Справа № 826/16258/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
02 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Лисенко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Львівської митниці Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Львівської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить зобов'язати Офіс ДФС та Львівську митницю ДФС надати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ "Нестле Україна" грошових коштів, сплачених 09.06.2010 за визначеними у позові платіжними дорученнями загалом на суму 4915447,82 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Львівською митницю ДФС подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 27 квітня 2010р. Львівською митницею прийнято податкові повідомлення:
- №30, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1221599,09 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ввізного мита;
- №31, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 3186279,99 грн. за затримку граничного строку спати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.
28 квітня 2010р. Львівською митницею надіслано до ДПІ у Подільському районі м. Києва подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у встановлені терміни:
- №100, згідно з яким сума податкового боргу у вигляді пені з ввізного мита становить 142435,11 грн.;
- №101, згідно з яким сума податкового боргу у вигляді пені з ПДВ становить 365133,63 грн.
Вказані в повідомленнях і поданнях суми штрафів і пені сплачені позивачем 09.06.2010, що підтверджується платіжними дорученнями №441117 на суму 365133,63 грн. пені з ПДВ, №441118 на суму 3186279,99 грн. штрафу по ПДВ, №441119 на суму 142435,11 грн. пені з ввізного мита, №441120 на суму 1221599,09 грн. штрафу по ввізному миту, копії яких наявні у справі, та ніким з учасників справи не заперечувалося.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Львівської митниці, в якому просив:
- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо нарахування пені та штрафних санкцій по ввізному миту та ПДВ шляхом направлення податкових повідомлень форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31, податкових подань від 28.04.2011 №100 та №101;
- визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31 та податкові подання від 28.04.2011 №100 та №101;
- зобов'язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 365133,63 грн. та у сумі 3186279,99 грн., сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441117 та від 09.06.2010 №441118 в рахунок майбутніх платежів з ПДВ та провести відповідне коригування у картці особового рахунку позивача;
- зобов'язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 142435,11 грн. та у сумі 1221599,09 грн., сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441119 та від 09.06.2010 №441120, в рахунок податкових зобов'язань позивача з ввізного мита майбутніх звітних періодів з відображенням відповідного коригування у картці особового рахунку позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, копії яких наявні у справі, податкові повідомлення від 27.04.2010 №30 і №31 визнано протиправними та скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У цих судових рішеннях судами встановлено, що на підставі акта від 11.07.2008 №0008/8/128000000/0032531437 перевірки стану дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за період з 17.03.2005 по 17.03.2008 Львівською митницею прийнято податкові повідомлення від 17.10.2008 №12 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з ввізного мита у сумі 2505247,61 грн. та №13 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 6585398,04 грн.
Вказані податкові повідомлення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної митної служби України, рішенням якої від 09.12.2008 №11/2-15/13462 відмовлено у задоволенні скарги, та до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2009 №16/51, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010, відмовлено в позові.
Податкові зобов'язання за податковими повідомленнями від 17.10.2008 №12 і №13 набули статус узгоджених з часу прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 20.09.2010 у справі №16/51. Також, судами встановлено, що до закінчення апеляційного розгляду у справі №16/51 позивач згідно з платіжними дорученнями від 23.04.2010 №424032 і №424033 самостійно сплатив спірні податкові зобов'язання.
Позивач звернувся до відповідачів із заявою від 10.11.2017 вих. №10/11/17 про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та пені, в якій, пославшись на вищенаведені судом обставини та приписи ст. 43 ПК України, просив підготувати і подати для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 4407879,08 грн. та пені в сумі 507568,74 грн. на поточний рахунок позивача: №26004003048400 у ПАТ "ІНГ банк Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 32531437.
До заяви були додані копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, платіжних доручень від 09.06.2010 №№441117, 441118, 441119, 441120, довіреності на представника.
Листом Офісу ДФС від 06.12.2017 №63425/10/28-10-42-01-11 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій запропоновано звернутися із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань до Львівської митниці ДФС.
Листом Львівської митниці ДФС від 11.12.2017 №10483/10/13-70-19/43 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій, звернувши увагу позивача на часткове задоволення позову у справі №2а-3622/11/2670 та зазначивши про Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Держмитслужби України від 18.07.2017 №643 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, повідомлено позивачу, що звернення буде розглянуто після подання заяви з дотриманням зазначених вимог та копій підтверджуючих документів.
З огляду на те, відповідачами висновок про повернення коштів у загальній сумі 4915447,82 грн. складено не було, а зазначена сума коштів товариству не повернуто, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
Пунктом 43.1 ст. 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до ст. 43 ПК України, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3); платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4).
Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Частиною 3 ст. 301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ч. 6 ст. 302 МК України повернення пені здійснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежів.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844 (далі - Порядок №643), у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
4) напрям(и) перерахування суми коштів:
а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 09.06.2010 позивачем сплачено грошові зобов'язання (штрафні санкції) у загальній сумі 4407879,08 грн., визначені у податкових повідомленнях від 27.04.2010 №30 і №31, які у подальшому визнано протиправними і скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015 у справі №2а-3622/11/2670, що набрала законної сили.
Отже, з дати набрання чинності вищевказаною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позивач вільний від обов'язку сплати грошових зобов'язань (штрафних санкцій) у сумі 4407879,08 грн., а тому зараховані до бюджету кошти є надмірно сплаченими і підлягають поверненню відповідно до ст. 43 ПК України.
Крім того, як вбачається із змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, судами встановлено своєчасне оскарження позивачем податкових повідомлень від 17.10.2008 №12 і №13 в адміністративному і судовому порядку та добровільну сплату позивачем відповідних сум до бюджету до їх узгодження, що за висновком судів виключає несвоєчасність виконання позивачем податкового обов'язку з погашення цих зобов'язань.
Відмова у задоволенні позову у справі №2а-3622/11/2670 в решті позовних вимог мотивована, зокрема тим, що безпідставно сплачені позивачем кошти у загальній сумі 4915447,82 грн. (у т.ч. пеня - 507568,74 грн.) згідно з платіжними дорученнями від 09.06.2010 №№441117-441120 підлягають стягненню в установленому законом порядку і не можуть бути враховані у майбутні платежі, оскільки така можливість встановлена виключно для надміру сплачених податків.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ст. 1 чинного у 2010р. Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (п. 1.4); податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк (п. 1.3).
Таким чином, врахувавши положення ч. 4 ст. 78 КАС України та п.п. 1.3, 1.4 ст. 1 вищевказаного Закону, а також встановлені судовими рішеннями у справі №2а-3622/11/2670 обставини і висновки судів, які свідчать про відсутність прострочення позивачем сплати податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями від 17.10.2008 №12 і №13, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування і сплати пені.
Враховуючи відсутність правових підстав для сплати позивачем пені у сумі 507568,74 грн., є вірним твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що зараховані до бюджету кошти у сумі 507568,74 грн. надмірно сплаченими, які підлягають поверненню відповідно до ст. 43 ПК України, ч. 3 ст. 301, ч. 6 ст. 302 МК України.
Вказане свідчить про виникнення у позивача надмірно сплачених грошових зобов'язань та пені у загальній сумі 4915447,82 грн., які підлягають поверненню позивачу відповідно до ст. 43 ПК України, ст. 301 МК України.
Посилання апелянта на те, що подана позивачем заява від 10.11.2017 вих. №10/11/17 містить недоліки відповідно до наказу № 643 від 18.07.17, а саме невірно зазначена сума коштів, належних до повернення та безпідставно зазначена до повернення сума пені та вказано загальну суму коштів до повернення без поділу за видами платежів (окремо мито, ПДВ), спростовуються зазначеним вище, а також копією цієї заяви, зміст якої та додатки до неї дозволяють чітко ідентифікувати суми коштів до повернення за штрафами з ПДВ і ввізного мита та пенею з ПДВ і ввізного мита.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 05.04.2019 року.