Справа № 620/244/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач Шурко О.І
02 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини , Командування Повітряних сил Збройних сил України, Генерального штабу Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини, Командування Повітряних сил Збройних сил України, Генерального штабу Збройних сил України в якому просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати звільнити його з військової служби у запас за пунктом «а» частини 6 статті 26, з урахуванням пункту «ї», частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням контракту).
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року даний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи без розгляду даний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява подана позивачем поза межами строку, встановленого для звернення до адміністративного суду, а підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою для звернення до суду ОСОБА_1 слугувала бездіяльність відповідачів, яка полягала в не доведенні до його відома Директиви Міністерства Оборони України та Генерального штабу Збройних Сул України № Д-2 від 15.02.2017, а також не розгляд його рапорту про звільнення від 14.12.2017 року.
Пунктом 29 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.04.2018 року № 189 (по особовому складу), відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї самої статті, підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника арсеналу - головного інженера військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби у запас за пунктом «є» (у зв'язку з обвинувальним вироком суду).
У зв'язку зі звільненням з військової служби, підполковник ОСОБА_1 здав справи та посаду і наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.05.2018 року № 98 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 04.05.2018 року.
01.09.2018 року ОСОБА_1 подав інформаційний запит до командира військової частини НОМЕР_2 про надання йому інформації щодо матеріалів до його звільнення з військової служби (копію супровідного листа Кадрового центру Збройних сил України та копію його рапорту), на який була надана відповідь 14.09.2018 року за вих. № 350/104/2376.
Вказана відповідь позивачем отримана 25.09.2018 року, що не заперечується позивачем та зазначається останнім в позовній заяві.
За таких обставин, позивач був проінформований про залишення його рапорту від 14.12.2017 року та документів про звільнення з військової служби, у зв'язку з закінченням строку контракту, без реалізації у вересні 2018 року.
Тобто, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що на час звільнення з військової служби та виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній не міг не знати про залишення без реалізації його рапорту від 14.12.2017 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів, які передбачені нормами адміністративного судочинства, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах.
Згідно ч.1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 5 ст. 122 КАС України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В даному випадку строк є спеціальним, а відтак він складає один місяць для звернення до адміністративного суду.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.