П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2378/18
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі Іщенко В.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 14.12.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до КП «БТІ» Одеської міськради та Юридичного департаменту Одеської міськради, в якому, з урахуванням численних уточнень, просила суд:
- постановити ухвалу, якою визнати дії КП «БТІ» ОМР, в особі директора КП Моргун В.М. протиправними, а саме: виправлення з типу об'єкта: «домоволодіння» на тип об'єкта: «житловий будинок» тільки в її оригіналі бланку Витягу: серія ССВ №435151, номер витягу: 12564798, реєстраційний номер: 16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: приватна, частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор: Баширова А.А., КП «Одеське міське БТІ та РОН» на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р., справа №2-6750/2006р, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.11.2006р., дата реєстрації: 20.11.2006р., номер запису 41447 в книзі: 281-158, та визнати таке виправлення нечинним;
- постановити ухвалу, якою визнати бездіяльність КП «БТІ» ОМР в особі директора КП Моргун В.М. протиправною та зобов'язати надати їй належним чином засвідчену копію Витягу: серія ССВ №435151, номер витягу: 12564798, реєстраційний номер: 16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: приватна, частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор: Баширова А.А., КП «Одеське міське БТІ та РОН» на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р., справа №2-6750/2006р., дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.11.2006р., дата реєстрації. 20.11.2006р., номер запису 41447 в книзі: 281-158, всього на 3-х аркушах, прошиту, пронумеровану, засвідчену підписом ОСОБА_6 та мокрою печаткою, які були видані 10.05.2017 року;
- постановити ухвалу, якою визнати бездіяльність Юридичного департаменту ОМР в особі директора департаменту Поповської І.П., щодо протиправного утримання оригіналу Витягу: серія ССВ №435151, номер витягу: 12564798, Реєстраційний номер: 16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: приватна, частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор: Баширова А.А., КП «Одеське міське БТІ та РОН», на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р., справа №2-6750/2006р., дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 20.11.2006р., дата реєстрації: 20.11.2006р., номер запису 41447 в книзі: 281-158, з виправленням на тип об'єкта: «житловий будинок», та як наслідком цього зобов'язати Юридичний департамент ОМР надати вищевказаний оригінал Витягу для дослідження судом та позивачем, з поверненням його Юридичному департаменту ОМР після дослідження;
- стягнути суму судових витрат позивачу з відповідачів сублімарно.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що після реконструкції належного їй об'єкта нерухомості, за нею на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. було визнано право приватної власності на це нерухоме майно (тип об'єкта: домоволодіння, частка 1/1), розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Як зазначає позивач, саме відносно цього об'єкта нерухомості нею і подано позов у даній справі.
Також, позивач у своєму позові вказала, що дане домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є частиною її нерухомості, що відноситься до 12/100 частин домоволодіння, придбаних нею за договором купівлі-продажу від 15.06.1989р. (реєстр. №3-С-1115), посвідченого 5-ю Одеською державною нотаріальною конторою та фактично не узгоджується із первісним документом про право власності.
Також позивачка зазначила, що у лютому 2016 року посадовою особою КП «БТІ» ОМР було протиправно зроблено виправлення з типу об'єкта «домоволодіння» на тип об'єкта «житловий будинок» лише в оригіналі бланку Витягу: серія ССВ №435151 номер витягу: 12564798, реєстраційний номер: 16797059, приватна, частка 1/1, адреса: АДРЕСА_1, що в подальшому призвело до порушення її прав.
Також позивач зазначила, що 10.03.2017р. вона звернулась до Управління державної реєстрації нерухомості в м. Одесі із заявою про реєстрацію її нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 у новому Реєстрі. Однак, державним реєстратором на її заяву було сформовано Витяг про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №34269765 від 15.03.2017р. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1196221151101), номер запису про право власності 19445518 на тип об'єкта «житловий будинок» замість вірного - «домоволодіння».
Відтак, як зазначає позивачка, на даний час вона не має витягу з Державного реєстру прав та їх обтяжень на вказаний об'єкт нерухомості, який би мав юридичну силу та отримувати останній в Юридичному департаменті не бажає, оскільки не згодна з реєстрацією типу об'єкта «житловий будинок».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 17.01.2019 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
В судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу, надала змістовні пояснення та категорично наполягала на її задоволенні.
Представники відповідачів, в свою чергу, в судових засіданнях суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнали та відповідно, наполягали на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом 1-ї інстанції встановлено наступні обставини справи.
22.09.2006р. заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі №2-6750/2006р., серед іншого, за ОСОБА_1 визнано право власності на «житловий будинок» АДРЕСА_1, що в цілому складається з: на 1-му поверсі - коридор пл. 4,4 кв.м, кухня пл.11,8 кв.м, санвузол пл.4,5 кв.м; на 2-му поверсі: жила пл.19,8 кв.м, веранда пл.6,1 кв.м, загальною площею 46,6 кв.м, житловою 19,8 кв.м. Зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_1
20.12.2006р. КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» сформовано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - серії ССВ №435151, номер витягу 12564798, реєстраційний номер 16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: «приватна», частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор КП «Одеське міське БТІ та РОН»: Баширова А.А., підстава виникнення права власності - рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р., справа №2-6750/2006р., дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 20.11.2006р., дата реєстрації - 20.11.2006р., номер запису 41447 в книзі: 281-158.
У лютому 2016 року в.о. директора КП «Одеське міське БТІ та РОН» ОСОБА_8, на усне прохання позивачки, у вказаному вище оригіналу Витягу (серії ССВ №435151) №12564798 від 20.12.2006р. було зроблено виправлення (шляхом закреслення від руки), а саме, замість зазначеного в цьому витязі типу об'єкта - «домоволодіння», вказано інший тип цього об'єкта - «житловий будинок».
10.05.2017р. (вих. №484299.36.17) КП «БТІ» ОМР за результатами розгляду заяви позивача від 03.05.2017р. останню повідомлено, зокрема, про те, що станом на 31.12.2012р. право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (справа №2-6750/2006), а оскільки в резолютивній частині цього рішення суду право власності за позивачем було визнано саме на «житловий будинок» АДРЕСА_1, тому у Витязі серії ССВ №435151 і було зроблено відповідне виправлення типу об'єкта - з «домоволодіння» на «житловий будинок».
10.03.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Юридичного департаменту ОМР із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації виникнення права приватної власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надавши квитанцію про сплату послуг, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12564798, виданий КП «ОМБТІ та РОН» 20.12.2006р., заочне і додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2006р. у справі №2-6750/2006 та технічний паспорт №2810158-41447.
В той же день, т.б. 10.03.2017р., державним реєстратором Юридичного департаменту ОМР Кравцан М.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №34269765 від 15.03.2017р. на об'єкт нерухомого майна: «житловий будинок», об'єкт житлової нерухомості загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1196221151101; форма власності «приватна»; розмір частки 1/1; запис про право власності №19445518, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Підставою ж виникнення права власності зазначено заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2006р. у справі №2-6750/2006.
19.10.2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області проведено перевірку, за результатами якої складено висновок №14-30 від 19.10.2018р., яким, в свою чергу, встановлено, що державний реєстратор Кравцан М.М. при розгляді заяви ОСОБА_1 №21316543 від 10.03.2018р. та державні реєстратори Юридичного департаменту ОМР, які приймали та реєстрували заяву, діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідачів, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності оскаржуваних дій відповідачів.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх лише частково обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як передбачено приписами ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, що стосується перших 2-х позовних вимог про постановлення «ухвал», якими позивачка просить визнати «дії» суб'єкта владних повноважень - КП «БТІ» Одеської міської ради в особі директора КП Моргун В.М., протиправними, а саме: «виправлення» з типу об'єкта: «домоволодіння» на тип об'єкта: «житловий будинок» тільки в її оригіналі бланку Витягу №12564798 серії ССВ №435151, реєстраційний №16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: «приватна», частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор: Баширова А.А., КП «Одеське міське БТІ та РОН» на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (справа №2-6750/2006р), дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 20.11.2006р., дата реєстрації - 20.11.2006р., номер запису 41447 в книзі: 281-158; визнати таке виправлення «нечинним», а також одночасно визнати «бездіяльність» КП «БТІ» ОМР в особі директора КП Моргун В.М. протиправною та зобов'язати надати їй належним чином засвідчену копію цього Витягу №12564798 (серії ССВ №435151, реєстраційний №16797059) з типом об'єкта: «домоволодіння», то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Як слідує зі змісту положень ч.ч.1,2,3 ст.241 КАС України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення «ухвал». Закінчується ж судовий розгляд в суді 1-ї інстанції ухваленням «рішення» суду.
Перегляд же судових рішень суду 1-ї інстанції в апеляційному та касаційному порядку, в свою чергу, як свідчить ч.4 ст.241 КАС України, закінчується прийняттям «постанови».
При цьому, також слід звернути увагу й на те, що аналогічні положення містяться і в ч.2 ст.321 КАС України.
Таким чином, враховуючи вказані вище норми процесуального закону, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про безпідставність усіх заявлених позивачем вимог щодо задоволення її позову шляхом постановлення «ухвал».
Стосовно ж цих позовних вимог по суті, судова колегія дійшла наступних висновків.
Так, матеріалами справи встановлено, що 15.06.1989р. позивачка ОСОБА_1, за договором купівлі-продажу реєстр. №3-С-1115, посвідченого 5-ю Одеською державною нотаріальною конторою, придбала у гр. ОСОБА_10 12/100 частин «домоволодіння» АДРЕСА_1 Даний договір купівлі-продажу був зареєстрований 07.07.1989р. в КП «ОМБТІ та РОН» за №4418 кн.18 доп. під реєстровим №1126 стор.120.
В подальшому, як вбачається зі змісту заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (по справі №2-6750/2006р.) та пояснень самої позивачки, останньою у 2003-2006р.р., з метою поліпшення своїх житлових умов, самочинно (т.б. без будь-яких дозвільних документів) було проведено реконструкцію цієї, належної їй на праві власності, частини «домоволодіння», після чого, вона звернулася до суду із цивільним позовом щодо документального оформлення свого права власності вже на самовільно реконструйований об'єкт нерухомості.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. по справі №2-6750/2006р. за ОСОБА_1 було визнано право власності на «житловий будинок» АДРЕСА_1, що в цілому складається з: на 1-му поверсі - коридор пл. 4,4 кв.м, кухня пл.11,8 кв.м, санвузол пл.4,5 кв.м; на 2-му поверсі: жила пл.19,8 кв.м, веранда пл.6,1 кв.м, загальною площею 46,6 кв.м, житловою 19,8 кв.м. Зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказаний «житловий будинок».
Окрім того, зі змісту вищезазначеного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. вбачається, що за ОСОБА_1 також було визнано право власності ще і на реконструйовані нею 12/100 частин «домоволодіння» АДРЕСА_1 що в цілому складаються: цокольний поверх: 3-6 санвузол - 10,9 кв.м, 3-8 веранда - 8,9 кв.м, 3-10 кухня - 10,4 кв.м, 3-9 житлова - 15,5 кв.м, житлова - 11,2 кв.м; 1-й поверх: житлова - 8,3 кв.м, санвузол -1,3 кв.м, житлова -17,3 кв.м, житлова -12,9 кв.м, веранда - 10,4 кв.м, коридор - 3,2 кв.м; загальної площі - 110,3 кв.м, житлової площі - 65,2 кв.м. Зобов'язано КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на вказані реконструйовані 12/100 частин цього «домоволодіння».
Також, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що вказане вище заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. по справі №2-6750/2006р. ні ким із сторін у будь-який спосіб не оскаржувалося та, як свідчить відповідна відмітка суду, останнє набрало законної сили 03.10.2006р.
Крім того, судовою колегією також встановлено, що по вказаній вище цивільній справі №2-6750/2006р. Малиновським районним судом м.Одеси 20.11.2006р., за заявою позивачки, було ухвалено ще й додаткове рішення, яким, в свою чергу, за ОСОБА_1 було додатково визнано право власності на житлову кімнату 6-1 - 11,8 кв.м, житлову 6-2 - 15,6 кв.м, кухню -7,3 кв.м, 6-3 коридор - 2,9 кв.м, 6-4 санвузол - 1,7 кв.м (загальна пл.39,3 кв.м, житлова - 27,4 кв.м) та гараж літ. «В-2» по АДРЕСА_1. Дане додаткове рішення суду від 20.11.2006р. також ні ким із сторін у будь-який спосіб не оскаржувалося та, як свідчить відповідна відмітка суду, набрало законної сили 01.11.2006р.
Далі, як видно з матеріалів справи та пояснень позивача, 20.12.2006р. реєстратором КП «Одеське міське БТІ та РОН» Башировою А.А., за заявою позивачки, було сформовано Витяг №12564798 (бланк серії ССВ №435151) про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане вище нерухоме майно - реєстраційний №16797059 (номер запису 41447 в книзі: 281-158), тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: «приватна», частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1. Підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на це «домоволодіння» у цьому Витязі №12564798 вказано - рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (справа №2-6750/2006р.).
Отже, враховуючи вказані вище обставини, судовою колегією беззаперечно встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з червня 1989 року по жовтень 2006р. була власником придбаних по договору купівлі-продажу від 15.06.1989р. - 12/100 частин «домоволодіння» АДРЕСА_1, а з 03.10.2006р. (т.б. з моменту набуття заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. по справі №2-6750/2006р. законної сили) фактично стала вже власником реконструйованих нею - «житлового будинку» №13/1 та 12/100 частин «домоволодіння» АДРЕСА_1. Проте, 20.12.2006р. реєстратором КП «Одеське міське БТІ та РОН» позивачці був виданий Витяг №12564798 (бланк серії ССВ №435151) про реєстрацію права власності на вказане вище нерухоме майно (т.б. житловий будинок №13/1), в якому вказано тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: «приватна», частка 1/1.
При цьому, одночасно, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на визначення понять цих 2-х термінів (т.б. типів об'єктів нерухомості) «домоволодіння» та «житловий будинок».
Так, в діючому Цивільному кодексі України такого поняття (терміну) як «домоволодіння» на даний час фактично не існує, а є визначення лише тільки таким поняттям, як «житло» та «житловий будинок». Згідно із ст.379 ЦК України, «житлом фізичної особи» - є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. «Житловим же будинком», в свою чергу, відповідно до ст.380 ЦК України, - є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Поняття ж «домоволодіння», в свою чергу, раніше було наведено в наказі Держкомстату «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах» від 08.12.2010р. №491, що діяв до 27.05.2016р., як «житловий будинок» з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.
В законодавстві ж України радянського періоду протягом тривалого часу також використовувався термін «домоволодіння». Так, відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 31.01.1966р., яка втратила чинність 13.12.1995р., під «домоволодінням» розумілося два і більше будинків із приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.
Далі, як встановлено з матеріалів справи та пояснень самої позивачки, у лютому 2016 року ОСОБА_1, нібито за рекомендацією керівництва Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (м.Одеса, вул.Старицького,10а), звернулася до в.о. директора КП «БТІ» ОМР ОСОБА_8 з усним проханням виправити у наявному у неї оригіналі Витягу №12564798 від 20.12.2006р. нібито допущену реєстратором КП «Одеське МБТІ та РОН» «помилку» у визначенні «типу» належного їй об'єкта нерухомості з «домоволодіння» на «житловий будинок».
Таким чином, по справі встановлено, що саме на усне прохання позивачки, в.о. директора КП «БТІ» ОМР ОСОБА_8. у вказаному вище оригіналі Витягу КП «Одеське міське БТІ та РОН» (серії ССВ №435151) №12564798 від 20.12.2006р. (т.б. через 9 років) і було зроблено «виправлення» (шляхом закреслення та надпису від руки), а саме, замість зазначеного в цьому Витязі «типу об'єкта» - «домоволодіння», вказано інший тип цього об'єкта - «житловий будинок». В Реєстрі ж прав власності на нерухоме майно таких «виправлень» (т.б. зміни типу об'єкта) ОСОБА_8 зроблено не було, оскільки остання не є реєстратором, а органи БТІ ще з 01.01.2013р. не мають до цього Реєстру доступу.
Разом з тим, як вбачається з адміністративного позову та пояснень позивачки в судових засіданнях, останній в подальшому стало відомо, що вказане вище «виправлення типу об'єкта» з «домоволодіння» на «житловий будинок» насправді виявилось «помилковим» і незаконним та здійсненим з грубим порушенням чинного законодавства, що на даний час суттєво порушує та обмежує її права, в т.ч. і право власності, яке, в свою чергу, згідно із ст.41 Конституції України, є непорушним.
Відповідно до змісту вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно визначено «Порядком ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно» (затв. наказом Міністра юстиції України №2480/5 від 12.10.2010р., зареєстр. в МЮУ 14.10.2010р. за №925/18220) та ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, з п.п.2.1,3.1 вказаного Порядку слідує, що перед редагуванням запису або скасуванням запису у Реєстрі прав спочатку необхідно здійснити пошук інформації в цьому Реєстрі. Внесення ж будь-яких записів (або змін чи виправлення помилок) до Реєстру прав проводиться виключно реєстратором БТІ після пошуку інформації в Реєстрі.
А як вбачається зі змісту положень п.3.3 цього ж Порядку, якщо під час внесення до Реєстру прав записів реєстратором БТІ було допущено «помилку», то останній зобов'язаний негайно відредагувати такий запис або скасувати помилково зроблений запис розділу Реєстру прав. При виявленні ж «помилки» у записах розділу Реєстру прав після внесення записі до Реєстру прав та видачі витягу про державну реєстрацію прав, реєстратор БТІ зобов'язаний негайно повідомити власника про допущення такої помилки у записах розділу Реєстру. Таке повідомлення надсилається на адресу власника і має містити суть виявленої помилки та рекомендацію звернутися до реєстратора БТІ із заявою про виправлення помилки. Далі, саме на підставі такої письмової заяви власника про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав реєстратор БТІ редагує запис або скасовує помилково зроблений запис та вилучає у заявника витяг, що містить помилку. При чому, виправлення помилок проводиться «безоплатно». Після ж виправлення «помилки» у записах розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає заявнику (власнику) новий Витяг про державну реєстрацію прав.
Аналогічні положення з цього приводу містяться і в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, враховуючи вказані вище норми діючого на момент спірних правовідносин законодавства, судова колегія приходить до висновку про те, спірне «виправлення» (шляхом закреслення та надпису від руки) в оригіналі Витягу КП «Одеське міське БТІ та РОН» (серії ССВ №435151) №12564798 від 20.12.2006р. (який, в свою чергу, видається виключно на підставі записів в Реєстрі прав) «типу об'єкта» - «домоволодіння» на «житловий будинок» було зроблено в.о. директора КП «БТІ» ОМР ОСОБА_8 (т.б. посадовою особою відповідача-1, яка, в свою чергу, не є реєстратором) неправомірно, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, т.б. з грубим порушенням законодавства.
При чому, слід звернути увагу й на те, що представник відповідача-1 в судовому засіданні теж, в свою чергу, фактично визнала факт того, що дане виправлення у цьому оригіналі Витягу №12564798 від 20.12.2006р. дійсно було зроблено керівником БТІ не у передбачений законодавством спосіб.
Отже, за таких обставин, апеляційний суд, з урахуванням приписів «Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно» (затв. наказом Міністра юстиції України №2480/5 від 12.10.2010р., зареєстр. в МЮУ 14.10.2010р. за №925/18220), ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також положень ч.2 ст.9 КАС України, діючи з метою найбільш ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати вищезазначені дії КП «БТІ» Одеської міської ради, пов'язані із внесенням в оригінал Витягу КП «Одеське міське БТІ та РОН» серії ССВ №435151, номер витягу: 12564798 від 20.11.2006р., реєстраційний номер: 16797059, виправлення «типу об'єкта» нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з «домоволодіння» на «житловий будинок» - протиправними та, в свою чергу, одночасно, зобов'язати Відповідача-1 (т.б. КП «БТІ» ОМР) безоплатно видати ОСОБА_1 новий (без будь-яких виправлень) Витяг про державну реєстрацію прав (оскільки видати старий Витяг, т.б. з тим самим номером, реєстрацією та серією на даний час технічно не можливо) на належне їй на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (по справі №2-6750/2006р.) нерухоме майно.
Що ж стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Юридичного департаменту ОМР, в особі директора департаменту Поповської І.П., щодо протиправного утримання оригіналу Витягу №12564798 (серії ССВ №435151), реєстраційний №16797059, тип об'єкта: «домоволодіння», форма власності: «приватна», частка 1/1, адреса об'єкта: АДРЕСА_1, реєстратор: Баширова А.А., КП «Одеське міське БТІ та РОН», на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 22.09.2006р. (справа №2-6750/2006р.), номер запису 41447 в книзі: 281-158, з виправленням на тип об'єкта - «житловий будинок», та зобов'язання Юридичного департаменту ОМР надати вищевказаний оригінал Витягу для дослідження судом та позивачем, з поверненням його Юридичному департаменту після дослідження, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає їх необґрунтованими і з цього приводу, в свою чергу, зазначає наступне.
