Справа № 826/636/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Огурцов О.П.
03 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Мельничука В.П., Пилипенко О.Є.;
за участю секретаря: Горяінової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2017 року, ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати повідомлення відповідача-1 від 22.12.2016 № 01-14.1.1/7467 про нікчемність правочину, визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, та зобов'язати відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо неї як вкладника, який має право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідача-2 - прийняти та затвердити вказану додаткову інформацію.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» суми коштів у розмірі 53 200,00 грн., яка обліковувалась на особовому рахунку позивача № 26202354950001 за відсутності на те правових підстав.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів на рахунку № НОМЕР_2 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем 1 подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 15.06.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Євробанк» та ОСОБА_3 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» № ДВ-28684/UAH, відповідно до якого банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти у розмірі 195 000,00 гривень під 9% річних та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього. Для цілей вказаного договору позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_2.
15.06.2016 ОСОБА_3 внесено на рахунок № 26202354950001 суму коштів у розмірі 195 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 240285.
У подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 № 73-рш «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2016 № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 07.07.2016 № 1183 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 до 16.08.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523, «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно. Інформацію про дату початку виплат та банк-агент Фонду буде повідомлено додатково на офіційному сайті Фонду, на сайті ПАТ КБ «Євробанк» та відділеннях даного банку. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.
Відповідно до Витягу з акту перевірки від 12.12.2016 № 22 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ «Євробанк», призначеної наказом від 21.06.2016 №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», Комісія вирішила: 1) затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (операції, транзакції) із зняття готівки через касу Банку з рахунків клієнтів Банку - юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього Акту, в кількості 90 операцій на загальну суму 18 200 446, 19 грн., а також правочини (операції, транзакції) із внесенням через касу Банку фізичними особами, перелік яких наведено у Додатку № 1, коштів на загальну суму 15 807 137,19 грн. для поповнення власних рахунків, що є нікчемними згідно з п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перелік клієнтів - отримувачів коштів наведено в Додатку № 1 до цього Акту.
Як вбачається з Витягу з Додатку № 1 до акту № 22 від 12.12.2016, в переліку клієнтів-отримувачів коштів міститься інформація стосовно операції з призначенням: «надходження коштів на депозит №ДВ-28684/UAH від 15.06.2016» на суму 195 000,00 гривень, номер рахунку - НОМЕР_2, платник - ОСОБА_3.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононнця В.В. від 12.12.2016 № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахуй фізичними особами, перелік яких зазначено у Додатку № 1 та Додатку №2 до цього Наказу.
У Додатку №1 до наказу від 12.12.2016 № 237-ОД наявна інформація стосовно спірної транзакції.
Листом від 22.12.2016 № 01-14.1.1/7467 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононець В.В. повідомив позивача про нікчемність правочину (операції) згідно з пунктами 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за операцією з розміщення 15.06.2016 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) коштів в сумі 195 000,00 гривень на депозитному рахунку НОМЕР_2 з призначенням платежу «Надходження коштів на депозит № ДВ-28684/UAH від 15.06.2016».
Крім того, наголошено, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Враховуючи викладене, повідомлено також про те, що вказана в повідомленні сума грошових коштів не підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
ОСОБА_3, вважаючи, що його має бути включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Щодо підсудності даного адміністративного спору судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої цієї статті суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою цієї статті, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 813/921/16, від 23.05.2018 року у справі № 820/3770/16 та від 27.06.2018 у справі № 804/15260/15.
Щодо правового обґрунтування вимоги позивача щодо відшкодування коштів за вкладами, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України від 23.02.12 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Згідно з ч.2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині третій статті 36 Закону № 4452-VI.
Окрім зазначеного вище, колегія судді звертає увагу на те, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
У даному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин щодо внесення коштів на депозитний рахунок в сумі 195 000,00 грн., посилаючись при цьому на пункт 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до п. 9 ч.3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Втім, операція переказу коштів не є правочином між банком та позивачем згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, оскільки здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Відповідно до п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до т. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Згідно п. 1.7 статті 1 наведеного Закону документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі.
Матеріали справи містять відповідним чином оформлену квитанцію від 15.06.2016 № 240285, яка підтверджує факт перерахування коштів, що не заперечують та не спростовують відповідачі.
Отже, внесення на депозитний рахунок позивача грошових коштів через касу Банку відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з внесення коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.
Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Аналогічна правова позиція викладена у Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій позивача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про нього, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Тобто, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
Таким чином, незважаючи на відсутність обмежень та перешкод для виплати позивачу гарантованої суми вкладу, відповідач-1 не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання відповідача-1 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, колегія суддів зазначає наступне.
Так, дані вимоги є передчасними та спрямовані на майбутній захист прав та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, оскільки Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складається виключно на підставі інформації, наявної в переліку вкладників, який формується та передається Уповноваженою особою.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі не досліджено питанн щодо позовних вимоги позивача про визнання протиправними дій та скасування повідомлення №01-14.1.1/7467 від 22.12.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про визнання нікчемни договору банківського вкладу (депозиту) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) від 15.06.206 року №ДВ-28684, які не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року №819/353/16, щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, прийшла до висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича - задоволити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року - скасувати.
Винести нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування повідомлення №01-14.1.1/7467 від 22.12.2016 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) від 15.06.206 року №ДВ-28684 - закрити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Євробанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) як вкладника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк», якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом договором банківського вкладу №ДВ-28684 від 15.06.206 року, у розмірі 195 000, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 03 квітня 2019 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: В.П. Мельничук,
О.Є. Пилипенко