Суддя-доповідач: Епель О.В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
08 квітня 2019 року Справа № 823/1473/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року наведені апелянтом в його скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження було визнано неповажними, зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляції без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин його пропуску та сплати судового збору у відповідному розмірі за реквізитами, вказаними в ухвалі суду.
Колегія суддів встановила, що копію зазначеної ухвали апелянтом було отримано 18.03.2019 р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, яке надійшло до апеляційного суду 08.04.2019 р.
Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ПФУ у Черкаській області є 28.03.2019 р.
29.03.2019 р. на адресу апеляційного суду від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому він в обґрунтування причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою посилається на те, що він вже звертався з апеляцією на рішення суду першої інстанції у цій справі, яка була йому повернута судом, що в системі органів ПФУ відбулася реорганізація та оптимізація штатної чисельності, що призвело до навантаженості на працівників та стало причиною пропуску строків звернення до суду з даною апеляцією.
Перевіривши зазначене клопотання апелянта та дослідивши на виконання принципу змагальності сторін доводи іншої сторони - позивача у справі, викладені у вказаному клопотанні, колегія суддів вважає, що заява відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
У матеріалах справи міститься розписка, відповідно до якої копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції уповноваженим представником відповідача було отримано ще 08.05.2018 р. /Т.1 а.с.43/, але протягом майже десяти місяців ним не було вжито достатніх та необхідних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.
При цьому, пропуск строку апелянт обґрунтовує реорганізацією, оптимізацією штату і навантаженістю працівників.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, обставини, пов'язані з реорганізацією, оптимізацією штату і навантаженістю працівників, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Також колегія суддів зазначає, що й фінансові складнощі не можуть бути підставою для порушення принципу юридичної визначеності і пропуск строку на оскарження майже на 10 місяців, хоча у своєму клопотанні апелянт такі доводи не наводить.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.
При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, доводи апелянта про те, що він раніше звертався до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі та інші вищезазначені обставини є необґрунтованими та неповажними у розумінні КАС України, а тому в задоволенні клопотання апелянта слід відмовити.
Отже, станом на 08.04.2019 р. недоліки щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою апелянтом не усунуті і надане ним платіжне доручення від 26.03.2019 р. № 924 про сплату судового збору не надає підстав для поновлення йому пропущеного майже на 10 місяців строку на апеляційне оскарження.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач
Судді: