Справа №760/16361/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/961/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, без місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу - 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів, -
Згідно вироку, ОСОБА_7 , будучи найманим працівником ТОВ «Технології природи», на посаді оператора-налівщіка цеху, 22.05.2018 приблизно о 06 год. 00 хв., бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна прибув до приміщення ТОВ «Технології природи», яке розташоване за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 37-Є. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , на посту вахтерів взяв ключ від офісного приміщення ТОВ «Технології природи» та пройшов до нього. Підійшовши до вхідних дверей офісного приміщення, за вказаною вище адресою, будучи впевненим у відсутності інших працівників, за допомогою ключа відчинив вхідні двері та проник до офісного приміщення ТОВ «Технології природи».
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення ОСОБА_7 , переконавшись в тому, що в приміщенні ТОВ «Технології природи» нікого немає та не завадить вчиненню кримінального правопорушення, з шафи таємно викрав гроші в сумі 6150 гривень, що належить ТОВ «Технології природи». В подальшому, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяв ТОВ «Технології природи», матеріального збитку на суму 6150 гривень.
Не погоджуючись із вироком, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 року з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку прокурора вирок є незаконним, та таким, що підлягає скасуванню на підставі ст. ст. 409, 411, 414 КПК України, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, а саме висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду фактичним обставинам кримінального провадження, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Сам ОСОБА_7 повідомив суду, що приблизно 6 години ранку прибув до цеху ТОВ «Технології природи», ввів код до сигналізації, проте незважаючи на не спрацювання паролю та не зняття сигналізації з режиму охорони продовжував свої дії. Таким чином, у судовому засіданні підтверджено, що ОСОБА_7 цілеспрямовано проник на підприємство, його умисел був заздалегідь спрямований на викрадення грошових коштів.
Зазначає, що судом не враховано, що покарання у вигляді штрафу за відсутності у обвинуваченого постійного місця роботи та легальних джерел для існування буде лише спонукати останнього до вчинення нових злочинів з метою легких грошей та жодним чином не буде достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів своєї апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведеніналежні і достатнімотиви та підставийого ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону розуміються такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У відповідності до положень п. 1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 КПК України.
Відповідно до положень ст.374 КПК України вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частини. У мотивувальній частині зазначаються у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 20 червня 2018 року обвинувальний акт, за фактом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100090005603 від 22.05.2018 було скеровано до Солом'янського районного суду м. Києва
За результатом розгляду Солом'янським районним судом м. Києва ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу - 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Суд першої інстанції з власної ініціативи перекваліфікував дії ОСОБА_7 із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України , вказавши, що в діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака крадіжки як вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом проникнення в приміщення, з чим погоджується і колегія суддів.
Проте, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв суперечливе рішення, оскільки в мотивувальній частині рішення зазначив про вчинення обвинуваченим таємного викрадення чужого майна, шляхом проникнення у інше приміщення, тоді, як після перекваліфікації дій ОСОБА_7 вказану кваліфікуючу ознаку крадіжки суд першої інстанції виключив, як зайве.
Більше того, як вбачається з тексту вироку, в мотивувальній частині суд вказав, що вина ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується належними та допустимими доказами, які отримані в порядку, встановленому кримінально-процесуальним кодексом України. Тоді, як в резолютивній частині визнає винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що суперечить одне одному.
Суд при винесенні вироку повинен в мотивувальній частині зазначати формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання. Якщо суд визнає частину обвинувачення необґрунтованою, то після опису, обґрунтування та юридичної оцінки дій, визнаних доведеними, слід спочатку коротко сформулювати недоведене обвинувачення, потім навести докази його необґрунтованості, спростувавши ті докази, які містилися в обвинувальному акті (з обов'язковим наведенням їх у вироку), і викласти рішення суду. При зміні обвинувачення у суді, суд повинен викласти на початку мотивувальної частини вироку формулювання зміненого обвинувачення.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму 1990р. N 5 ( v0005700-90 ) судам необхідно мати на увазі, що формулювання недоведеної частини пред'явленого підсудному обвинувачення з наведенням підстав, з яких воно визнане недоведеним, повинно бути викладено після доказів, якими обґрунтовано доведену частину обвинувачення.
Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить слушними доводи прокурора про те, що судове рішення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Вказані порушення є істотними і такими, що перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню з призначенням нового судового розгляду.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вищевикладені істотні порушення кримінального процесуального закону та повно і всебічно дослідити обставини справи.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 ,за ч.1 ст.185 КК України - скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Головуючий
Судді: