Справа № 810/4260/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
08 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у порушенні процедури проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питання правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за березень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення з ПДВ у період з 18.05.2018 по 08.06.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) зареєстроване в якості юридичної особи 19.03.1999 за адресою: 08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Лісна, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 42-43).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №13831221 Серії НВ №052367 від 06.04.1999 позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість (т. 1, а.с. 39).
19.04.2018 ТОВ "Васт-Транс" подало до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2018 року з додатками, в якій зазначено сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 314 756,00 грн. (ряд. 20.2, 20.2.1), що підтверджується квитанцією №2 від 20.04.2018, реєстраційний номер 9072784299 (т.1, а.с. 99-105).
Водночас, у період з 18.05.2018 по 01.06.2018 головними державними ревізорами-інспекторами відділу податків і зборів з юридичних осіб Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області Турчиною Людмилою Ігорівною та ОСОБА_3 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Васт-Транс" з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2018 року, яка виникла за рахунок поточного від'ємного значення ПДВ, за результатами якої був складений акт від 15.06.2018 №337/10-36-54-01/30367782 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 17-32).
Перевірка проведена на підставі на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 17.05.2018 №1053 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Васт-Транс" та направлень на перевірку від 18.05.2018 №1505 та №1506 (т. 1, а.с. 11-13). Перевірка була продовжена на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 01.06.2018 №1172 "Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Васт-Транс" (т.1, а.с. 14).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Васт-Транс" п. 189.1 ст.189, п. 198.5 ст. 198, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 314 756,00 грн. та заниження суми податкових зобов'язань, яка сплачується до державного бюджету у розмірі 4506,00 грн.
Позивач, вважаючи, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а саме: не надано під час проведення перевірки службових посвідчень посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_3 та Турчиною Людмилою Ігорівною, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України; (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В свою чергу стаття 78 ПК України визначає обставини, за наявності яких здійснюється позапланова перевірка.
Так, у відповідності до вимог пункту 78.1.8 статті 78 ПК України, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є те, що платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Пунктом 78.5 статті 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
В свою чергу, пункт 81.1 статті 81 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Позивач зазначає, що на момент прибуття на підприємство позивача з метою проведення позапланової виїзної перевірки головні державні ревізори-інспектори відділу податків і зборів з юридичних осіб Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області Турчина Людмила Ігорівна та ОСОБА_3 надали не службові посвідчення, а довідки про те, що такі особи працюють в ГУ ДФС у Київській області від 20.02.2018 №32/І/10-360400, №33/Т/10-360400.
При цьому вказує, що нормами ПК України чітко визначено перелік документів, які має пред'явити працівник фіскального органу перед початком проведення перевірки: направлення на проведення перевірки, копію наказу на проведення перевірки та службові посвідчення. Надання інших документів - довідок, законом не передбачено.
Колегія суддів звертає увагу, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ на проведення перевірки реалізований як акт індивідуальної дії, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, в разі прийняття ними відповідних рішень.
Так, згідно із пунктом 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Податковий орган оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Вказане в сукупності свідчить про те, що висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.
Належним способом захисту порушених прав у даному випадку буде оскарження позивачем винесеного податкового повідомлення рішення за наслідками вказаної перевірки.
Беручи до уваги, що відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, колегія суддів дійшла висновку, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо проведення розглядуваної перевірки не порушують права позивача, адже позивач добровільно допустив перевіряючих до здійснення контрольного заходу, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку