року про направлення на ім'я ОСОБА_3 грошових коштів (а.с. 63, 72, 129, 203, 204, 205 том 1); відповідь Служби у справах дітей КМДА від 11.10.2018 року за № 069-069/ОП/Я-93-253 на скаргу ОСОБА_2 на дії Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької РДА в м. Києві, відповідно до якої за результатами перевірки встановлено, що службою у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві не в повній мірі були з'ясовані факти участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 ( а.с.221 том 1); довідку № 09 від 13.06.2018 року про те, що він працює з 01.06.2018 року у ТОВ «ТЕХНОІМПЕРІЯ» на посаді системного адміністратора.
Оцінюючи надані документи у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що за вказаних вище обставин не можна вважати, що ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків відбулось за його винної поведінки через свідоме нехтування своїми обов'язками, і вважає, що суду першої інстанції не було надано позивачем достатніх доказів для задоволення вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2.
Так, надані ОСОБА_2 докази ( фотокартки, заведена медична книжка щодо обслуговування дитини за адресою проживання ОСОБА_2.) спростовують твердження ОСОБА_3 про те, що з дня народження дитини відповідач вихованням доньки не займався, не виявляв бажання бачитися з донькою та піклуватися про неї.
З указаних доказів убачається, що з дня народження доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 року і до укладення позивачем шлюбу з ОСОБА_5 у липні 2014 року, ОСОБА_2 виконував батьківський обов'язок щодо своєї дитини.
У подальшому, після укладення шлюбу, ОСОБА_3 змінила своє з дитиною місце проживання, про що свідчать надані нею докази щодо обслуговування дитини у медичному закладі КНП «ЦПМСД №2» філія №2 Святошинського району м. Києва з народження до 05.10.2015 року, а з 2015 року по 2018 рік у КНП «ЦПМСД» та КНП «КДЦ» Дарницького району м. Києва, тобто за місцем проживання у Дарницькому районі м. Києва, а також звернення до Служби у справах дітей Дарницької РДА в м.Києві ( а.с. 96 том 1).
ОСОБА_2 визнає, що з жовтня 2014 року він дійсно не бачився і не спілкувався з донькою, але пояснює це тим, що ОСОБА_3 змінила місце проживання, не відповідала на його дзвінки, а в 2015 році він отримав тяжкі тілесні ушкодження, що стало підставою для припинення пошуків дитини.
Доказів того, що позивач за первісним позовом повідомила ОСОБА_2 про зміну її сімейного стану та зміну місця проживання дитини, хоча це безумовно впливало на взаємовідносини ОСОБА_2 як батька з його дитиною, ОСОБА_3 не надала, хоча відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а тому в разі зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 зобов'язана була повідомити про це відповідача, зважаючи і на норми ч. 1 ст. 160 СК України, якою установлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що і діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Не повідомивши ОСОБА_2 про зміну проживання дитини після укладення шлюбу з ОСОБА_5, ОСОБА_3 фактично позбавила і доньку на реалізацію її права на спілкування та виховання рідним батьком.
Зважаючи на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку ОСОБА_2 було свідоме та виникло тільки з його винної поведінки.
Так, дійсно як убачається із матеріалів справи, то ні до правоохоронних органів, ні до служб у справі дітей ОСОБА_2 щодо розшуку дитини не звертався, проте за тих обставин, що змінивши місце проживання дитини ОСОБА_3 не повідомила про це ОСОБА_2, суд першої інстанції не був позбавлений права застосувати практику судових попереджень, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків ( п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Судом не встановлено злісного небажання ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню доньки. До відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України ).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Матеріали справи не містять достатніх відомостей для застосування такої виключної міри як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Окрім того, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення чи поновлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком органу опіки та піклування, так як поведінка відповідача і бажання повністю змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків свідчать про небайдужість останнього до долі своєї доньки і намагання якнайшвидше виправитися.
До того ж відповідно до відповіді Служби у справах дітей КМДА від 11.10.2018 року за № 069-069/ОП/Я-93-253 на скаргу ОСОБА_2 на дії Комісії з питань захисту прав дитини Дарницької РДА в м. Києві, встановлено, що службою у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві не в повній мірі були з'ясовані факти участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 ( а.с.221 том 1).
Як убачається із квитанцій від 22.12.2018 року, 18.01.2019 року, 21.02.2017 року, наданих відповідачем, то і після ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідач продовжує переказувати кошти на ім'я ОСОБА_3, хоча і після подачі позову про позбавлення батьківських прав, але звертався до ДНЗ № 126 у м. Києві стосовно надання інформації щодо доньки, а 01.09.2018 року до загальноосвітньої шкоди № 316 з питання наявності доньки в списках першокласників ( а.с.53,56, 57 том 2).
З урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. ст.. 3, 7 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Факт оскарження заявником заяви пані М. про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Зазначивши про емоційну прихильність дитини до матері та вітчима, якого дитина вважає своїм батьком, емоційний комфорт в її житті, суд першої інстанції уважав, що в даному випадку позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є захистом прав дитини.
Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Частиною 4 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані поважати дитину.
При цьому повага до дитини - це повага до її прав, визначених Конвенцією про права дитини та іншими законодавчими актами.
За обставин, установлених у даній справі, ураховуючи особу відповідача, який має роботу, бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, надає кошти на матеріальне утримання дитини, позбавлення ОСОБА_4 права знати свого батька суперечитиме інтересам дитини.
Так, відповідно до ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Проте, згідно із частиною 1 ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Отже, ОСОБА_5, як вітчим малолітньої ОСОБА_4, має право брати участь у її вихованні, проте реалізація вітчимом права на виховання падчерки не повинна шкодити інтересам дитини та не повинна перешкоджати участі у вихованні дитини тому з батьків, який проживає окремо від неї, оскільки батьки дали життя своїм дітям, а тому мають первинне і невід'ємне право виховувати їх.
Частиною 1 ст. 152 СК України визначено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
У висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_4 від 05.10.2018 року № 101-9030/03, служба у справах дітей Дарницької РДА в м. Києві зазначила, що враховуючи те, що органом опіки та піклування прийнято рішення про надання висновку до суду про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, то розгляд питання про встановлення графіку спілкування останнього з донькою є недоцільним.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність виключних підстав до позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, унаслідок чого він має право брати участь у вихованні дитини, то відповідно до ст. 159 СК України суд визначає і способи такої участі.
При визначенні способу участі ОСОБА_2 у вихованні своєї доньки ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції враховує вік дитини, стан її здоров'я, факт відсутності відповідача в житті доньки тривалий період, та вважає, що
налагодження між батьком та дитиною довірчих та теплих стосунків без психологічного травмування дитини, можливе лише в присутності матері, яка як вже зазначалось вище повинна з повагою відноситись до права дитини знати свого батька та до права батька приймати участь у вихованні своєї дитини.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції уважає, що встановлення графіка зустрічей ОСОБА_2 з дитиною кожну другу та четверту суботу місяця з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. в громадських місцях на всій території міста Києва в присутності матері ОСОБА_3, на даний час відповідатиме інтересам дитини та буде комфортним для встановлення між батьком та дитиною стосунків.
При цьому суд апеляційної інстанції роз'яснює сторонам, що батьки зобов'язані поважати дитину, а тому при встановленні та налагодженні між батьком та дитиною стосунків, повинні утриматись від дій, які можуть її травмувати, відноситись до своїх прав та обов'язків батьків розумно, виважено та з любов'ю до дитини. Роз'яснити батькам, що у разі потреби вони можуть скористатися сімейною медіацією для визначення способів гармонійного розвитку та емоційного комфорту доньки.
На підставі викладеного рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи, унаслідок чого воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 доОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку зустрічей - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити такий графік зустрічей ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_4: кожну другу та четверту суботу місяця з 13:00 год. до 17:00 год. в громадських місцях на всій території міста Києва в присутності матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук