Іменем України
09 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1052/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії з 01 вересня 2018 року;
- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату позивачу призначеної пенсії за період з 01 вересня 2018 року, з виплатою всієї виниклою заборгованістю;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії позивачу за період з 01 вересня 2018 року по день ухвалення рішення по справі відповідно до ч.2 статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 вересня 2018 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення по цій справі протягом місяця з часу закінчення строку на апеляційне оскарження, а у випадку апеляційного оскарження та залишення в силі рішення суду першої інстанції, протягом місяця з часу проголошення судового рішення апеляційним судом.
- негайно звернути до виконання в межах всієї суми стягнення пенсії за весь період заборгованості, тобто за період з 01.09.2018 року по день проголошення рішення по справі після проголошення рішення по справі (а.с.3-13).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Позивач у 2011 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_3 від 13.08.2011 року. До липня 2014 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Красний Луч Луганської області. У зв'язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок цього позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушений був звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України. З січня 2015 року позивача було прийнято та поставлено на облік до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи. Саме з цього часу та до березня 2016 року Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нараховувало пенсійне забезпечення позивачу та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, що відкритий на його ім'я. З березня 2016 року виплати припинилися. З листопада 2017 року позивача було прийнято та поставлено на облік до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи. З серпня 2018 року була виплачена лише поточна пенсія за серпень 2018 року. В вересні 2018 року виплати пенсії припинилися. По телефону гарячої лінії позивач звернувся до відповідача з питанням виплати пенсії. Працівники відповідача повідомили, що виплата пенсія призупинення на підставі системи «Аркан». Позивач зазначає, що відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 05.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 19159/2019 надав відзив на позовну заяву від 02.04.2019 №2064/08-м-74 (а.с.33-40), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що в період з 27.01.2015 по 28.11.2017 позивач перебував на обліку та отримував пенсію за віком в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З липня 2018 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком в Марківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. В управлінні позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 поставлений на облік в якості внутрішньо переміщеної особи з липня 2018 року та отримує пенсію за віком. До управління позивачем надано копію довідки Управління соціального захисту населення Марківської РДА від 28.11.2017 за № 0000420937. Позивач взятий на облік в УСЗН як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення антитерористичної операції. Згідно розпорядження Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.09.2018 позивачу призупинено виплату пенсії з вересня 2018 року, відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат, розпорядженням Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області. Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. 26 вересня 2018 року було винесено рішення, адміністративний позов було задоволено. 22 грудня 2018 року на ім'я позивача було направлено лист-звернення з проханням з'явитися до управління з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так як попередня довідка скасована рішенням комісії № 83 від 13.12.2018. Позивач з заявою про поновлення виплати пенсії звернувся до управління 29 січня 2019 року з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2017 №0000420937 за адресою смт. Марківка, вул. Задорожнього, 4/2. Рішенням комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат Марківської районної державної адміністрації від 08.02.2019 № 87-Фроловій Н.О. відмовити в поновленні пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Дата останньої виплати пенсії 12 вересня 2018 року нараховано і виплачено місячний розмір пенсії за вересень 2018 року в сумі 1492,39 грн. Пенсія з 01.09.2018 і станом на 29.03.2019 не перераховувалась та не виплачувалась. Управління вважає, що згідно ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Фактично вимоги позивача з цього приводу заявлені передчасно, а тому не підлягають задоволенню. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 12.02.2001 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.16,17).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 від 13.08.2011 (а.с.14).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 28.11.2017 №0000420937, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування є АДРЕСА_1 (а.с.15).
На виконання ухвали суду від 18.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Марківської райдержадміністрації надало інформацію від 27.03.2019 №778, в якій зазначив, що ОСОБА_1 знята з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з 18.12.2018 (а.с.27).
Заявою від 28.11.2017 позивач просив належні суми виплати перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.69).
Відповідно до інформації зазначеної у витягу з протоколу №53 від 21.12.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити соціальні виплати ОСОБА_1 (а.с.70).
Розпорядженням відповідача від 12.07.2018 №9366 позивача взято на облік до відповідача з 01.03.2016 (а.с.59).
Розпорядженням Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області від 07.09.2018 на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08,06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»: на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 07.09.2018 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року (а.с.113).
29.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії, в якій просив поновити виплату пенсії (а.с.105).
Відповідно до інформації зазначеної у витягу з протоколу №87 від 08.02.2019 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено відмовити у соціальних виплатах ОСОБА_1 (а.с.110).
З письмової інформації позивача від 29.03.2019 №2013/021-16 вбачається, що згідно розпорядження Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області від 07.09.2018 року ОСОБА_1 призупинено виплату з вересня 2018 року, відповідно до Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат, розпорядженням Марківського об'єднаного управління ПФУ Луганської області. ОСОБА_1 з заявою про поновлення виплати пенсії звернувся до управління 29 січня 2019 з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2017 № 0000420937 за адресою АДРЕСА_1. Але рішення комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат Марківської районної державної адміністрації від 08.02.2019 року № 87- ОСОБА_1 відмовити в поновленні пенсії відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Дата останньої виплати пенсії 12 серпня 2018, нараховано і виплачено місячний розмір пенсії за серпень 2018 р. в сумі 1492,39 грн. Пенсія з 01.09.2018 і станом на 29.03.2019 р. не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.41).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи Розпорядженням Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганської області від 07.09.2018 на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08,06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»: на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 07.09.2018 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року (а.с.113).
Водночас Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено у розпорядженнях відповідача.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Аргументи відповідача, що відповідач зобов'язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.
Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті розпорядження від 07.09.2018 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1.з 01.09.2018 діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином суд, вважає за необхідне визнати протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження створює відповідні правові наслідки.
Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.09.2018.
За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.
Крім того, з письмової інформації позивача від 29.03.2019 №2013/021-16 вбачається, що ОСОБА_1 отримувала пенсію за серпень 2018 року у розмірі 1492,39 грн, з 01.09.2018 року пенсія не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.41).
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а не за весь період, як просить позивач.
За інформацією відповідача остання виплата пенсії позивачу була проведена у серпні 2018 року у розмірі 1492,39 грн (а.с.41). Таким чином сума стягнення за один місяць складає 1492,39 грн.
Що стосується скасування довідки ВПО позивача, то суд вважає, що вказана обставина не впливає на виплату пенсії позивачу, оскільки позивач продовжує бути громадянином України, який має конституційне право на пенсійне забезпечення і це право не ставиться в залежність від наявності або відсутності у нього довідки ВПО. Крім того, вказана підстава не підпадає під випадки передбачені ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд з цього приводу висловив свою позицію у постановах від 27.06.2018 у справі № 688/1196/17 та від 21.06.2018 у справі № 243/8037/17.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії позивачу за період з 01 вересня 2018 року по день ухвалення рішення по справі відповідно до ч.2 статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з 01 вересня 2018 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 4 Закону №2050 та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 7 Закону №2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов до висновку про те, що позивач набуває права звернення до суду з такими вимогами лише після отримання відмови відповідача у виплаті йому компенсації.
Позивачем не надано суду доказу того, що він звернувся з вимогою до відповідача про виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а останній відмовив йому в цьому.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 18.03.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 768,40 грн (а.с.1-2).
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, позивачу необхідно відшкодувати 384,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.09.2018 про призупинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 вересня 2018 року.
Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 вересня 2018 року.
Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1492 (одна тисяча чотириста дев'яносто дві) гривні 39 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92400, Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова