20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 447/2672/17
Провадження № 11-1253апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області Яценко Ярини Володимирівни, третя особа - Приватна агрофірма ім. Івана Франка, про визнання дій протиправними
за касаційною скаргою Приватної агрофірми ім. Івана Франка на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 січня 2018 року (суддя Бачун О. І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (судді Бруновська Н. В., Гулид Р. М., Кузьмич С. М.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області Яценко Я. В. (далі - державний реєстратор) щодо реєстрації 07 липня 2017 року права власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1, зерноскладу за адресою: АДРЕСА_2, навісу зерноскладу за адресою: АДРЕСА_3, вагової за адресою: АДРЕСА_4 та прохідної за адресою: АДРЕСА_5.
2. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що державний реєстратор зареєстрував за ним право власності на зазначені об'єкти із порушенням вимог законодавства, а саме: залишив поза увагою наявність накладених на майно арештів та відсутність у наданому позивачем свідоцтві про право власності на майновий пай підпису та печатки керівника правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП); не перевірив відповідність поданих документів вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Миколаївський районний суд Львівської області рішенням від 25 січня 2018 року, яке залишив без змін Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
4. За висновками судів попередніх інстанцій, державний реєстратор у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та Конституцією України, у нього не було правових підстав для відмови в державній реєстрації, оскільки документи, на підставі яких вчинено оскаржувані реєстраційні дії, подала уповноважена особа і вони відповідали вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
5. Приватна агрофірма ім. Івана Франка (далі - ПАФ ім. Івана Франка) подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
6. Доводи своєї касаційної скарги мотивує тим, що державний реєстратор незаконно, на підставі неналежно оформлених документів, та незважаючи на наявність зареєстрованих обтяжень, зареєстрував за позивачем право власності на зазначені вище об'єкти нерухомого майна.
7. На переконання касатора, позивач ініціював судовий розгляд справи виключно з метою установлення судом обставин законності дій державного реєстратора, які матимуть характер преюдиційних (не потребуватимуть доказування) при розгляді інших справ за участі осіб, стосовно яких встановлено такі обставини. Водночас, на переконання третьої особи, позивач не мав на меті вирішити в суді юридичний конфлікт, оскільки фактично спору між ОСОБА_3 та державним реєстратором не існує.
8. Скаржник також вважає, що суди попередніх інстанцій розглянули цю справу з порушенням правил предметної юрисдикції, оскільки оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений цивільно-правовий спір між ПАФ ім. Івана Франка та ОСОБА_3
9. З цього приводу касатор зазначив, що на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій позивач не мав права власності на об'єкти нерухомого майна, у нього не було належним чином оформлених правовстановлюючих документів на ці об'єкти, оскільки належний ОСОБА_3 майновий пай не було виділено в натурі у визначеному законодавством порядку. Водночас згадані об'єкти на момент реєстрації перебували на балансі ПАФ ім. Івана Франка, тобто належали їй на праві володіння, та перебувають на балансі цієї агрофірми дотепер.
10. Також ПАФ ім. Івана Франка зауважила, що звернулася до суду в порядку цивільного судочинства про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірне майно.
11. Таким чином, скаржник вважає, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру і повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Позиція інших учасників справи
12. Позивач ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
13. Позивач вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи є безпідставними, а суди обґрунтовано відмовили позивачеві у задоволенні позовних вимог.
14. Державний реєстратор також подав відзив на касаційну скаргу. Вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, зазначає, що, здійснюючи оскаржувані реєстраційні дії, вимог чинного законодавства не порушив, тому, на його переконання, суди першої і апеляційної інстанцій правильно вказали на відсутність правових підстав для визнання його дій протиправними. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАФ ім. Івана Франка.
Рух касаційної скарги
15. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ПАФ ім. Івана Франка, а ухвалою від 23 жовтня 2018 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
16. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 07 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
17. 07 липня 2017 року державний реєстратор зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 право власності на 5 об'єктів нерухомого майна, а саме: зерносклад (насіннєве сховище) загальною площею 951,8 кв. м, навіс зерноскладу загальною площею 1792,7 кв. м, прохідну загальною площею 7,3 кв. м, зерносклад загальною площею 1022,1 кв. м, вага (критий тік) загальною площею 27,1 кв. м. Указані об'єкти розташовані за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4.
18. Зазначені реєстраційні дії були вчинені на підставі поданих позивачем документів: заяви, квитанції про оплату адміністративного збору, свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 03 грудня 2015 року, акта приймання-передачі пайового майна, виділеного в натурі, від 03 грудня 2015 року, витягу з протоколів зборів власників майнових паїв цілісного майнового комплексу від 03 грудня 2015 року, рішення Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29 червня 2011 року № 45 «Про присвоєння номерів», технічних паспортів кожного із зазначених об'єктів нерухомого майна.
19. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому оскаржує ці дії державного реєстратора.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС (у редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи судами) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
22. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
24. У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
25. ВеликаПалата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою правову позицію щодо правил розмежування предметної юрисдикції, а також критеріїв, які при цьому потрібно враховувати.
26. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
27. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
29. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
30. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
31. Дослідивши наявні у справі матеріали, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оспорюваним діям державного реєстратора передує невирішений цивільно-правовий спір між ПАФ ім. Івана Франка та ОСОБА_3 щодо правомірності набуття позивачем права приватної власності на об'єкти нерухомого майна, яке за ним зареєстрував відповідач. Так, третя особа не погоджується ні з підставою, ані з самим фактом набуття позивачем права на ці об'єкти, вважає себе їх законним володільцем.
32. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не визначили характеру та складу учасників цих спірних правовідносин, унаслідок чого дійшли помилкових висновків щодо належності спору до адміністративної юрисдикції.
34. Викладені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
36. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
37. За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
38. У касаційній скарзі ПАФ ім. Івана Франка просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов ОСОБА_3, однак, беручи до уваги, що спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, то провадження в адміністративній справі підлягає закриттю.
39. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПАФ ім. Івана Франка, скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
40. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
41. ОскількиВелика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 238, 349, 354, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Приватної агрофірми ім. Івана Франка задовольнити частково.
2. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року скасувати.
3. Закрити провадження в адміністративній справі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. С. Князєв
Судді:
Н. О. Антонюк О. Б. Прокопенко
С. В. Бакуліна Л. І. Рогач
В. В. Британчук І. В. Саприкіна
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська
Н. П. Лященко