Справа № 2340/3307/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
08 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову № ЧК-537/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-388 від 17.07.2018 про накладення на неї штрафу в сумі 111690 грн. 00 коп.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до змісту якої просить суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю. Справу розглянути без участі представника Управління Держпраці у Черкаській області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про невідповідність висновків суду обставинам справи, а також вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт звертає увагу суду, що позивач була не лише повідомлена про проведення інспекційного відвідування, але й брала у ньому участь. Крім того, апелянт стверджує, що посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено службові посвідчення під час проведення перевірки.
Разом з цим, апелянт зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування було встановлено порушення законодавства про працю, у зв'язку з чим правомірно притягнуто позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу.
Звертав увагу суду, що акт інспекційного відвідування був підписаний позивачем без зауважень, що свідчить про визнання ФОП ОСОБА_3 виявлених перевіркою порушень.
На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства про працю позивачем, а також необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача, зазначених у Акті.
Безпідставним, на переконання відповідача, є і посилання суду попередньої інстанції в оскаржуваному рішенні на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/7773/18, оскільки апелянт вважає, що суд повинен виходити з конкретних обставин у справі та надавати їм відповідну правову оцінку.
За наведених обставин, апелянт вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача, у той час доводам та доказам відповідача судом першої інстанції не було надано будь-якої оцінки.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Учасники судового процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явились.
З огляду на зазначене та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України вирішив розгляд даної справи здійснити у порядку письмового провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 27.06.2018 № ЧК-537/375/АВ (а.с. 14-16).
Згідно з вказаним актом у ході проведеної перевірки перевіряючими було встановлено, що у порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_3 не оформляються трудові договори з усіма працівниками у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження.
Відповідно до наявної у Акті інформації, інспекторами праці було встановлено, що фізичною особою ОСОБА_4 укладено з ФОП ОСОБА_3 цивільно-правовий договір від 01.06.2018 № 1-18, відповідно до якого ОСОБА_4 має виконувати ряд перелічених у ньому послуг (а.с. 24).
За письмовими поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4 виконує роботу по прибиранню приміщення. А за письмовими поясненнями ОСОБА_4 вона працює мийником відер, оплата її праці провадиться щотижня за фактично виконану роботу.
У акті вказано, що враховуючи викладене вище ОСОБА_4 виконує роботу за межами цивільно-правового договору (а.с. 19-20).
Перевіркою було встановлено, що на момент інспекційного відвідування акти виконаних робіт відсутні. Станом на 27.06.2018 наказ про прийняття ОСОБА_4 підприємцем не видавався, повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу мийником посуду відсутнє.
27 червня 2018 року посадовою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень № ЧК-537/375/АВ/П, яким за результатами проведеного інспекційного відвідування, оформленими актом від 27.06.2018 № ЧК-537/375/АВ зобов'язано позивача усунути виявлені порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.17-18).
На виконання вимог вказаного припису 26.07.2018 позивачем подано до Управління Держпраці у Черкаській області лист, яким позивач повідомила, що не вчиняла правопорушень, зазначених у приписі. Також вказаним листом повідомлено відповідача, що строк дії цивільно-правового договору від 01.06.2018 № 1-18, укладеного між ФОП ОСОБА_3 з ОСОБА_4 закінчився, про що складено акт приймання-передачі виконаної роботи від 02.07.2018 (а.с. 22, 25, 26).
17 липня 2018 року посадовою особою відповідача розглянуто справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 27.06.2018 № ЧК-537/375/АВ щодо порушень позивачем законодавства про працю та прийнято постанову про накладення штрафу № ЧК-537/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-388 від 17.08.2018, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690 грн. 00 коп. (а.с. 23).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 21 та 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з особою не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є лише припущеннями контролюючого органу, а наведені відповідачем в акті інспекційного відвідування висновки є безпідставними та необґрунтованими. При цьому, будь-яких порушень з боку позивача норм чинного законодавства про працю під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено не було.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Спірні правовідносини, врегульовані зокрема Кодексом законів про працю України.
Положеннями статті 21 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, їм гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації. Отже, за трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Водночас, як правильно було вказано судом першої інстанції, чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт чи надання послуг, тому сторони договору (правочину) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи фізична особа ОСОБА_4 виконувала певний перелік робіт на замовлення позивача на підставі цивільно-правової угоди № 1-18 від 01 червня 2018 року.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилами частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 628 ЦК України, цивільно-правовий договір № 1-18 від 01.06.2018 містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін правочину і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо).
У даному випадку, цивільно-правовий договір, що був укладений між виконавцем та замовником, є угодою між сторонами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці.
Тобто, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату .
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Сторони є вільними при в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 виконує роботу за межами цивільно-правового договору, що стало підставою для висновку посадових осіб контролюючого органу про порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.
Натомість, відповідні доводи відповідача повністю спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.
Так, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/7773/18 від 05.09.2018, яка набрала законної сили 18.09.2018 було встановлено, що прибирання ОСОБА_4 свого робочого місця після виконаної роботи з розробки та посолу риби є невідємною частиною робочого процесу, а тому висновки перевіряючих про те, що вказана особа виконувала іншу, не передбачену цивільно-правовим договором роботу, є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що в даному випадку відповідно до приписів статті 78 КАС України вказані висновки Соснівського районного суду м. Черкаси суду, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій позивача щодо порушення ним вимог чинного законодавства про працю.
У зв'язку з цим, твердження апелянта, що суд повинен виходити з конкретних обставин у справі та надавати їм відповідну правову оцінку, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки факт встановлений судовим рішенням має безпосереднє відношення до даної адміністративної справи, а також щодо встановленого перевіркою порушення та оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами справи, доводами та доказами сторін.
Колегія суддів вважає також обґрунтованим зауваження суду першої інстанції, що з відео запису проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, оформленого актом від 27.06.2018 № ЧК-537/375/АВ, не вбачається, що перевіряючі встановили паспортні данні та особи, присутніх у приміщенні перед початком проведення інспектування. Зокрема, із відео запису не можливо встановити, що одна із присутніх жінок є саме ОСОБА_4
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 21 та 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з особою не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є лише припущеннями контролюючого органу.
Щодо доводів апелянта про недопущення посадовими особами відповідача порушень процедури проведення інспекційного відвідування позивача, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки у акті інспекційного відвідування від 17 червня 2018 року № ЧК-537/375/АВ позивачем було підтверджено дотримання інспекторами праці, що проводили перевірку, передбаченого законодавством порядку здійснення відповідного заходу контролю (розділ ІV Акта).
Водночас, відсутність у діях посадових осіб контролюючого органу порушення порядку здійснення державного нагляду не свідчить про правомірність оскаржуваного позивачем рішення про застосування до неї штрафної санкції, а також не спростовує встановленого судом факту дотримання позивачем вимог законодавства про працю у межах спірних правовідносин.
При цьому, з огляду на вказані обставини у сукупності та взаємозв'язку, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів позивача та не доведено правомірності прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем неправомірно прийнято постанову № ЧК-537/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-388 від 17.07.2018 про накладення на позивача штрафу в сумі 111690 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини або порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.243-245, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2019 року