Так, усі відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Згідно із п.1 ч.1 ст.2 цього Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається зі змісту п.3 ч.1 ст.2 даного Закону №1952-IV, заявник - це власник, інший правонабувач, сторона правочину, у якого виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, позивачем особисто було подано до Юридичного департаменту Одеської міської ради заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації виникнення права приватної власності саме на «житловий будинок», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до якої, в свою чергу, також були додані відповідні документи (т.1 а.с.84-86).
Як вбачається зі змісту «Картки прийому» заяви позивача №82126672 (т.1 а.с.84) та фактично визнається всіма учасниками справи, разом із заявою про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 було подано наступні документи: квитанцію про сплату послуг, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12564798, виданий КП «Одеське міське БТІ та РОН», заочне і додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2006р. (у справі №2-6750/2006) та технічний паспорт №281-158-41447, виданий КП «БТІ» Одеської міської ради.
Як слідує з положень ч.1 ст.18 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
А згідно із ч.1 ст.21 цього ж Закону №1952-IV, рішення державного реєстратора та витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав надаються в електронній та (за бажанням заявника) в паперовій формі.
Якщо витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав за бажанням заявника надається останньому у паперовій формі, то такий витяг надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.
Форма та зміст витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав визначаються Кабінетом Міністрів України в «Порядку ведення Державного реєстру прав».
При чому, також слід зазначити, що рішення державного реєстратора та витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав, отримані в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, мають однакову юридичну силу та використовуються відповідно до законодавства (ч.2 ст.21 ЗУ №1952-IV).
Далі, як встановлено судами обох інстанцій, 10.03.2017р. державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міськради Кравцан М.М., за вказаною вище заявою позивача, було прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №34269765 від 15.03.2017р. на об'єкт нерухомого майна: «житловий будинок», об'єкт житлової нерухомості загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 19,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1196221151101; форма власності «приватна», розмір частки 1/1; запис про право власності №19445518, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.83).
Як визначено приписами ч.2 ст.12 Закону №1952-IV, усі записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі ж їх невідповідності, пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені ці реєстраційні дії.
А відповідно до ч.5 цієї ж статті 12, відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з 3-ю особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому пп."в" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права 3-х осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Як видно зі змісту вимог ч.5 ст.21 Закону №1952-IV, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому ст.37 цього Закону).
Так, з матеріалів справи та адміністративного позову вбачається, що позивач, в даному випадку, фактично не оскаржує у даній справі ані рішення державного реєстратора Кравцан М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний №34269765 від 15.03.2017р., ані її дії щодо реєстрації вказаного об'єкта із зазначенням типу майна «житловий будинок».
При цьому, одночасно слід зазначити, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області в жовтні 2017р. було проведено перевірку, за результатами якої складено висновок №14-30 від 19.10.2017р., яким, в свою чергу, встановлено, що державний реєстратор Кравцан М.М. при розгляді заяви ОСОБА_1 №21316543 від 10.03.2017р. та державні реєстратори Юридичного департаменту ОМР, які приймали та реєстрували заяву, діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.
Крім того, як вбачається з відкритих даних ЄДРСР, ОСОБА_1 ще у 2018 році вже оскаржувала до суду вказані вище дії та рішення в т.ч. державного реєстрова Кравцан М.М., однак, як свідчить постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.10.2018р. по справі №826/4909/18 (яка залишена без змін постановою 6 ААС від 31.01.2019р.), у задоволенні цього позову їй було відмовлено.
Доводи ж позивача про допущення Юридичним департаментом Одеської міськради протиправної бездіяльності, пов'язаної із нібито незаконним утриманням оригіналу витягу БТІ №12564798 серії ССВ №435151, не знайшли свого підтвердження ні під час судового розгляду в суді 1-ї інстанції, ні в судовому засіданні апеляційного суду, оскільки як встановлено судами обох інстанцій з пояснень представника відповідача-2 та самої позивачки, остання ні усно, ні письмово до цього часу не зверталася з даного приводу до Юридичного департаменту та взагалі власне сама відмовилась від отримання вказаного витягу з Державного реєстру прав про проведену реєстрацію, а також від отримання оригіналів документів (в т.ч. і оригіналу витягу БТІ №12564798 серії ССВ №435151, реєстраційний №16797059), що подавались нею для її проведення, в зв'язку із незгодою з правомірністю проведення такої.
При цьому, суд ще раз звертає увагу на те, що позивачем так і не було надано до суду жодних доказів її звернення до реєстраційного органу із заявою про повернення документів та доказів того, що відповідачем-2, в свою чергу, чинились будь-які перешкоди позивачу, які унеможливлювали забрати у реєстратора будь-які документи.
До того ж, судова колегія з цього приводу також вважає за необхідне одночасно зазначити й про те, що спірний оригінал витягу КП «Одеське МБТІ та РОН» №12564798 серії ССВ №435151, реєстраційний №16797059, який нібито протиправно утримувався Юридичним департаментом Одеської МР, ухвалою 5 ААС від 26.03.2019р. був витребуваний судом та оглянутий і досліджений в судовому засіданні усіма учасниками процесу, в тому числі і колегією суддів та позивачкою, після чого був повернутий до Юридичного департаменту (т.б. саме як просила у своєму позові позивачка), що в свою чергу, фактично свідчить про часткове задоволення заявлених позовних вимог прямо в ході судового розгляду справи, оскільки б після закінчення розгляду даної справи та ймовірного прийняття постанови про їх задоволення, таке рішення суду в цій частині не могло б бути взагалі реально виконаним саме у такий спосіб як вимагає позивачка у своєму адміністративному позові.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, передчасними та взагалі безпідставними, в зв'язку з чим, не підлягають задоволенню.
Крім того, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, деякі висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв'язку із чим, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
При цьому, слід звернути увагу і на зміст приписів ч.2 ст.9 КАС України, які, в свою чергу, дозволяють суду, у разі необхідності, з метою найбільш ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів публічно-правових відносин від порушень боку суб'єктів владних повноважень, вийти за межі заявлених позовних вимог.
Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи з метою найбільш ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.2 ст.9 та п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про часткове задоволення позовних вимог.
Окрім того, одночасно при прийнятті остаточного рішення по даній справі, судова колегія також вважає за необхідне ще вирішити питання і щодо розподілу судових витрат.
Так, у відповідності до змісту вимог абз.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами ж ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки апеляційним судом фактично задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково, то, відповідно, і судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідачів на її користь.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подані даного адміністративного позову фактично заявлено 3 п/вимоги немайнового характеру (2 вимоги до КП «БТІ» ОМР та 1 вимога до Юридичного департаменту ОМР), за які останньою було сплачено 2114,4 грн. (т.б. по 704,8 грн. за кожну вимогу, що підтверджується квитанціями від 05.03.2018р. №ПН2610, від 16.03.2018р. №ПН5853 та №ПН800, т.1 а.с.4,5,6 ).
Крім того, ОСОБА_1 при подані апеляційної скарги на рішення суду 1-ї інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 3171,6 грн., т.б., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» - 150% від суми, що підлягала сплаті за подання адміністративного позову (квитанції від 10.01.2019р. №ПН2698 (1921 грн.) та від 05.02.2019р. №ПН1448 (1250,6 грн.), т.5 а.с.138, 205).
Разом з тим, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі, а судом апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовано це рішення суду 1-ї інстанції та задоволено позов в частині заявлених п/вимог лише до КП «БТІ» ОМР, то, відповідно, стягненню на користь позивачки підлягає сплачений нею судовий збір саме в цій частині задоволених вимог, т.б. в сумі 3524 грн. (1409,6 грн. - за подання позову та 2114,4 грн. - за подання апеляційної скарги).
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та приписи ст.ст.132,139 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача-1 - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» ОМР, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивачки фактично сплачений нею судовий збір у загальному розмірі 3524 грн.
Керуючись ст.ст.139,308,310,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, пов'язані із внесенням у витяг Комунального підприємства «Одеське міське БТІ та РОН» серії ССВ №435151, номер витягу: 12564798 від 20.11.2006р., реєстраційний номер: 16797059, виправлення типу об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з «домоволодіння» на «житловий будинок» - протиправними.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради безоплатно видати ОСОБА_1 новий (без будь-яких виправлень) витяг про державну реєстрацію прав на належне їй на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2006 року (по справі №2-6750/2006р.) нерухоме майно.
Стягнути з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (ЄДРПОУ 03350290) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 3524 грн.
В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук